Рішення

від 27.01.2015 по справі 911/5451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. справа № 911/5451/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русбана інжиніринг Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг», Київська обл., смт Гостомель

про стягнення 23 691,57 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: Чугуєнко Д.В. (довіреність б/н від 08.10.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Русбана інжиніринг Україна» (далі-ТОВ «Русбана інжиніринг Україна»/позивача) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» (далі-ТОВ «Агрохолдинг»/відповідач) про стягнення 23 691,57 грн, з яких: 17 545,42 грн заборгованості за договором поставки №1-09/13 ЗП від 02.09.2013, 2 079,47 грн пені, 3 473,99 грн інфляційних втрат та 592,69 грн 3% річних.

Відповідач позов в частині заявлених до стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних визнав, а у задоволенні вимоги про стягнення 2 079,47 грн пені просив суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2014 порушено провадження у справі №911/5451/14 та призначено справу до розгляду на 13.01.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2015 розгляд даної справи було відкладено на 27.01.2015.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 між ТОВ «Русбана інжиніринг Україна» (далі-постачальник) та ТОВ «Агрохолдинг» (далі-покупець) було укладено договір поставки №1-09/13 ЗП (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передавати у власність, покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар в найменуванні, кількості та по ціні згідно специфікацій, узгоджених сторонами, які є невід'ємними частинами цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків та зобов'язань до їх повного і належного виконання (здійснення (п. 11.1 договору).

У специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено асортимент, кількість, вартість товару, який має бути поставлений за договором, а також строки та порядок розрахунків.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши 10.10.2013 поставку товару загальною вартістю 60 987,60 грн, що підтверджується підписами сторін та відбитком печатки позивача на видатковій накладній №РН-0000041.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого товару згідно означеної накладної належним чином не виконав, сплативши 43 442,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача, внаслідок чого за ним утворилось 17 545,42 грн заборгованості.

Наявність 17 545,42 грн заборгованості відповідача за договором підтверджується наданою позивачем довідкою №1 від 13.01.2015, а також визнається відповідачем у повному обсязі.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути, зокрема, 17 545,42 грн заборгованості за накладною №РН-0000041 від 10.10.2013 згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.2 специфікації №1 до договору остаточний розрахунок за товар згідно даної специфікації проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від продавця - покупцю, про готовність товару до відвантаження зі складу заводу-виробника Німеччини.

Натомість, з огляду на відсутність письмового повідомлення від продавця - покупцю про готовність товару до відвантаження зі складу заводу-виробника Німеччини, суд дійшов висновку про початок перебігу строку для проведення розрахунків з 10.10.2013, тобто з дня отримання відповідачем товару згідно накладної № РН-0000041 від 10.10.2013.

При цьому, як відсутність відповідного повідомлення, так і наведений момент виникнення у відповідача обов'язку по оплаті вартості поставленого товару (3-и банківських дні з моменту отримання товару), згідно наявних в матеріалах справи пояснень, визнається обома сторонами у повному обсязі.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі до 16.10.2013.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач решту поставленого позивачем товару не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17 545,42 грн заборгованості за накладною № РН-0000041 від 10.10.2013 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та визнана відповідачем у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути, зокрема, 2 079,47 грн пені, нарахованої з 01.06.2014 по 30.11.2014 на 17 545,42 грн заборгованості.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що в разі прострочення оплати виставлених рахунка-фактури, видаткової накладної, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від неоплаченої суми, зазначеної у рахунку-фактурі, видатковій накладній, за кожний день прострочення.

Водночас, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті» від 17.03.2004 №110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

З огляду наведеного, враховуючи встановлений судом строк для оплати вартості поставленого товару, те, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, як і те, що більш тривалого строку нарахування пені за затримку оплати ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати спірної накладної у позивача виникло з 16.10.2013 та припинилось 16.04.2014, у той час, як позивач здійснював обрахунок пені з 01.06.2014 по 30.11.2014, що не відповідає наведеним законодавчим положенням.

За таких обставин, оскільки обрахунок заявленої до стягнення пені позивачем здійснено після спливу періоду, протягом якого, в останнього існувало право на нарахування пені, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 079,47 грн пені, з огляду на її невідповідність приписам статей 612 ЦК України, 232 ГК України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути:

- 3 473,99 грн інфляційних втрат, нарахованих з 01.11.2013 по 01.11.2014 на 17 545,42 грн заборгованості;

- 592,69 грн 3% річних, нарахованих, з урахуванням кількості днів прострочки, наведених у розрахунку розміру позовних вимог, та наданих представником позивача пояснень, з 16.10.2013 по 30.11.2014 на 17 545,42 грн заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення та обрахованих судом, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 473,99 грн інфляційних втрат та 592,69 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Радгоспна, 34, ідентифікаційний код 32754128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Русбана інжиніринг Україна» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 34356203):

- 17 545 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн 42 коп. заборгованості,

- 3 473 (три тисячі чотириста сімдесят три) грн 99 коп. інфляційних втрат,

- 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн 69 коп. 3% річних,

- 1 666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн 64 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.01.2015.

Суддя В.А. Ярема