Рішення

від 27.01.2015 по справі 918/2027/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 918/2027/14

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» до Приватного підприємства фірми «Агроекотехніка» та Приватного підприємства «Сервіс-Дорбуд» про стягнення 267 315, 68 грн.

За участю:

Від позивача: Прищепа О. С. (свідоцтва № 829 від 12.10.2011 р.)

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство - фірма «Торгбуд-Сервіс» (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного підприємства фірми «Агроекотехніка» (далі - Відповідач-1) та Приватного підприємства «Сервіс-Дорбуд» (далі - Відповідач-2) про стягнення 267 315, 68 грн., з яких: 1 000, 00 грн. за договором поруки та 266 315, 68 грн. суми боргу.

Ухвалою господарського суду від 29 грудня 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/2027/14 розгляд якої призначено в судовому засіданні на 15 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду від 15 січня 2015 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 21 січня 2015 року.

21 січня 2015 року Позивачем подано заяву про долучення додаткових доказів у справі, в якій Позивач також просить судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору та витрат на послуги адвоката, покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду від 21 січня 2015 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 27 січня 2015 року.

В судовому засіданні 27 січня 2015 року Позивач підтримав заявлені вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі відзиву на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості не подали, в судові засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи конверти, які направлялися на юридичну адресу Відповідачів.

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідачів в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представникі відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.01.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

В межах існуючих між Приватним підприємствов - фірмою «Торгбуд-Сервіс» (Позивачем) та Приватним підприємством «Сервіс-Дорбуд» (Відповідачем-2) правовідносин Позивач поставив, а Відповідач-2 прийняв товар (бордюр дорожній, поребрик) на загальну суму 315 159, 99 грн. згідно наступних видаткових накладних:

- від 03.08.2012 №РН-01041 на суму 65 720, 00 грн.;

- від 20.08.2012 №РН-01134 на суму 10 400, 00 грн.;

- від 04.09.2012 №РН-01179 на суму 22 399, 99 грн.;

- від 04.09.2012 №РН-01180 на суму 28 560, 00 грн.;

- від 15.09.2012 №РН-01228 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 21.09.2012 №РН-01268 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 26.09.2012 №РН-01299 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 29.09.2012 №РН-01310 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 04.10.2012 №РН-01329 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 06.10.2012 №РН-01361 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 27.10.2012 №РН-01452 на суму 22 400, 00 грн.;

- від 01.11.2012 №РН-01477 на суму 31 280, 00 грн. (а.с. 9 - 13, 43).

Однак, за поставлений товар Відповідач-2 розрахувався частково, сплативши 105 150, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14 - 18), а саме Відповідачем-2 було сплачено 03.08.2012 р. - 20 150, 00 грн., 29.08.2012 р. - 20 000, 00 грн., 03.09.2012 р. - 25 000, 00 грн., 28.09.2012 р. - 20 000, 00 грн., 25.10.2012 р. - 20 000, 00 грн.

Таким чином, неоплаченою за вищезазначеними накладними залишилася сума в розмірі 210 009, 99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами не було укладено окремого договору поставки, актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати вищевказаного товару, прострочення оплати за накладною №РН-01041 настало 04.08.2012 р., №РН-01134 - 21.08.2012 р., №РН-01179 - 05.09.2012 р., №РН-01180 - 05.09.2012 р., накладною №РН-01228 - 16.09.2012 р., накладною №РН-01268 - 22.09.2012 р., накладною №РН-01299 - 27.09.2012 р., накладною №РН-01310 - 30.09.2012 р., накладною №РН-01329 - 05.10.2012 р., накладною №РН-01361 - 07.10.2012 р., накладною №РН-01452 - 28.10.2012 р., накладною №РН-01477 - 02.11.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на день винесення рішення за Відповідачем-2 рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 210 009, 99 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивачем було нараховано Відповідачу-2 42 842 грн. (сорок дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 04 коп. інфляційних втрат в період з грудня 2012 року по листопад 2014 року включно та 13 463 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 65 коп. три відсотки річних в період з 02.11.2012 р. по 22.12.2014 р.

Судом було перераховано заявлені вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних та встановлено, що розрахунок трьох відсотків річних Позивачем проведено вірно, тоді як в розрахунку інфляційних втрат Позивачем допущено помилку.

Судом було перераховано заявлені інфляційні втрати та встановлено, що їх розмір в період з грудня 2012 по листопад 2014 року включно становить 42 841 (сорок дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем-2 мають правову природу Договору поставки.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, заслухавши пояснення Позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, частковість оплати товару, поручительство Відповідача-1 за виконання Відповідаем-2 зобов'язань в сумі 1 000 грн., а також враховуючи перерахунок суду інфляційних втрат, - вимоги Позивача до Відповідача-2 підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача-1 1 000 (одна тисяча) грн. за договором поруки слід зазначити наступне.

2 серпня 2012 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено договір поруки № 02/08/12 (далі - Договір поруки, а.с. 8) за умовами якого Відповідач-1 (Поручитель) поручився перед Позивачем (Кредитором) грошовою сумою в розмірі 1 000, 00 грн. за виконання Відповідачем-2 (Боржником) своїх зобов'язань по оплаті вартості поставленої Позивачем продукції (бордюр дорожній 1000*250*150, 1000*300*150 та поребрик 1000*200*80) згідно видаткових накладних.

Пунктом 2 Договору поруки визначено, що у разі порушення Відповідачем-2 зобов'язань, забезпечених порукою, Відповідач-2 і Відповідач-1 відповідають перед Позивачем, як солідарні боржники.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може, зокрема, забезпечуватися порукою.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно із п. 8 Договору поруки договір укладено строком на 3 роки з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що укладений між Позивачем та Відповідач-1 Договір на момент винесення рішення не припинив свою дію, порука не припинилася, а відтак вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-1 1000, 00 грн. за Договором поруки підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідач-2 розрахунки за поставлений товар здійснив лише частково.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, перерахунок суду інфляційних втрат, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 5 326, 30 грн. покладається на Відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь витрати на послуги адвоката в сумі 4 000, 00 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 1 ст. 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно із ч. 2 зазначеної норми порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При визначенні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Судом встановлено, що між Позивачем та адвокатом Прищепою Олегом Степановичем 26.12.2014 року укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 38 - 39) предметом якого є зобов'язання Прищепи О.С. надавати Позивачу правову допомогу, яка включає в себе надання послуг адвоката при представленні інтересів останнього у справі про стягнення коштів з Приватного підприємства фірми «Агроекотехніка» та Приватного підприємства «Сервіс-Дорбуд», що розглядається господарським судом Рівненської області.

Згідно рахунку №1 від 14.01.2015 року загальна вартість послуг адвоката склала 4 141, 00 грн. (а.с. 40), вказана вартість сплачена позивачем адвокату, про що свідчить видатковий касовий ордер (а.с. 41).

Адвокатом подано також суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.10.2011 року № 829 (а.с. 42).

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи , яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" від 28.12.2014 року № 80-VIII розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн.

З огляду на викладене вище, зважаючи на ціну позову, документи, складені адвокатом та роботу, проведену ним на виконання умов договору, а також беручи до уваги те, що витребувані судом документи Позивачем були надані суду вчасно і адвокат Прищепа О.С. приймав участі у судових засіданнях, а розрахунок витрат на його послуги зроблено з урахуванням приписів Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", - суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з Відповідачів витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірними, а тому підлягають стягненню з Відповідачів пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 3 985, 03 грн.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми «Агроекотехніка» (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 19, код 32471698) на користь Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» (35700, м. Здолбунів, вул. Шкільна, буд. 30а, код 32785198) 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за договором поруки, 19 (дев'ятнадцять) грн. 99 коп. судового збору та 14 (чотирнадцять) грн. 96 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сервіс-Дорбуд» (21000, м. Вінниця, вул. Фурманова, 28, код 34004702) на користь Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» (35700, м. Здолбунів, вул. Шкільна, буд. 30а, код 32785198) 209 009 (двісті дев'ять тисяч дев'ять) грн. 99 коп., 42 841 (сорок дві тисячі вісімсот одна) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 13 463 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 65 коп. - 3% річних, 5 306 (п'ять тисяч триста шість) грн. 31 коп. судового збору та 3 970 (три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 07 коп. витрат на послуги адвоката.

4. В частині стягнення з Приватного підприємства «Сервіс-Дорбуд» 0, 24 грн. інфляційних втрат та 1 000 грн. основного боргу в позові відмовити.

5. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 31 січня 2015 року.

Суддя Гудзенко Я.О.