Рішення

від 29.01.2015 по справі 911/5410/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 911/5410/14

Суддя господарського суду Київської області Лилак Т.Д. розглянувши справу

за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Київ

до Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», АР Крим

про стягнення 1 009 892,19 грн.,

за участю представників:

позивача - Глущенко О.Л., довіреність № 01-38-105 від 12.01.2015 року;

відповідача - не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 769 734, 90 грн. основного боргу, 86 210,31 грн. пені, 153 946,98 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань за договором №379/07/13 від 14.12.2013 року.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.01.2015 року.

14.01.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 12.01.2015 року про зменшення позовних вимог в якій позивач просив стягнути з відповідача 769 734, 90 грн. основного боргу, 46 517, 94 грн. пені, 80 407,80 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 29.01.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

14.12.2013 між Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (замовник) та Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (виконавець) було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 179/07/13, відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати протягом строку дії цього договору послуги із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованим особам та членам їх сімей (послуги) на підставі санаторно-курортних путівок у кількості, за видами та ціною, що визначені у додатку 1 до цього договору та за профілями лікування, зазначеними у додатку 2 до цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

На виконання вимог договору № 379/07/13 від 14.12.2013 року розділу IV позивачем було перераховані відповідачеві кошти в розмірі 2 048 562,90 грн. за путівки I кварталу 2014 року (копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Так, на виконання умов договору відповідачем було направлено позивачу путівки згідно реєстрів направлених путівок на І та ІІ квартали 2014 року загальною вартістю 4 974 264, 00 грн. (копії реєстрів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було повернуто частину путівок відповідачу. Даний факт підтверджується накладними: №0006 від 07.04.2014 року, №0024 від 31.03.2014 року, №0042 від 03.04.2014 року, №0185 від 04.04.2014 року, №0198 від 04.04.2014 року, №0128 від 31.03.2014 року, №0141 від 07.04.2014 року, №20 від 31.03.2014 року, №0020 від 31.03.2014 року, №0021 від 31.03.2014 року, №0035 від 31.03.2014 року, №0036 від 31.03.2014 року, №0001 від 27.01.2014 року, №0049 від 10.04.2014 року, №0041 від 31.03.2014 року, №0040 від 04.04.2014 року, №0029 від 31.03.2014 року, №0041 від 31.03.2014 року, №0003 від 31.03.2014 року, №0008 від 31.03.2014 року, №0038 від 31.03.2014 року, №30/1 від 31.03.2014 року, №0036 від 21.04.2014 року, №0015 від 03.04.2014 року, №0026 від 04.04.2014 року, №0124 від 07.04.2014 року, №0014 від 31.03.2014 року, №0025 від 31.03.2014 року, №0010 від 09.04.2014 року, №0046 від 09.04.2014 року, №0016 від 31.03.2014 року, №0018 від 31.03.2014 року, №0019 від 31.03.2014 року, №2258 від 31.03.2014 року, №115 від 07.04.2014 року, №0022 від 03.04.2014 року, №0019 від 09.04.2014 року, №0033 від 10.04.2014 року, №0014 від 09.04.2014 року, №0015 від 09.04.2014 року, №0048 від 17.03.2014 року, №0070 від 17.03.2014 року, №301 від 27.03.2014 року (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п 4.4. договору, отримані путівки в окремих випадках (зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на санаторно-курортне лікування; відсутності коштів на оплату послуг; відмови страхувальників, застрахованих осіб, або лікувально-профілактичних засобів від Путівок; порушення Виконавцем строку відправлення путівок, дій, що виникли з вини виконавця, результатом яких стала неможливість надання послуг) можуть бути повернуті виконавцю.

Згідно із п. 6.3.11. договору, виконавець зобов'язан повернути замовникові кошти, перераховані ним в рахунок оплати послуг, у сумі ненаданих або наданих неякісно послуг та сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором. Повернення зазначених коштів виконавець здійснює не пізніше 10 календарних днів від дати отримання від замовника невикористаних путівок та (або) подання замовнику даних у порядку, передбаченому пунктом 6.3.14. цього договору.

Відтак, у відповідача виник обов'язок повернути отримані кошти.

22.10.2014 року позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією №8-39-2776 від 22.10.2014 року, в якій просив останнього погасити заборгованість за договором. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 769 734,90 грн. боргу обґрунтованою, підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 46 517,94 грн. пені та 80 407,80 грн. штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 7.2.5. договору за порушення строків виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 4.5. цього договору, виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно виконаних зобов'язань, за кожний день прострочення, а в разі прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від вартості невиконаних зобов'язань за цим договором.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 46 517,94 грн. та штрафу в розмірі 80 407,80 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98655, АР Крим, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 6, код 02650788) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28, код 25885944) 769 734 (сімсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 90 коп. основного боргу, 46 517 (сорок шість тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 94 коп. пені, 80 407 (вісімдесят тисяч чотириста сім) грн. 80 коп. штрафу.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98655, АР Крим, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 6, код 02650788) в доход Державного бюджету України 17 933 (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 21 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак