Постанова

від 26.01.2015 по справі 810/7117/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року (15:46) м. Київ 810/7117/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтач Айком" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко Т.М., довіреність від 19.01.2015 № б/н,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтач Айком" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до АІС «Податковий блок» шляхом вилучення інформації, внесеної на підставі акту від 22.12.2014 №36/10-06-22-01/38216356 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтач Айком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014; зобов'язання відповідача відновити в АІС «Податковий блок» показники податкової звітності ТОВ «Інтач Айком» шляхом внесення до вказаних баз даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Інтач Айком» за період серпень 2014 року.

У зв'язку з прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду акту перевірки від 22.12.2014 №36/10-06-22-01/38216356 до початку розгляду справи по суті позивач 09.01.2015 подав до суду заяву про зміну позовних вимог в порядку статті 137 КАС України та просив змінити позовні вимоги, виклавши їх у новій редакції, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.12.2014 №0009872201, яким ТОВ "Інтач Айком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 188491,00 грн. (основне зобов'язання - 150793,00 грн., штрафні санкції - 37698,00 грн.).

У судовому засіданні 12.01.2015 суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання прийняв до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість по операціях з контрагентами ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ». Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отримані товари та послуги були використані в господарській діяльності позивача, що спростовує висновки відповідача про нікчемність проведених операцій.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, стверджуючи при цьому, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ» носять фіктивний характер.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - розпискою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2014 року на підставі наказу Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтач Айком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт № 36/10-06-22-01/38216356 (а.с.8-12, т.1, а.с.1-10, т.2).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ» за серпень 2014 на загальну суму 150793,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) за серпень 2014 року на загальну суму 150793.00 грн.

Спираючись на матеріали податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фріоллі» за серпень 2014 року» від 10.11.2014 №230/26-59-22-02/39151871 та податкової інформації Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промітейл-ТЛ» за серпень 2014 року» від 08.10.2014 № 5101/7/20-33-22-03, інформацію автоматизованих систем, відповідач прийшов до висновку щодо притаманності ознак нікчемності угодам, укладеним позивачем з контрагентами в охоплений перевіркою період.

Акт перевірки № 36/10-06-22-01/38216356 від 22.12.2014 покладений Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 № 0009872201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188491,00 грн., у тому числі: 150793,00 грн. за основним платежем та 37698,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.142, т.1).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправності та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення судом встановлено, в серпні 2014 року ТОВ «Інтач Айком» мало господарські відносини з ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ».

Так, 07.05.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Фріоллі» (Виконавець) укладено договір про виконання робіт та надання послуг 24/АЙ/ФР (далі - Договір 24/АЙ/ФР), предметом якого є надання послуг, виконання робіт в наступних, але не виключно, напрямках:

- організації та проведення рекламних акцій по стимулюванню реалізації продукції клієнтів Замовника, популяризації їх торгових марок, осіб тощо (надалі - «Рекламні акції»);

- контролю за здійсненням вказаних рекламних акцій;

- розробці дизайнів рекламної продукції та упаковці продукції, яка реалізується Замовником;

- розробці дизайнів та виготовленні (тиражуванні) рекламної продукції (матеріалів);

- розміщенню реклами продукції, яка реалізується Замовником, та/або торгових марок, під якими Замовником реалізується продукція;

- монтажу/демонтажу рекламної продукції (матеріалів) Замовника;

- маркетингові послуги (послуги по просуванню на ринку продукції);

- інформаційно-консультаційні послуги;

- інші роботи та послуги, визначені Сторонами у відповідному додатку до цього Договору (а.с. 92-95, т.1).

Вартість послуг Виконавця визначається Сторонами шляхом підписання додатків до даного Договору (п. 3.1 Договору 24/АЙ/ФР).

Положеннями п. 3.2 Договору 24/АЙ/ФР передбачено, що Замовник сплачує суму, вказану у п. 3.1 даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у строки, встановлені Сторонами шляхом підписання Додатків до даного Договору, на підставі рахунків-фактур Виконавця та Актів виконаних робіт (Видаткових накладних).

Відповідно до п. 3.4 Договору 24/АЙ/ФР послуги, що надаються Виконавцем за даним Договором, вважаються наданими належним чином за умови підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі послуг.

Строк дії Договору, передбачений п. 6.1 Договору 24/АЙ/ФР, визначений до 31 грудня 2014, а в частині взаємних розрахунків сторін - до моменту виконання Сторонами своїх зобов'язань.

27 червня 2014 року сторонами укладено Додаток № 3 до Договору 24/АЙ/ФР, яким визначено предмет послуг (а.с. 96-97, т.1).

Згідно п. 1.1 Додатку № 3 до Договору 24/АЙ/ФР Виконавець зобов'язується належним чином, на умовах та в строк передбачений даним Додатком надати Замовнику послуги з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) з метою просування товарів, виготовлених компаніями, що входять до групи компаній «Ферреро» під ТМ «KinderJoy» (Кіндер Джой), які імпортуються та розповсюджуються Замовником на території України.

Загальний період надання послуг за даним Додатком - з 27 червня 2014 року по 08 серпня 2014 року включно (п. 2.2 Додатку № 3 до Договору 24/АЙ/ФР).

Відповідно до п. 3.1 Додатку № 3 до Договору 24/АЙ/ФР загальна вартість послуг складає 487175,97 грн., крім того ПДВ 97435,19 грн., загальна вартість послуг з ПДВ складає 584611,16 грн.

Згідно Доповнення № 1 Додатку № 3 до Договору 24/АЙ/ФР від 27 червня 2014 року Сторонами погоджено та затверджено перелік оригінал-макетів рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) (а.с. 98-100, т.1).

Як свідчить наявний в матеріалах справи акт надання послуг № 12 від 08.08.2014 (а.с. 77, т.1), ТОВ «Фріоллі» на виконання умов зазначеного Договору 24/АЙ/ФР позивачу були надані відповідні послуги на загальну суму 584611,16 грн., в тому числі ПДВ в сумі 97435,19 грн.

Судом встановлено, що на підтвердження отримання послуг з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) позивачем надано затверджений Виконавцем та Замовником за Договором 24/АЙ/ФР Фінальний звіт про надання послуг з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) з метою просування товарів, виготовлених компаніями, що входять до групи компаній «Ферреро» під ТМ «KinderJoy» (а.с.15-45, т.2).

На оплату вартості послуг Виконавцем був виписаний рахунок на оплату № 80801 від 08.08.2014 на суму 584611,16 грн. (а.с. 91, т.1), який сплачений в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 1316 від 26.08.2014 на суму 46768,89 грн., № 1342 від 11.09.2014 на суму 150000,00 грн., № 1353 від 11.09.2014 на суму 150000,00 грн., № 1356 від 15.09.2014 на суму 150000,00 грн., №1362 від 16.09.2014 на суму 87842,27 грн. (а.с. 108-112, т.1).

За фактом настання першої з подій (надання послуг) ТОВ «Фріоллі» була виписана податкова накладна № 12 від 08.08.2014 на загальну суму 584611,16 грн., в тому числі ПДВ 97435,19 грн. (а.с. 84).

Отримання позивачем зазначеної податкової накладної підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Сума сплаченого ПДВ у загальному розмірі 97435,19 грн. за вказаною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промітейл-ТЛ» (Постачальник) укладено Договір поставки рекламної продукції №060814 (далі - Договір №060814), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві в обумовлені цим Договором строки рекламну продукцію згідно специфікацій, зазначених в додатках до даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти рекламну продукцію і сплатити за нього обумовлену цим Договором грошову суму (а.с. 101-103, т.1).

Пунктом 2.1 Договору №060814 передбачено, що найменування та кількість рекламної продукції визначається сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору №060814 ціна рекламної продукції відображається у Додатках до даного Договору.

Розрахунки між Сторонами здійснюється платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2 Договору №060814).

Відповідно до п. 6.1 Договору №060814 передання продукції Постачальником Покупцеві здійснюється на складі Покупця за супровідними документами.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2014 року (п. 10.2 Договору №060814).

Згідно Додатку № 1 до Договору №060814 від 06.08.2014 Постачальник зобов'язується виготовити та здійснити доставку нижчезазначеної рекламної продукції: реглани в кількості 15000 шт. на загальну суму 523116,00 грн., в тому числі ПДВ 87186,00 грн. (а.с. 104, т.1).

Матеріали справи свідчать, що в серпні 2014 року на виконання умов Договору поставки рекламної продукції № 060814 від 06.08.2014 позивачу було поставлено товар (реглани) у загальній кількості 9180 шт. на загальну суму 320146,99 грн., в тому числі ПДВ 53387,83 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 0708-3 від 07.08.2014 - реглани в кількості 680 шт. на загальну суму 23714,59 грн., в тому числі ПДВ 3952,43 грн.;

- № 0708-2 від 07.08.2014 - реглани в кількості 1700 шт. на загальну суму 59286,48 грн., в тому числі ПДВ 9881,08 грн.;

- № 0708-1 від 07.08.2014 - реглани в кількості 1700 шт. на загальну суму 59286,48 грн., в тому числі ПДВ 9881,08 грн.;

- № 0608-3 від 06.08.2014 - реглани в кількості 1700 шт. на загальну суму 59286,48 грн., в тому числі ПДВ 9881,08 грн.;

- № 0608-2 від 06.08.2014 - реглани в кількості 1700 шт. на загальну суму 59286,48 грн., в тому числі ПДВ 9881,08 грн.;

- № 0608-1 від 06.08.2014 - реглани в кількості 1700 шт. на загальну суму 59286,48 грн., в тому числі ПДВ 9881,08 грн. (а.с.78-83, т.1).

Вартість отриманих товарів позивачем сплачено частково, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення: № 1290 від 06.08.2014 на суму 320000,00 грн. (а.с. 107, т.1). Про наявність заборгованості також свідчить оборотно-сальдова відомість по контрагенту ТОВ «Промітейл-ТЛ» по рахунку 6851 за серпень 2014 - грудень 2014, згідно якої відображено заборгованість на кінець періоду в сумі 146,99 грн. (а.с. 106).

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «Промітейл-ТЛ» були виписані податкові накладні на загальну суму 320146,99 грн., в тому числі ПДВ 53387,83 грн.:

- № 107 від 06.08.2014 на суму 59286,48 грн., у т.ч. ПДВ 9881,08 грн.;

- № 106 від 06.08.2014 на суму 59286,48 грн., у т.ч. ПДВ 9881,08 грн.;

- № 108 від 06.08.2014 на суму 59286,48 грн., у т.ч. ПДВ 9881,08 грн.;

- № 145 від 07.08.2014 на суму 59286,48 грн., у т.ч. ПДВ 9881,08 грн.;

- № 146 від 07.08.2014 на суму 23714,59 грн., у т.ч. ПДВ 3952,43 грн.;

- № 144 від 07.08.2014 на суму 59286,48 грн., у т.ч. ПДВ 9881,08 грн. (а.с.85-90, т.1).

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 53387,83 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновкук про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманої податкової інформації про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, ненаданням доказів на підтвердження обставин перевезення товарів контрагентом, доказів наявності трудових ресурсів у контрагента позивача тощо.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Київській області від 21.01.2015 № 04.3-21/009, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 73.11 Рекламні агентства; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 82.92 Пакування; 58.19 Інші види видавничої діяльності; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.214, т.1).

Тобто, отримання послуг з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) від ТОВ «Фріоллі» та рекламної продукції (регланів) від ТОВ «Промітейл-ТЛ» та подальше використання у власній господарській діяльності, зокрема, з метою просування товарів, виготовлених компаніями, що входять до групи компаній «Ферреро» під ТМ «KinderJoy» (Кіндер Джой), які імпортуються та розповсюджуються позивачем на території України, а також з метою забезпечення проведення комплексної рекламної акції за замовленням ТОВ «Ферреро України» відповідає видам діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтач Айком" та пов'язано з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав послуги з організації та проведення комплексної рекламної акції, а також послуги з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) згідно укладеного з ТОВ «Ферреро Україна» договору №Ай-Фр/01-2014у від 09.01.2014.

Так, з укладеного 27.06.2014 Додатку № 12 до Договору №Ай-Фр/01-2014у від 09.01.2014 (далі - Додаток № 12) вбачається, що Виконавець (ТОВ «Інтач Айком») зобов'язується належним чином, на умовах та в строк передбачений даним Додатком надати Замовнику (ТОВ «Ферреро Україна») послуги з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) з метою просування товарів, виготовлених компаніями, що входять до групи компаній «Ферреро» під ТМ «KinderJoy» (Кіндер Джой), які імпортуються та розповсюджуються Замовником на території України (а.с.130-131, т.1).

Враховуючи, що погоджені та затверджені позивачем та ТОВ «Фріоллі» оригінал-макети рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) повністю відповідають банерам, погодженим та затвердженим ТОВ «Ферреро Україна» з позивачем, та враховуючи відповідність змісту наданих ТОВ «Фріоллі» послуг предмету послуг згідно Додатку №12, укладеному між позивачем та ТОВ «Ферреро Україна», суд доходить висновку про наявність господарської мети, що виражена у належному виконанні позивачем зобов'язань за договором з ТОВ «Ферреро Україна».

Тобто, в даному випадку укладенню позивачем договору з ТОВ «Фріоллі» про надання послуг з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків, згідно якого позивач виступав замовником, передували зобов'язання, покладені на позивача як виконавця за договором з ТОВ «Ферреро Україна», відповідно господарська операція між позивачем та ТОВ «Фріоллі» випливає та є похідною від правочину, укладеного з ТОВ «Ферреро Україна», що й зумовлює наявність господарської мети.

При цьому, фактичне виконання ТОВ «Фріоллі» послуг підтверджується фінальним звітом про надання послуг з розміщення рекламно-інформаційних покажчиків (банерів) на інтернет-сайтах з метою просування товарів, виготовлених компаніями, що входять до групи компаній «Ферреро» під ТМ «KinderJoy» (Кіндер Джой).

Крім того, згідно п. 1.1 укладеного 14.07.2014 Додатку № 13 до Договору №Ай-Фр/01-2014у від 09.01.2014 (далі - Додаток № 13) вбачається, що Виконавець (ТОВ «Інтач Айком») зобов'язується належним чином, на умовах та в строк передбачений даним Додатком надати Замовнику (ТОВ «Ферреро Україна») послуги з організації та проведення комплексної рекламної акції під умовною назвою «Маша та Ведмідь» для товарів, що імпортуються Замовником на території України під торгівельною маркою «KINDER» (КІНДЕР), зазначених в п. 5 даного Додатку, надати супутні послуги та контроль за здійсненням вказаної рекламної акції, а також Виконавець діє в рамках акції у наступних напрямках:

А. Формування фонду гарантованих подарунків зазначеного у п. 6.1 даного Додатку. Дозвіл на використання назви та зображення «Маша та Ведмідь» на гарантованих подарунках забезпечує Замовник;

Б. Закупівля гарантованих подарунків у відповідності із п. 6.2 даного Додатку згідно умов акції з метою їх подальшого розповсюдження серед учасників, що належним чином та в повному обсязі виконали умови акції та здобули право на отримання таких гарантованих подарунків акції (а.с.126-129, т.1).

Порядок проведення акції закріплений в п. 2 Додатку № 13.

Так, відповідно до п. 2.1 Додатку № 13 щоб стати учасником акції, особа має надіслати 15 або 20 будь-яких цілісних обгорток від акційних упаковок «KINDER MILK-SLICE» (КІНДЕР МІЛК-СЛАЙС), «KINDER PINGUI» (КИНДЕР ПИНГВИ), «KINDER MAXI KING» (КІНДЕР МАКСІ КІНГ) разом в одному конверті, за адресою: Україна, м.Київ, 03150 а/с «Кіндер», вказавши на конверті бажаний гарантований подарунок з переліку, зазначеного в п. 6.1 цього Додатку;

15000 перших учасників, що належним чином та в повному об'ємі виконали умови акції та відправили 15 будь-яких цілісних обгорток від акційних упаковок, отримують гарантований подарунок «Толстовка з капюшоном»;

7000 перших учасників, що належним чином та в повному об'ємі виконали умови акції та відправили 20 будь-яких цілісних обгорток від акційних упаковок, отримують гарантований подарунок «Дитячий годинник».

Відповідно до п. 6.2 Додатку № 13 в рамках акції Виконавець купує у третіх осіб гарантовані подарунки належної якості та забезпечує їх розповсюдження серед учасників, що належним чином та в повному обсязі виконали умови акції та здобули право на отримання таких гарантованих подарунків акції, згідно переліку на придбання яких надав попередню згоду Замовник.

Аналізуючи положення вищевикладеної угоди у співставленні з укладеним 06.08.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промітейл-ТЛ» (Постачальник) Договором поставки рекламної продукції № 060814, суд доходить висновку про наявність у позивача господарської мети при вчиненні правочину з ТОВ «Промітейл-ТЛ», оскільки останній було укладено задля належного виконання обов'язків з організації та проведення комплексної рекламної акції під умовною назвою «Маша та Ведмідь» згідно Додатку №13 до Договору №Ай-Фр/01-2014у від 09.01.2014.

Зокрема, придбання у ТОВ «Промітейл-ТЛ» в серпні 2014 року регланів в кількості 9180 шт. безпосередньо пов'язано з проведенням комплексної рекламної акції та свідчить про виконання позивачем вимог п. 6.2 Додатку № 13, згідно якого, зокрема, передбачено придбання у третіх осіб гарантованих подарунків - толстовок з капюшоном (регланів).

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами. За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту серпня 2014 року в сумі 150793,00 грн. неможливо з огляду на поверхневість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та недослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не приймаються судом до уваги, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На період взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Промітейл-ТЛ», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжних доручень № 1577 від 08.01.2015 на суму 108,90 грн. та № 1563 від 23.12.2014 на суму 73,80 грн. (а.с. 153, 154, т.1).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

В судовому засіданні 26.01.2015 були проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 02.02.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30.12.2014 № 0009872201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтач Айком" (07403, Київська область, м. Бровари, вул.Чкалова, буд. 3, офіс 2/8, ідентифікаційний код 38216356) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.