Рішення

від 21.01.2015 по справі 910/26216/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015Справа № 910/26216/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Школи І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва

про стягнення 44 330, 40 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Левченко В.І.

від відповідача: Бєла Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Школи І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором на постачання електричної енергії № 3515324 від 19.02.2013 р. у розмірі 36 849, 75 грн., а також 1 394, 03 грн. - боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1 138, 32 грн. - 3 % річних та 4 948, 30 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26216/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 р. розгляд справи призначено на 19.01.2015 р.

У даному судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позову заяву, у якому зазначає, що фінансування Школи І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва здійснюється фінансовим управлінням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації через Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у зв'язку з чим відповідач не має повноважень по вирішенню питань юридичної долі бюджетних коштів, які повинні бути спрямовані на виконання і забезпечення рішень і розпоряджень вищевказаних владних органів.

Також відповідач зазначає, що гарантує погасити заборгованість при наданні фінансування та просить залучити до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фінансове управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідно до п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не можуть бути третіми особами у справі відокремлені підрозділи юридичних осіб. Водночас вони можуть на загальних підставах виступати в судовому процесі від імені відповідних юридичних осіб за наявності належних повноважень.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів наявності у фінансового управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації статусу юридичної особи та не наведено обґрунтувань стосовно того, яким чином рішення у даній справі вплине на права та обов'язки фінансового управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про залучення третьої особи та відмовляє у його задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в усному порядку заявив про визнання позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.01.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2003 р. між Акціонерною компанією «Київенерго» (на даний час - Публічне акціонерне товариство "Київенерго") та Середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва укладено договір на постачання електричної енергії № 3615-324, за умовами якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплачувати її за тарифами, що регулюються згідно х умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії.

19.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Школою І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 3515324, предметом якого є постачання позивачем у січні-грудні 2013 року електричної енергії та реактивної енергії відповідачу

Відповідно до п.п. 3.1., 3.5. договору ціна товару визначається згідно діючими тарифами, встановленими органом державного регулювання в електроенергетиці. Ціна договору визначається з урахуванням норм Податкового кодексу України та законодавства у сфері електропостачання за тарифами на електричну енергію, які нп час укладення договору становлять 113, 6 коп/кВт год.

Відповідно до п. 2.1. додатку 2 до договору «Порядок розрахунків» відповідач зобов'язується здійснювати поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Згідно з п. 2.2. додатку 2 до договору «Порядок розрахунків» оплата рахунків за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів, здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5-ти операційних днів з моменту їх отримання.

У відповідності до п. 4.3. додатку 2 до договору «Порядок розрахунків» обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період та підтверджуються актом про використану електричну енергію, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 3515324 від 19.02.2013 р. щодо оплати за спожиту активну електроенергію за період з 01.01.2013 р. до 01.01.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 849, 75 грн. та за використану реактивну електроенергію за період з 01.10.2013 р. до 01.09.2014 р. борг за якою становить 1 394, 03 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст договору № 3515324 від 19.02.2013 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Наявними у матеріалах справи звітами за використану активну та генеровану реактивну електричну енергію, наданими відповідачем, підтверджується виконання Публічним акціонерним товариством "Київенерго" своїх договірних зобов'язань щодо надання відповідних послуг.

При цьому, варто відзначити, що факт отримання таких послуг та їх вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у порушенні зобов'язань у зв'язку з відсутністю фінансування Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, суд відзначає, що відповідно до статуту Школи І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва остання є юридичною особою, заснованою Управлінням освіти Деснянського району та відповідно до приписів Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Крім того, за умовами договору № 3515324 від 19.02.2013 р., оплата спожитої електричної енергії не ставиться в залежність від фінансування Школи І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва Управлінням освіти Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією.

За таких обставин, суд визнає доводи відповідача щодо порушення зобов'язань за договором № 3515324 від 19.02.2013 р. із незалежних він нього причин необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № 3515324 від 19.02.2013 р. за спожиту активну електричну енергію у сумі 36 849, 75 грн. та спожиту реактивну електричну енергію у сумі 1 394, 03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 138, 32 грн. - 3 % річних та 4 948, 30 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати спожитої електроенергії, враховуючи, що відповідачем не доведено суду вжиття всіх можливих заходів для уникнення прострочення виконання зобов'язання та відсутності його вини у порушенні зобов'язальних умов, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з лютого 2013 року (дата виникнення заборгованості) до 01.09.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір 3 % річних від простроченої суми становить 1 138, 32 грн. інфляційні втрати - 4 948, 30 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що його розрахунки не перевищують розрахунок суду та відповідають нормам чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

2. Стягнути з Школи І-ІІІ ступенів № 270 Деснянського району міста Києва (02225, м. Київ, пр. Маяковського, 21-В, код ЄДРПОУ 01486950), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 38 243, 78 (тридцять вісім тисяч двісті сорок три грн. 78 коп.) грн., 1 138, 32 (одна тисяча сто тридцять вісім грн. 32 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 4 948, 30 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім грн. 30 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.01.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.