Постанова

від 27.01.2015 по справі 740/3697/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 740/3697/14 Головуючий у 1-й інстанції: Олійник В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ніжинської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13.11.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Ніжинської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати незаконними та скасувати пункти 1.25-1.33 рішення Ніжинської міської ради від 04.10.2013 №1-44/2013.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13.11.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідачем Ніжинською міською радою та третіми особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано апеляційні скарги, в яких вони просять оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Ніжинської міської ради Чернігівської області «Про дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» від 04.10.2013 №1-44/2013 згідно пунктів 1.25-1.33 надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_1 м. Ніжина Чернігівської області ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення (в межах заявлених вимог) відповідачем не врахований існуючий характер землекористування щодо спірних земельних ділянок, відсутні результати їх польового обстеження та фактичного стану їх використання, відсутні також відомості про правовий статус даних земельних ділянок та їх цільове призначення, про їх землекористувачів, що не відповідає встановленим вимогам на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянти у своїх скаргах зазначають, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доводи апелянтів обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських раз у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

До Ніжинської міської ради звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 з заявами та всіма необхідними документами, що вимагаються згідно ст.ст. 118, 151 ЗК України.

Вказані заяви з додатками зазначених осіб були розглянуті відповідачем та підготовлено проект рішення «Про дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність».

Зазначений проект рішення був висвітлений на сайті Ніжинської міської ради відповідно до ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Після оприлюднення дане рішення 04.10.2013 було винесене на розгляд Ніжинської міської ради та прийнято.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах своєї компетенції та ніяких порушень з боку відповідача не було.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення відповідачем того, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м. Ніжині відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 38, ст. 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею ст. 19 Закону України «Про землеустрій» визначено, що організація і здійснення землеустрою відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст.

Згідно довідки ВК Ніжинської міської ради від 11.11.14 №02-18/6-1445, яку було підготовлено відповідачем на запит суду, земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м. Ніжині відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до пояснювальної записки БНВП «Черона-Л» земельна ділянка, що проектується до відведення віднесена до земель 02.01 - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно Українського класифікатора цільового призначення землі (УКІДВЗ).

До проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1, в м. Ніжині додано:

- висновок про погодження проекту землеустрою начальника управління Держземагенства у Ніжинському районі Чернігівської, відповідно до якого є можливим відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- висновок про погодження проекту землеустрою начальника відділу містобудування та архітектури, головного архітектора щодо відповідності до генплану розвитку міста та вимог містобудівної документації;

- акт погодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1, в м. Ніжин від 22.10.2013.

Більш того, рішенням Ніжинської міської ради №17-47/2014 від 09.01.2014 «Про затвердження проектів розподілу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, затвердження землевпорядної документації та надання у приватну власність, в оренду, внесення змін в рішення міської ради» ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га за рахунок земель наданих у власність або постійне користування, кадастровий номер 7410400000:04:018:0095, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: м. Ніжин, АДРЕСА_1. Обмеження не зареєстровані.

На підставі вищевказаного, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно САК №175057 від 17.01.2014 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:018:0095 за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, АДРЕСА_1, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га. Реєстрація права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності БАТ №540207 від 17.01.2014.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно вимог ст. 116, ст. 118 ЗК України, а не для ведення городництва, як на тому наполягає позивач.

Стосовно посилань позивача на обставини її постійного, відкритого і добросовісного користування зазначеною земельною ділянкою для городництва колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Ст. 123 Земельного кодексу України передбачено відповідний порядок передачі земельних ділянок в користування.

Частиною 3 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На вимогу ст. 125 Земельного кодексу України право на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації.

В порушення вказаних норм законодавства позивачем не надано доказів законного користувавання земельною ділянкою, оскільки відсутні відповідні рішення органу місцевого самоврядування про передачу їй цієї земельної ділянки в користування, відсутні договори про оренду земельної ділянки та докази сплати орендної плати чи земельного податку, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а не домовленість із сусідами про поділ ділянки, на що посилається позивач), інші докази державної реєстрації права користування.

Доводи позивача про неодноразове звернення до міського голови з заявами про передачу частини зазначеної земельної ділянки в її постійне користування відповідно до вимог закону не беруться колегією суддів до уваги, оскільки доказів таких заяв та викопіювань з кадастрової карти (плану) або іншого графічного матеріалу, на яких зазначається бажане місце розташування земельної ділянки суду не надано.

Крім того, позивачем не надано належних доказів визначення місцезнаходження земельної ділянки, яка ніби то була у її використанні, що унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки для належного захисту її прав. ?

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 1.25-1.33 рішення Ніжинської міської ради від 04.10.2013 №1-44/2013 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, що не було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтами надано суду докази, що підтверджують протиправність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Ніжинської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13.11.2014- скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Ніжинської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 31.01.2015.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.