Рішення

від 27.01.2015 по справі 917/2665/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 р. Справа № 917/2665/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптагро", вул. Дахнівська, 50, м. Черкаси, Черкаська область, 18009

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дружба", с. Круподеренці, Оржицький район, Полтавська область, 37721

про стягнення грошових коштів.

Суддя Сірош Д.М.

Представники сторін:

від позивача: Гурін Р.А., довіреність № 25 від 12.12.2014 р.

від відповідача: Сергієнко С.Д., довіреність № 1 від 20.01.2015 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 17 113,39 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 68 від 13.03.2012 р, з яких: 11 538,15 грн - сума основного боргу, 2 533,28 грн - інфляційні, 738,76 грн - 3% річних, 2 303,20 грн - пеня.

27.01.2015 р. від позивача надійшло клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2 533,28 грн інфляційних втрат, 738,76 грн 3% річних, 2 303,20 грн пені.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, на підставі матеріалів справи, дійшов висновку, що вказана відмова від позову не суперечить законодавству, не порушує будь-яких прав і інтересів, тому приймає відмову позивача від позову в частині стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Крім того, позивач надав суду клопотання про уточнення позовних вимог (вх. № 724 від 22.01.2015 р).

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання оскільки "уточнення" позовних вимог не передбачено господарським процесуальним кодексом України.

Також, позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача додаткових судових витрат, а саме: 20,40 грн за отримання довідки щодо реєстрації відповідача, 8,00 грн - комісія за прийняті платежі, 178,17 грн за проїз та 270,00 грн за проживання в готелі.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що витрати сторін, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, відносяться до визначених у ст. 44 ГПК витрат, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалою від 24.12.2014 р. у даній справі явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Крім того, суд не викликав Гуріна Р.А. в якості судового експерта, перекладача або іншої особи, відповідно до статті 30 ГПК України для дачі пояснень, а присутність його у судовому засіданні обумовлена виконанням обов'язків, як уповноваженого представника позивача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву (вх. №888 від 27.01.2015р.), у якому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11 538,15 грн визнає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптагро" (надалі - Продавець, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дружба" (надалі - Покупець, відповідача) укладено договір купівлі-продажу товарів № 68 (а.с. 11-12).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку тана умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти і оплатити запасні частини до дорожніх транспортних засобів, вантажної, спеціальної, тракторної, сільськогосподарської техніки (надалі по договору - товар) в асортименті, кількості та за ціною, зазначених в товарних (видаткових) накладних (п. 1.1. договору);

- загальна кількість та ціна товару за цим договором визначаються згідно товарних (видаткових) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору та оформлені в період його дії (п. 1.2 договору);

- Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар згідно товарної (видаткової) накладної (п. 2.1 договору);

- Покупець зобов'язаний прийняти товар згідно товарної (видаткової) накладної на складі Продавця за адресою: Україна, м. Черкаси, вул. Дахнівська, 50; оплатити отриманий товар не пізніше 20 (двадцяти) днів з моменту отримання товару в розпорядження (п. 2.2. договору);

- оплата товару здійснюється Покупцем за ціною, визначеною у відповідних товарних (видаткових) накладних, протягом 20 (двадцяти) днів з моменту вручення товару в розпорядження Покупця (п. 3.1. договору);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 5.1. договору);

- закінчення строку цього договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 5.3. договору);

Позивач зазначив, що на виконання умов вказаного договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 11 538,15 грн, що підтверджується податковими, видатковими накладними та довіреностями, що знаходяться в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують права і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині суми основного боргу обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, визнаються відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 2 533,28 грн інфляційних втрат, 738,76 грн 3% річних, 2 303,20 грн пені підлягають припиненню на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 ГПК України.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дружба" (с. Круподеренці, Оржицький район, Полтавська область, 37721, код 03773004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптагро", вул. Дахнівська, 50, м. Черкаси, Черкаська область, 18009, код 32034161) 11538,15 грн основного боргу, 1827 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1625,19 грн інфляційних та 374,43 грн - 3% річних.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Суддя Сірош Д.М.