Постанова

від 28.01.2015 по справі 914/2298/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 914/2298/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Матущак О.І.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради №1104-вих. 1155 від 06.10.2014року

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2014р.

у справі № 914/2298/14

за позовом Приватного підприємства "Бірюза", м. Львів

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", м.Львів

2) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м. Львів

за участю прокуратури Львівської області

про звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури: Яворський Я.Т. (посвідчення № 011137 від 24.10.2014р.)

від позивача: Федина М.Я. - представник (довіреність б/н від 20.01.2015р.)

від відповідача: Ковальчук Х.Я. . - представник (довіреність №1.7 вих-25 від 28.02.2015р.)

від третьої особи 1: Немоловська-Хмара З.П. - представник (довіреність №13/11-2012

від 13.11.2012р.)

від третьої особи 2: не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у склад колегії для розгляду даної справи замість судді Новосад Д.Ф. введено - суддю Матущака О.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2014 року у справі №914/2298/14 (суддя Крупник Р.В.) позов задоволено повністю; вирішено звільнити Приватне підприємство "Бірюза" від орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим №4610137200:08:007:0068, загальною площею 1,885 га., що розташована за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 230-а та надана ПП "Бірюза" в оренду за Договором оренди землі від 16.05.2009 року (зареєстрованим у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.03.2010р. за №04:10:469:00001кн.04-5, а також в Львівській міській раді 16.05.2009 року за № Л-1012) за весь час протягом якого земельна ділянка не може бути використана за її цільовим призначенням у зв'язку із відсутністю можливості заїзду транспортним засобом на неї, починаючи з 09.11.2011 року; стягнуто з Львівської міської ради на користь Приватного підприємства "Бірюза" 20 963,55 гривень судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач через обставини, які від нього не залежать позбавлений можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки Львівська міська рада не передала позивачу земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та не забезпечила можливості доступу до неї.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1104-вих. 1155 від 06.10.2014 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2014р. та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийняте за неповного та неправильного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, судом неправильно досліджено та оцінено докази у справі, порушено норми матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що ПП "Бірюза" не зверталось до Львівської міської ради щодо безоплатного усунення недоліків, щодо зміни умови про ціну договору, щодо відшкодування витрат, пов'язаних з усуненням недоліків самостійно, утримавши необхідні суми з орендної плати, а також щодо вирішення питання звільнення від сплати орендної плати.

Також скаржник покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно застосовує норми ст. 762 ЦК України та норми інших статей Цивільного кодексу України, які регулюють відносини найму майна, а не оренди земельної ділянки. При цьому зазначає, що відносини, повязані з орендою землі, регулююттся ст. 792 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Поряд з цим, скаржник звертає увагу на те, що ПП "Бірюза" ще у 2004 р. було відомо про вул. Проектовану і про спільний в'їзд з вул. Б.Хмельницького разом з передбаченою АЗС на вул. Проектовану.

Крім того, скаржник вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушених прав, як звільнення від сплати орендної плати по договору оренди землі. При цьому, апелянт зазначає, що оскільки орендна плата за землю є видом податку, а жодних повноважень щодо звільнення суб'єктів господарювання від сплати орендної плати за користування земельними ділянками Податковим кодексом України не передбачено, тому на підставі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним, а плата за землю справляється відповідно до закону.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, ПП «Бірюза» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2014р. у справі №914/2298/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" подало суду письмові пояснення, в яких підтримує доводи скаржника, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2014р. у справі №914/2298/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 04.11.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.12.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.12.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.01.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.01.2015р.

Розгляд справи розпочато спочатку у зв'язку зі зміною складу суду.

В дане судове засідання прибули прокурор, позивач, відповідач та третя особа 1, проте третя особа 2 участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р.

Враховуючи ту обставину, що третя особа 2 належним чином була повідомлена про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи 2.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, прокурора, позивача та третьої особи 1, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Львівської міської ради слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2014р. у справі № 914/2298/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 16 серпня 1990 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 377 "Про надання дозволу тресту "Укрзахіднафтогазбуд" на проектування та будівництво мотелю на 120 місць по вул. Поліській в м. Львові" (т. 1 а.с. 28) та надано відповідний дозвіл на проектування та будівництво мотелю.

В подальшому, 30 квітня 1991 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 169 "Про внесення доповнення в рішення Львівського міськвиконкому від 16.08.1990р. №337 "Про надання дозволу тресту "Укрзахіднафтогазбуд" на проектування мотелю на вул. Б.Хмельницького-Поліській" (т. 1 а.с. 29), зокрема, передано функції замовника на будівництво мотелю малому підприємству "Бірюза", установником якого є трест, що виступає його гарантом і буде приймати пайову участь в будівництві мотелю, а також внесено доповнення в п.3 рішення № 377 про те, що всі вимоги рішення відносяться до замовника - малого підприємства "Бірюза".

З документальних доказів у справі вбачається, що у 2004 році Державним інститутом проектування міст "Містопроект" на замовлення ПП "Бірюза" (лист № 108 від 13.08.2004р.) розроблено містобудівне обґрунтування розміщення готелю і торгово-сервісного центру по вул. Б.Хмельницького, 230а в м. Львові (т. 1 а.с.62-72).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, орендована земельна ділянка розташована в північно-східній частині міста, поблизу розв'язки перетину вул. Б.Хмельницького і дороги на Київ з автодорогою Львів - Рава-Руська.

Ділянка обмежена:

- з півночі - вул. Поліською і стихійною забудовою ринку "Галицьке

перехрестя" вздовж неї;

- з півдня - червоною лінією вул. Проектованої і ділянкою житлових будинків

№286 і №286а по вул. Б.Хмельницького;

- з сходу - коридором ЛЕП 110 кВ;

- із заходу - вул. Б.Хмельницького і проектованою АЗС ВАТ "Галнафтогаз".

Як зазначено в Містобудівному обгрунтуванні (т. 1 а.с. 62-72) станом на 2004 рік ділянка в основному вільна від забудови. Проте, із західної її сторони, біля вул. Б.Хмельницького, розташований індивідуальний житловий будинок №292, викуплений ВАТ "Галнафтогаз" з метою його знесення і розміщення автозаправочної станції.

Слід зазначити, що ухвалою Львівської міської ради № 627 від 15 березня 2007 року «Про затвердження ВАТ «Концерн Галнафтогаз» проекту відведення земельної ділянки на вул. Б.Хмельницького, 292 у м. Львові» змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га на вул. Б.Хмельницького, 292, наданої у власність ВАТ «Концерн Галнафтогаз» для обслуговування житлового будинку, враховуючи заміну земельної ділянки площею 0,0382 га, із земель житлової та громадської забудови на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі комерційного призначення.

Документальними доказами у справі з'ясовано, що 25 липня 2007 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз» (Орендар) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз») укладено Договір оренди землі (т. 1 а.с. 24-27), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 292, для розміщення комплексу АЗС.

30 листопада 2007 року ВАТ «Концерн Галнафтогаз» видано державний акт серія ЯД №430147 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 292, цільове ризначення якої - розміщення комплексу АЗС.

23 квітня 2008 року Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №370 дозволено ВАТ «Концерн Галнафтогаз» проектування та будівництво автозаправного комплексу на 250 заправлень на добу на вул. Б.Хмельницького, 292 у м.Львові зі знесенням існуючого житлового будинку.

Матеріалами справи також встановлено, що 16 травня 2009 року між Львівською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Бірюза» (орендар) на підставі Ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 року №899 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у місті Львові» та ухвали Львівської міської ради від 19.03.2009 року №2534 «Про затвердження ПП «Бірюза» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 230-А» укладено Договір оренди землі (надалі - Договір) (т. 1 а.с. 16-19), відповідно до умов якого передано у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610137200:08:007:0068 загальною площею 1,885 га. по вул. Б. Хмельницького, 230-А у місті Львові для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру.

Згідно з п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137200:08:007:0068, загальною площею 1,885 га, у тому числі під забудовою 0,0359 га, під твердим покриттям - 0,2305 га, інше 1,6186 га. (в т.ч. площею 0,4624 га. у межах червоних ліній без права капітального будівництва і посадки багаторічних насаджень).

Пунктом 3. Договору передбачено, що на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна кам'яні нежитлові будівлі.

Відповідно до п. 8. Договору його укладено на 10 років до 19.03.2019 року (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до п. 9. Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 279 187,35 грн. в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру (п. 15. Договору). Цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки згідно ст. 19 ЗК України) - землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі комерційного призначення (п. 16 Договору).

Даний Договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.03.2010р. за №04:10:469:00001кн.04-5, а також в Львівській міській раді 16.05.2009 року за № Л-1012, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 вчинено запис.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року у справі №914/2065/13, яке набрало законної сили, внесено зміни в п. 9. Договору шляхом викладення його в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 788 137,35 грн. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами до тридцятого числа місяця, наступного за звітним (т. 1 а.с. 73-84).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 13.12.2010 року Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №5-11338/2401 погодило ПАТ "Концерн Галнафтогаз" робочий проект будівництва автозаправного комплексу на 250 заправлень на добу на вул. Б.Хмельницького, 292 зі знесенням існуючого житлового будинку (т. 1 а.с.112). Відтак, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт (т. 1 а.с. 113), Акту готовності об'єкта до експлуатації № 112 від 12.01.2012р. (т. 1 а.с. 114-117) та Сертифікату про відповідність закінченого будівництвом об'єкта серія ЛВ № 16412025159 (т. 1 а.с. 118) здійснило будівництво АЗС на 250 заправлень на добу та ввело вказаний автозаправний комплекс в експлуатацію.

Таким чином, позивач - ПП «Бірюза» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради про звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту здійснення ПАТ "Концерн Галнафтогаз" будівельних робіт щодо будівництва АЗС, позивачу було перекрито (заїзд) наявний доступ до орендованої ним земельної ділянки, позивач фактичного доступу до орендованої земельної ділянки не має, використовувати її за цільовим призначенням не може від обставин, які від нього не залежать, а тому на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, просить звільнити його від сплати орендної плати.

У відповідності до ст. 101 ГПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 6 статті 93 ЗК України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Частиною 1 статті 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України, яка містить як загальні норми, що застосовуються до всіх видів найму (оренди) - параграф 1, так і спеціальні норми, які присвячено окремим видам цього договору, так і безпосередньо найму (оренді) земельної ділянки - параграф 3.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався, а господарський суд Львівської області погодився з підставністю покликання на положення частини 6 статті 762 ЦК України, за якими наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з таким покликанням не погоджується, зважаючи на те, що відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи Договір оренди землі від 16.05.2009р. пройшов державну реєстрацію та не був в установленому законом порядку визнаний недійсним (нечинним), тощо.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 14.1.136. Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, Податковим кодексом України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Перевіряючи доводи позовної заяви, судом встановлено, що рішенням Львівської міської ради народних депутатів № 169 від 30.04.1991р. "Про внесення доповнення в рішення Львівського міськвиконкому від 16.08.1990р. №337 "Про надання дозволу тресту "Укрзахіднафтогазбуд" на проектування мотелю на вул. Б.Хмельницького-Поліській" передано функції замовника на будівництво мотелю малому підприємству "Бірюза" (правонаступником якого є Приватне підприємство «Бірюза»), установником якого є трест, що виступає його гарантом і буде приймати пайову участь в будівництві мотелю, а також внесено доповнення в п.3 рішення № 377 про те, що всі вимоги рішення відносяться до замовника - малого підприємства "Бірюза".

Крім цього, у 2004 році Державним інститутом проектування міст "Містопроект" на замовлення ПП "Бірюза" (лист № 108 від 13.08.2004р.) розроблене містобудівне обгрунтування розміщення готелю і торгово-сервісного центру по вул. Б.Хмельницького, 230а в м. Львові.

У відповідності до містобудівного обгрунтування встановлено, що на початку 90-х років минулого століття рішенням міської ради земельна ділянка була надана МП «Бірюза» (тепер ПП «Бірюза) для розміщення мотелю з комплексом автотехобслуговування.

Містобудівне обгрунтування розміщення АЗС розроблене ДІПМ "Містопроект" в 2004 р. з врахуванням розташування об'єкту ПП "Бірюза" на суміжній ділянці. Більше того, даним обгрунтуванням враховані межі ділянки, попередньо погодженні управлінням земельних ресурсів і управлінням архітектури та містобудування. В'їзд на територію ПП "Бірюза" пропонувався з вул. Б.Хмельницького, разом з в'їздом на передбачену АЗС, на перспективу дублюючого проїзду, з рознесенням смуг на початку вул. Проектованої і організацією острівка очікування для лівоповоротного руху транспорту. Розрив від основної стоянки комплексу на 95 м/м до існуючих житлових будинків № 286 і 286 а, які зберігаються на 1 чергу, складає 27 м, що відповідає вимогам ДБН 360-92 **.

Таким чином, достовірно встановлено, що позивачу - ПП «Бірюза» (правонаступнику МП «Бірюза»), ще у 1991 році було відомо про будівництво мотелю на 120 місць на вул. Б.Хмельницького-Поліській, оскільки відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 169 від 30.04.1991р. позивач виступав гарантом тресту та мав приймати пайову участь в будівництві мотелю. При цьому, у 2004 році (до укладення Договору оренди землі від 16.05.2009р.) ПП "Бірюза" також було відомо про вул. Проектовану і про спільний в'їзд з вул. Б.Хмельницького разом з передбаченою АЗС на вул. Проектовану.

Однак, господарським судом Львівської області вищевказані факти, які підтверджені документальними доказами у справі залишились поза увагою і їм не надано жодного спростування.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності (користуванні) фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (ст. 30 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

А тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не передав позивачу земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та не забезпечив можливості доступу до неї, в тому числі враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі між позивачем та відповідачем укладено 16.05.2009р., підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками юридичних осіб. Вимогу про звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку позивачем заявлено з 09.11.2011 року, а тому станом на момент укладення Договору претензій щодо передачі земельної ділянки з боку позивача не було.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачу було відомо про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, оскільки в п. 26 Договору сторони обумовили, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) згідно висновку управління архітектури про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою від 03.04.2008р. № 2401-31 та обмежень управління земельних ресурсів у місті Львові щодо режиму використання земельної ділянки від 06.10.2008р. № 40/01-15/4011.

До матеріалів справи позивачем долучено Висновок судової земельно-технічної експертизи по господарській справі №914/2393/13 за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави, в особі Львівської міської ради до ПП "Бірюза" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки №3003 від 18.03.2014 року (т. 1 а.с.57-61), з якого вбачається, що на наданій в оренду ПП "Бірюза" земельній ділянці з кадастровим № 4610137200:08:007:0068, загальною площею 1,885 га встановлені обмеження. При цьому, експерт зробив висновок, що технічної можливості в'їзду (заїзду) транспортним засобом на земельну ділянку з кадастровим № 4610137200:08:007:0068, що надана в оренду ПП "Бірюза" загальною площею 1,885 га. у м. Львові на вул. Б.Хмельницького, 230-а у відповідності до ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", враховуючи функціональне призначення земельної ділянки та місце розташування до навколишніх земельних ділянок, будівель і споруд - немає.

Відповідно до положень ст. 34, 42, 43 ГПК України та роз'яснення п. 21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (з наступними змінами і доповненнями) висновок експерта є одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Проте, судом першої інстанції всупереч вищевказаним нормам законодавства передчасно надано Висновку судової земельно-технічної експертизи по господарській справі №914/2393/13 переважне значення серед інших доказів у справі. Більше того, Висновок судової земельно-технічної експертизи по господарській справі №914/2393/13, як один із документальних доказів у даній справі спростовується наступним.

Позивачу на підставі висновку містобудівного обгрунтування (проведеного за його заявою) від 2004 року та п. 26. укладеного з відповідачем Договору було відомо про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Більше того, відповідно до висновку містобудівного обгрунтування, встановлено, що на ділянці по вул. Б.Хмельницького - Поліській може бути розміщений готель і автомобільний торгово-сервісний центр в складі виставкового і торгового салону, станції техобслуговування легкового автотранспорту і автомобільної газової заправочної станції, за умови дотримання містобудівних вимог (т. 1 а.с. 62-67), і як вже зазначалося вище, містобудівне обгрунтування проведено на підставі заяви саме позивача - ПП «Бірюза» № 108 від 13.08.2004р. (т. 1 а.с. 68).

Крім цього, посилаючись на неможливість користування орендованою земельною ділянкою, у зв'язку з позбавленням фактичного доступу до неї (здійснення ПАТ "Концерн Галнафтогаз" будівельних робіт щодо будівництва АЗС), позивач вважає за необхідне звільнити його від плати за земельну ділянку починаючи від 09.11.2011 року на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України через обставини, за які орендар не відповідає.

У судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду прокурор та присутні представники учасників судового процесу пояснили, що заїзд на орендовану земельну ділянку до розташованих об'єктів (складів) ПП "Бірюза" є, а саме через організований острівок очікування для лівоповоротного руху транспорту та по грунтовій дорозі передбаченої (згідно витягу із Генплану) вул. Проектованої.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що нормами ст. 193 ГК України, статей 526, 629 ЦК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладеним між сторонами Договором передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру, тобто умовами Договору визначено цільове призначення земельної ділянки. Як з'ясовано в ході розгляду справи, підтверджується поясненнями представників відповідача та третьої особи 1 та не заперечується самим позивачем у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р., що з 16.05.2009 року (моменту укладення Договору) позивач не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, не вчиняв жодних дій щодо будівництва готелю та торгово-сервісного центру, проте користувався земельною ділянкою.

Так, позивачем не надано ні доказів замовлень проекту для будівництва або розміщення готелю, ні укладення договорів з підрядниками тощо, тоді як в період з 1991р. (рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 169 на МП «Бірюза» покладено функції замовника на будівництво мотелю) чи з 2009р. (укладено Договір оренди землі) по 2011р. (здійснення ПАТ "Концерн Галнафтогаз" будівельних робіт щодо будівництва АЗС) за покликанням самого позивача не існувало будь-яких перешкод у належному користуванні ним орендованою земельною ділянкою.

Поряд з цим, встановлено, що позивач не звертався до Львівської міської ради із заявою про звільнення від сплати орендної плати за землю, а в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою у період з 16.05.2009р. (укладення Договору) до 09.11.2011 року (визначено позивачем у позовній заяві), що також підтверджується поясненнями відповідача у судовому засіданні про відсутність платежів про сплату орендної плати ПП «Бірюза» за Договором оренди землі від16.05.2009р.

Більше того, з матеріалів справи не встановлено, а сторонами суду не подано доказів того, що з боку відповідача чиняться будь-які перешкоди для належного користування позивачем земельної ділянки, при цьому позивачем не наведено обставин щодо повної неможливості використання майна у цілях передбачених Договором, а тому посилання ПП «Бірюза» на те, що воно не може користуватись орендованою земельною ділянкою не відповідає дійсності, а це в свою чергу не дає правових підстав на застосування пункту 6 ст. 762 ЦК України.

Перевіряючи докази у справі та постановляючи судове рішення, місцевий господарський суд не врахував строк дії Договору оренди землі - до 19.03.2019 року, а також те, що земельна ділянка не використовується позивачем за її цільовим призначенням з вини самого позивача, та позовну вимогу про звільнення ПП «Бірюза» від сплати орендної плати задоволив на майбутнє - «час протягом якого земельна ділянка не може бути використана за її цільовим призначенням у зв'язку із відсутністю можливості заїзду транспортним засобом на неї», чим фактично поза волею сторін змінив істотну умову Договору та порушив вимоги ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 9 Земельного кодексу України щодо розпорядження землями територіальної громади міста, які відносяться до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території.

Щодо покликань скаржника на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно дост. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, підлягає судовому захисту порушення цивільного права чи інтересу у спосіб який є ефективним засобом захисту, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області, винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції при винесенні судового рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов помилкового та передчасного висновку про задоволення позову та доведеності позивачем підстав для звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку. Відтак, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову Приватного підприємства «Бірюза» слід відмовити, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тому, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2014р. року у справі № 914/2298/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покасти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради №1104-вих. 1155 від 06.10.2014 року задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2014р. у справі № 914/2298/14 скасувати. Прийняти нове рішення: у задоволенні позову відмовити.

3. Судовий збір за розгляд справи в Господарському суді Львівської області покласти на Приватне підприємство «Бірюза» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 44, код ЄДРПОУ 13795679).

4. Стягнути з Приватного підприємства «Бірюза» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 44, код ЄДРПОУ 13795679) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) 10 481 (десять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 78 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 02.02.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Михалюк О.В.