Ухвала

від 29.01.2015 по справі 22-ц/796/2008/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №757/23786/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Мальченко А.О.

апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/16189/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікова В.М.

суддів - Борисової О.В.

- ГаращенкаД.Р.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання,-

в с т а н о в и л а :

18 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача коштів на його утримання у сумі 4 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 14.05.2014 року складає 48 000 грн. щомісяця з 14.05.2014 року та протягом трьох років після розлучення.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20.06.2002 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб. Від цього шлюбу вони мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач займалась підприємницькою діяльністю та не могла доглядати дитину і тому він звернувся до керівництва Госпрозрахункової організації «Київблагоустрій», де працював, про надання йому відпустки по догляду за дитиною, про що 09.08.2006 року було видано наказ № 289 к. З 09.08.2006 року він здійснював догляд за дитиною і протягом семи років не працював. Під час перебування у шлюбі було придбано базу відпочинку «Інгул-1», що знаходиться у с.Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, земельну ділянку в цьому ж населеному пункті, кадастровий № 4825184801:04:013:0021, а також нежиле приміщення, площею 200,9 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1, яке зареєстроване за відповідачкою на підставі свідоцтва про право власності, що видане Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 17.01.2007 року та зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про що зроблено запис в реєстровій книзі № 6111-291 за № 5366-П. Його сім'я з відповідачем утримувалась за рахунок здачі в оренду нежилих приміщень, які й в теперішній час здані в оренду за плату 8 000 США щомісяця, відповідач особисто отримує орендну плату,він позбавлений можливості отримувати дохід від використання спільної сумісної власності, а тому, відповідно до ст. 75 СК України, має право на утримання, в тому числі, після розірвання шлюбу й повинен отримувати 4 000 доларів США в гривневому еквіваленті, щомісяця з моменту звернення з даним позовом та протягом трьох років від дня розірвання шлюбу, як це зазначено у п. 4 ст. 76 СК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання , відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Відмовляючи в задоволенні його позову, суд безпідставно послався на ч.3 ст. 75 СК України і не застосував положення ст.76 СК України. Невірне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову в позові. Судом також були порушені норми процесуального права, оскільки безпідставно відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх безпідставність та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2002 року у відділі РАГС Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, актовий запис № 699.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сімейні стосунки між сторонами не склались і з квітня 2013 року вони проживають окремо.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 22 вересня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 20 листопада 2014 року вказане рішення суду було залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на його утримання, суд 1-ї інстанції посилався на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є непрацездатним, таким, що досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи, чи доказів того, що його заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому рожиткового мінімуму, встановленого законом. Також, позивач не надав суду доказів того, що він є працездатною особою, що потребує матеріальної допомоги.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1,2,3,4 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 4 ст. 76 СК України якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням юмашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, цо мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, ірацювати, займати відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням алюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що олишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Згідно вимог ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку ( доходу) другого з подружжя і ( або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

З наданих позивачем та досліджених в судовому засіданні доказів не вбачається, що позивач є непрацездатним або що його заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів на утримання.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, відмовляючи в задоволенні його позову, суд невірно застосував норми матеріального прав, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову в позові, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норми матеріального права застосовані судом вірно, а підставою для відмови в позові було недоведеність позовних вимог позивача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 грудня 2014 року відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий : Судді :