Ухвала

від 03.02.2015 по справі 826/14778/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14778/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 10» листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБІ ІВЕНТ» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправними податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року №0007882203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 10.10.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Крістенс» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., за результатами якої складений Акт від 10.06.2014р. № 5972/26-54-22-03-07/35017992. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України, зокрема: п.п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 25317,00 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагента - ТОВ «Крістенс». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суду м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що з 27.05.2014р. по 02.06.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 27.05.2014р. № 1019, працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Крістенс» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., за результатами якої складений Акт від 10.06.2014р. № 5972/26-54-22-03-07/35017992.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» і ТОВ «Крістенс», а саме: договір про надання послуг від 01.01.2014р. № Б-К01, за умовами якого на умовах зазначених у даному Договорі Замовник (позивач) доручає і зобов'язується сплатити, а Виконавець (ТОВ «Крістенс») приймає на себе зобов'язання надати послуги по організації відпочинку та проведення розваг, а саме організації шоу програми для 3 частини «Щорічної конференції з питань продажів», організатором якої є Замовник на замовлення ТОВ «Сандора». Третя частина «Щорічної конференції з питань продажів» відбудеться в Концерт Холлі «FREEDOM» - ТОВ «Куренівський Парк», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 134; та договір про надання послуг від 06.01.2014р. № Б/К-02, за умовами якого Замовник (позивач) доручає і зобов'язується сплатити, а Виконавець (ТОВ «Крістенс») приймає на себе зобов'язання надати комплекс послуг по організації «Щорічних зборів з метою підведення підсумків 2013 року та розробки стратегічного плану на 2014 рік», на умовах, зазначених у даному Договорі. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договорів про надання послуг від 01.01.2014р. № Б-К01 та від 06.01.2014р. № Б/К-02, та виписаних ТОВ «Крістенс» податкових накладних від 14.01.2014р. № 18 та від 20.01.2014р. № 81 ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» віднесло до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 25 317 , 00 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт до такого акту, платіжні доручення та податкові накладні, хоч і містять перелік наданих послуг та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у актах ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014р. № 352/26-58-22-07-17/38022110 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» та ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.03.2014р. № 293/26-54-22-05/22886866 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮРАЙ», а також витяг з кримінального провадження № 32014100000000036, за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ст. 212 ч. 3 КК України та у висновку судового експерта НДЕКЦ МВС України від 18.04.2014р. № 129, за результатами аналізу яких ДПІ прийшла до висновку про неможливість ведення фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання товарів/послуг від продавця до покупця, а саме від ТОВ «ЮРАЙ» до ТОВ «Крістенс», та відповідно від ТОВ «Крістенс» до ТОВ «БІБІ ІВЕНТ».

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Крістенс» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 10.06.2014р. № 5972/26-54-22-03-07/35017992 перевіряючий встановив порушення ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» наступних норм законодавства України: п.п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 25317,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» - без задоволення.

26 червня 2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 10.06.2014р. № 5972/26-54-22-03-07/35017992 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0007882203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37975,50 грн., в т.ч. 25317,00 грн. - основний платіж, 12658,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору колегія суддів виходить з наступного.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Також встановлено, що 01.01.2014р. між ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» (Замовник), в особі директора Ільченко І.В., та ТОВ «Крістенс» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, був укладений договір про надання послуг за № Б-К01, за умовами якого на умовах зазначених у даному Договорі Замовник доручає і зобов'язується сплатити, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по організації відпочинку та проведення розваг, а саме організації шоу програми для 3 частини «Щорічної конференції з питань продажів», організатором якої є Замовник на замовлення ТОВ «Сандора» Третя частина «Щорічної конференції з питань продажів» відбудеться в Концерт Холлі «FREEDOM» - ТОВ «Куренівський Парк», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 134. Перелік послуг міститься в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Дата проведення 3 частини «Щорічної конференції з питань продажів» 17 січня 2014 року; 06.01.2014р. між ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» (Замовник), в особі директора Ільченко І.В., та ТОВ «Крістенс» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, був укладений договір про надання послуг за № Б/К-02, за умовами якого Замовник доручає і зобов'язується сплатити, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати комплекс послуг по організації «Щорічних зборів з метою підведення підсумків 2013 року та розробки стратегічного плану на 2014 рік», на умовах, зазначених у даному Договорі. Дата проведення заходу: 17 січня 2014 року. Місце проведення заходу; готель РАМАДА ЮНКОР, розташований за адресою: Столичне шосе, 103, м. Київ. Орієнтовна тривалість проведення заходу: 10 годин. Орієнтовна кількість учасників заходу: 115 чоловік. Замовник зобов'язується прийняти надані Виконавцем послуги та оплатити їх в порядку визначеному даним Договором. Перелік послуг, що надаються Виконавцем за цим договором, їх вартість, узгоджуються Сторонами у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Крістенс» умов спірних договорів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- договорів про надання послуг від 01.01.2014р. № Б-К01 та від 06.01.2014р. № Б/К-02 та додатків до них;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2014р. № 18 та від 20.01.0214р. № 81 на загальну суму у розмірі 151904,03 грн., в тому числі ПДВ - 25317 , 00 грн.;

- звіту до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2014р. № 18;

- затвердженого макету фотобанеру-«Тантамареска» розміром: висота 2 м, ширина 3 м;

- затвердженого макету нагород для підведення підсумків відповідних розмірів;

- актів-прийому передачі відповідного устаткування для проведення заходу «Щорічних зборів з метою підведення підсумків 2013 року та розробки стратегічного плану на 2014 рік»;

- фотокартки з вказаних заходів;

- сценарію шоу програми для 3 частини «Щорічної конференції з питань продажів»;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 631;

- податкових накладних від 14.01.2014р. № 18 та від 20.01.2014р. № 81, виписаних ТОВ «Крістенс» на користь ТОВ «БІБІ ІВЕНТ», які підписані директором ОСОБА_2 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 151904,03 грн., в тому числі ПДВ - 25317,00 грн.;

- платіжних доручень від 14.01.2014р. № 134 та від 30.01.2014р. № 148 з відповідними відмітками банку на загальну суму у розмірі 151904,03 грн., в тому числі ПДВ - 25317,00 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; наказу по підприємству про затвердження штатного розпису від 27.12.2013р. № 5 з таких розписом; договору оренди від 13.10.2012р. № 201.

Також на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду укладені ним з ТОВ «Сандора» договір про надання послуг від 22.11.2013р. № 0111 та з ТОВ з ІІ «Нутриція Україна» від 23.12.2013р. № 0112, додатками до них, а також складеними за результатами їх виконання актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції.

Водночас, з письмових пояснень позивача судом встановлено, що зважаючи на значний обсяг робіт позивачем укладено ряд договорів з іншими субпідрядними організаціями щодо надання певного обсягу послуг, а саме з: ТОВ «Світлотехніка», ТОВ «АБ-КРЕАТИВ», ТОВ «Деміург», ТОВ «Мічурін», ТОВ «Рекламний Текстиль», ТОВ «Туристична компанія «Бітско», ТОВ «Джинджер», ТОВ «Лакшерістарт», ТОВ «Ессе Продакшн Хаус», ТОВ «Глобал-Маркет», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Куренівський Парк», підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи договори та складені за результатами їх виконання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові та податкові накладні.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період січень 2014 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 10.06.2014р. № 5972/26-54-22-03-07/35017992 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «БІБІ ІВЕНТ», так і його контрагентом-виконавцем (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» і ТОВ «Крістенс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 10.06.2014р. № 5972/26-54-22-03-07/35017992 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «Крістенс» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_2), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договорів про надання послуг від 01.01.2014р. № Б-К01 та від 06.01.2014р. № Б/К-02 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «БІБІ ІВЕНТ» або його контрагенту - ТОВ «Крістенс», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0007882203.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 10» листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 10» листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С