Рішення

від 02.02.2015 по справі 918/31/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа № 918/31/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Щербині С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного підприємства - фірми "Промінструмент"

до Комунального закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради

про стягнення заборгованості в сумі 12 643 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Волошин Л.С., довіреність б/н від 16 січня 2015 року;

від відповідача - Кравець Н.М., довіреність №105/01-09/15 від 30 січня 2015 року.

У судовому засіданні 02 лютого 2015 року, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство - фірма "Промінструмент" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 12 643 грн. 30 коп..

Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір б/н від 02 вересня 2013 року (далі - Договір), предметом якого є поставка Продавцем господарських товарів Покупцю. Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товарів не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 12 643 грн. 30 коп., з яких 9 691 грн. 74 коп. основного боргу, 2 287 грн. 25 коп. інфляційні, 394 грн. 31 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 20 січня 2015 року позовну заяву б/н від 19.01.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/31/15, розгляд якої призначено на 02 лютого 2015 року.

30 січня 2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Крім того, 02 лютого 2015 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення №102/01-09/15 від 30.01.2015р. проти позову.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнала позовні вимоги, а саме щодо стягнення основного боргу в сумі 9 691 грн. 74 коп. та 3% відсотків річних, в решті позовних вимог заперечила. Крім того, просила звільнити від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2013 року між 03 червня 2013 року між Приватним підприємством - фірмою "Промінструмент" (далі - Продавець) та Комунальним закладом "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (далі - Покупець) укладено договір поставки б/н від 02.09.2013р. (а.с.7).

Відповідно до п.п.1.1. - 1.2. Договору предметом є господарські товари. Загальна сума договору становить 9 691 грн. 74 коп..

Відповідно до п.п. 2.2.-2.3. Договору продавець постачає продукцію партіями на підставі погодженої заявки (специфікації). В заявці (специфікації) повинен бути зазначений асортимент продукції та її кількість, а також погоджена ціна. Датою поставки продукції за даним договором є дата отримання продукції на складі покупця згідно з накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п.3.1., 3.4. Договору покупець оплачує замовлену продукцію згідно цін, що вказуються в накладних. Оплата за продукцію здійснюється покупцем згідно поданих продавцем накладних за договірною ціною на умовах післяоплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця не пізніше 10-х банківських днів з моменту отримання товару. Оплата проводиться в національній валюті України.

На виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №1332 від 02.09.2013р. на суму 9 691 грн. 74 коп. з ПДВ (а.с.8).

Відповідач товар отримав, про що свідчить підпис представника відповідача Дронової Л.Ф. на видатковій накладній, яка діяла на підставі довіреності №211 від 02.09.2013р. (а.с.9).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання не виконав, а саме, не сплатив за поставлений товар 9 691 грн. 74 коп., чим порушив умови Договору.

17 грудня 2014 року позивач на адресу відповідача направив претензію №222 від 17.12.2014р., в якій вимагав оплатити заборгованість в сумі 9 691 грн. 74 коп. за договором б/н від 02.09.2013р. (а.с.10). Вказану претензію відповідач отримав 30 грудня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 9 691 грн. 74 коп..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

Позивач при поданні позову в прохальній частині зазначив основний борг в сумі 9 961 грн. 74 коп.. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Договору б/н від 02 вересня 2013 року, загальна сума договору становить 9 691 грн. 74 коп. та з видаткової накладної №1332 від 02.09.2013р., товар поставлено на суму 9 691 грн. 74 коп. з ПДВ. Суд вважає, що позивач допустився арифметичної помилки, оскільки дійсною є основна заборгованість за договором сумі 9 691 грн. 74 коп.. Судом встановлено, що станом на 02 лютого 2015 року сума основного боргу за Договором становить 9 691 грн. 74 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 9 961 грн. 74 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 9 691 грн. 74 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення 270 грн. - відмовити.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 287 грн. 25 коп. - інфляційних втрат, та 394 грн. 31 коп. - 3% річних.

У випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних за вересень - грудень 2013 року, січень - грудень 2014 року в розмірі 2 287 грн. 25 коп. дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим інфляційні підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення з 12.09.2013р. по 15.01.2015р. в розмірі 394 грн. 31 коп. не може погодитися з розрахунком трьох процентів річних, який був наданий позивачем, оскільки цей розрахунок містить арифметичні помилки.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9691.74 12.09.2013 - 15.01.2015 491 3 % 391.12 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 391.12 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 391 грн. 12 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 394 грн. 31 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 391 грн. 12 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення 3 грн. 19 коп. відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства - фірми "Промінструмент" та Комунального закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради підлягають задоволенню в частині стягнення 9 691 грн. 74 коп. - основного боргу, 2 287 грн. 25 коп. - інфляційних втрат, 391 грн. 12 коп. - 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 270 грн. та в частині стягнення 3% річних в сумі 3 грн. 19 коп. - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 787 грн. 50 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (33027, м. Рівне, вул. Київська, 60, код ЄДРПОУ 03067009) на користь Приватного підприємства - фірми "Промінструмент" (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 36, код ЄДРПОУ 31430933) 9 691 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 74 коп. основний борг, 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 25 коп. інфляційних, 391 (триста дев'яносто одна) грн. 12 коп. 3% річних, а також 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 270 грн. та в частині стягнення 3% річних в сумі 3 грн. 19 коп. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 02.02.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 36);

3- відповідачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Київська, 60).