Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/26921/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.01.2015Справа №  910/26921/14 За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕТА "ЕКСПРЕС" до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" про                  стягнення 14187,59 грн. Суддя Гумега О.В. Представники   від позивача:  не з'явився від відповідача:    не з'явився                                                                ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕТА "ЕКСПРЕС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" (відповідач) про стягнення 14187,59 грн. на підставі Договору № 309 купівлі-продажу друкованої продукції від 04.01.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання стосовно здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором, не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26921/14 та призначено розгляд справи на 26.01.2015 р. о 14:50 год. 23.01.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про подачу витребуваних доказів на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2015 р., зокрема, письмового підтвердження про відсутність спору між тими ж сторонами на розгляді інших судів, довіреності представника ТОВ "ГАЗЕТА "ЕКСПРЕС", витягів з ЄДР щодо ТОВ "ГАЗЕТА "ЕКСПРЕС" станом на 29.12.2014 р. та щодо ТОВ "Інформторгсервіс" станом на 06.01.2015 р. 23.01.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв‘язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача в судове засідання через хворобу останнього. В судове засідання, призначене на 26.01.2015 р., представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 23.01.2015 р. через відділ діловодства суду заяву про відкладення розгляду справи. В судове засідання, призначене на 26.01.2015 р., представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.12.2014 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином. Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Матеріалами справи підтверджується, що ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/26921/14 від 05.12.2014 р. була надіслана відповідачу за адресою  01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19871191 від 06.01.2015 р. Разом з тим, поштове відправлення з вищенаведеною ухвалою суду було повернуто підприємством зв‘язку з посиланням на причини, що не дали змоги виконати вручення (не значиться за зазначеною адресою) (довідка ф. 20). За наведених обставин, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом. В судовому засіданні, призначеному на 26.01.2015 р., здійснювався розгляд заяви позивача про відкладення розгляду справи, отриманої через відділ діловодства суду 23.01.2015 р. В якості причини неможливості бути присутнім в судовому засіданні 26.01.2015 р. вказано хворобу представника позивача. Втім суд зазначає, що стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. За таких обставин, позивач мав можливість здійснити своє представництво в суді, зокрема, в судовому засіданні 26.01.2015 р., безпосередньо на рівні керівництва або за участю іншого представника. Крім того, докази на підтвердження обставин, викладених у заяві про відкладення розгляду справи, позивачем не вказані і, відповідно, до наведеної заяви не додані. За таких обставин, заява позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється. Разом з тим судом було враховано, що окрім поданих через відділ діловодства суду заяв про відкладення розгляду справи та про подачу витребуваних доказів на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2015 р., позивач не подавав та не надсилав до суду інших заяв чи клопотань, в тому числі про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує позовні вимоги в редакції позовної заяви № 3/3 від 22.10.2014 р., за результатами розгляду якої порушено провадження у даній справі. Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є  не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом не встановлені. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.01.2015 р. без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та зважаючи на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору. Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано. Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.01.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва                                                                ВСТАНОВИВ: 04.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕТА "ЕКСПРЕС" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" (відповідач, покупець) був укладений Договір № 309 купівлі-продажу друкованої продукції (надалі – Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) визначені сторонами наклади друкованих засобів масової інформації (асортимент визначається у накладних) (далі – видання), а покупець (відповідач) зобов‘язується приймати у власність та оплачувати видання з метою його подальшого розповсюдження на умовах даного Договору. Згідно п.п. 2.2.9 п. 2.2 Договору покупець (відповідач) зобов‘язується проводити розрахунки згідно умов цього Договору. Сторонами узгоджено, що: - відпускна ціна примірників видання зазначається в супровідних документах (накладних) (п. 3.1 Договору); - оплата отриманих від продавця (позивача) накладів видання здійснюється покупцем до 25 числа місяця, наступного за звітним, зокрема, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (позивача) (п. 3.2 Договору); - покупець (відповідач) має право повернути продавцю (позивачу) нереалізовані примірники видання за відпускною ціною. Право власності на видання переходить від покупця до продавця в момент передачі видання, що оформлюється накладною на повернення. При цьому покупець зменшує суму заборгованості за отримані видання на суму вартості повернутих примірників видання (п. 3.3 Договору). Пунктом 4.1 Договору передбачено, що приймання-передавання видання здійснюється за супровідними документами (по накладним) продавця, де зазначаються найменування видання, дата і номер випуску, кількість упаковок і кількість екземплярів у кожній упаковці, відпускна ціна примірника і загальна вартість поставки видання. Згідно п. 6.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання між сторонами, а в частині розрахунків, включаючи сплату неустойки і компенсацій, - до здійснення таких розрахунків. Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання вищенаведеного Договору в період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. ним було відвантажено відповідачу, а відповідачем було прийнято друковану продукцію (видання) на загальну суму 39189,25 грн., що підтверджується зведеними видатковими накладними, перелік яких наведено на стор. 1 позовної заяви № 3/3 від 22.10.2014 р. Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач в період з 31.01.2013 р. по 31.05.2014 р. здійснив повернення нереалізованих видань на загальну суму 13997,26 грн., що підтверджується накладними на повернення постачальнику, перелік яких наведено на стор. 2 позовної заяви № 3/3 від 22.10.2014 р. Позивач також зазначив, що відповідач на виконання своїх зобов‘язань по оплаті за відвантажені видання в період з 06.09.2013 р. по 04.04.2014 р. здійснив оплату цих видань в загальній сумі 11004,40 грн. Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість відповідача за відвантажені видання згідно Договору станом на час подання позовної заяви № 3/3 від 22.10.2014 р. до суду складає 14187,59 грн. (39189,25 грн. - 13997,26 грн. - 11004,40 грн. = 14187,59 грн.). Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач в судове засідання не з‘явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав. Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне. Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Вищенаведені умови Договору № 309 купівлі-продажу друкованої продукції від 04.01.2012 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати. Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Наявні в матеріалах справи копії зведених видаткових накладних, перелік яких наведено на стор. 1 позовної заяви № 3/3 від 22.10.2014 р., підтверджують, що в період з 31.01.2013 р. по 31.05.2014 р. позивач поставив відповідачу видання на загальну суму 39189,25  грн., а останній прийняв ці видання без зауважень по кількості та якості. При цьому зазначені зведені видаткові накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача про отримання та відтиск штампу відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявні копії накладних на повернення постачальнику, перелік яких наведено на стор. 2 позовної заяви № 3/3 від 22.10.2014 р., які підтверджують, що в період з 04.01.2013 р. по 16.05.2014 р. відповідач в порядку п. 3.3 Договору повернув позивачу нереалізовані видання на загальну суму13997,26 грн. Суд також взяв до уваги, що відповідачем в період з 06.09.2013 р. по 04.04.2014 р. було здійснено часткову оплату спірних видань на загальну сумі 11004,40 грн., при цьому докази здійснення часткової оплати в іншій сумі в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи. Відповідно до пункту п. 3.2 Договору оплата отриманих від позивача накладів видання повинна була здійснюватись відповідачем до 25 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Отже, враховуючи, що датою поставки видань за останньою зі зведених видаткових накладних, за якою відповідачем не здійснено оплату, є 31.05.2014 р., а також враховуючи вищенаведений п. 3.2 Договору, суд прийшов до висновку, що станом на час вирішення спору по суті строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставлених відповідачу видань є таким, що настав. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Судом встановлено, що в порушення умов Договору відповідач не виконав зобов‘язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлені на підставі Договору видання, зокрема, відповідач сплатив позивачу вартість поставлених видань лише частково в сумі 11004,40 грн., а також повернув позивачу нереалізовані видання на суму 13997,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи наведене, станом на час розгляду спору по суті заборгованість відповідача за поставлені на підставі Договору видання становить 14187,59 грн. (39189,25 грн. - 13997,26 грн. - 11004,40 грн. = 14187,59 грн.). З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 309 купівлі-продажу друкованої продукції від 04.01.2012 р. в сумі 14187,59 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн. Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва                                                              В И Р І Ш И В: 1.   Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний номер 31113430), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕТА "ЕКСПРЕС" (81085, Львівська область, Яворівський район, село Рясне-Руське, вулиця Свободи, будинок 5; ідентифікаційний код 30823524) 14187,59 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень 59 копійок)  заборгованості, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 31.01.2015 р.      Суддя                                                                                                           Гумега О.В.