Рішення

від 27.01.2015 по справі 921/1236/14-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2015 р.Справа № 921/1236/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат", 08720, вул. Промислова, 33, м. Українка, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", 47501, вул. Замость, 4, м. Бережани, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 874 276,98 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

В судове засідання з 'явились:

від позивача : Муравлянік О.С. - представник, довіреність №б/н від 02.01.2015р.

від відповідача: Ленчак В.В. - представник, довіреність №1 від 21.01.2015р.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Тернопільської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" про стягнення заборгованості в сумі 923 679,67 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.11.2014р.

В судовому засіданні 26.11.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та частково оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2014 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду частково подав необхідні документи, які витребовувались ухвалою суду (вх.№ 21904) та уточнення до позовної заяви (вх.№21904) щодо стягнення судових витрат в розмірі 6960,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 07.11.2014р. не виконав, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 10.12.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2014р подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№22987), яку підтримав з підстав, викладених у ній та яка прийнята судом до розгляду. Відтак предметом розгляду справи є стягнення заборгованості в розмірі 874 276,98 грн., з яких основний борг - 818 000,74 грн., 3% річних - 6037,96 грн., пеня - 50 238,28 грн. та судові витрати. Також подав клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України (вх.№22986).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду відзив на позов (вх.№22726 від 08.12.2014р.), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у ньому, просить здійснювати розгляд даної справи без участі уповноваженого представника. Також просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "КДС-ЮР" для надання письмових доказів у справу, у задоволенні якого судом відмовлено з підстав, викладених в ухвалі суду від 10.12.2014р.

Ухвалою суду від 10.12.2014р. на задоволення клопотання представника позивача розгляд справи продовжено в порядку статті 69 ГПК України на 15 днів та відкладено її розгляд на 21.01.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2015 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав відзиви на позов (вх.№22726 від 08.12.2014р. та вх. №4253 від 21.01.2015р.), в яких просить відмовити в задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2015р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Також в судовому засіданні подав необхідні документи, які витребовувались судом.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2015 р. підтримав заяву (вх. №4744), в якій повідомив суд, що суму боргу в розмірі 814 317,51 грн. визнає повністю, щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 960,00 грн. заперечує з підстав, викладених у відзиві, щодо розміру штрафних санкцій покладається на думку суду.

В судовому засіданні 27.01.2015 р. дооглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

06 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (Покупець) укладено договір №233-14, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця гофропродукцію в асортименті, кількості відповідно до Замовлень, за цінами погодженими сторонами в порядку й на умовах, установлених даним договором у межах, підписаних уповноваженими представниками сторін Специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти й оплатити продукцію на умовах, встановлених даним договором. (п.1.1. договору).

П.2.1., п.2.3., п.2.4. договору визначено, що загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю відвантаженої продукції, поставленої за даним договором за весь термін дії договору станом на останній день терміну дії договору. Ціна продукції, визначена у специфікаціях, встановлена з урахуванням того, що покупець буде здійснювати купівлю продукції в кількості, строки та на умовах, передбачених цим договором. Оплата за відвантажену партію продукції проводиться Покупцем банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції.

Відповідно до умов договору №233-14 між сторонами укладено ряд специфікацій, зокрема: специфікація №1 від 06.02.2014р. та специфікація №2 від 01.07.2014р.

На виконання умов договору поставки №233-14 від 06.02.2014р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 4 135 879,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, які скріплені підписами та печатками обох сторін, а також рахунками на оплату, податковими накладними та товарно-транспортними накладними (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Даний товар отриманий відповідачем на підставі довіреностей на отримання товару (копії містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, що підтверджується банківськими виписками, заборгувавши 818 000,74 грн., які позивач просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Під час розгляду справи відповідачем оплачено частково борг в розмірі 3683,23 грн.

Отже, на момент винесення рішення у даній справі основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 814 317,51 грн., яка визнана відповідачем.

Позивачем відповідно до п.5.7 договору нараховано відповідачу пеню, яка становить 50 238,28 грн. та яку просить стягнути з відповідача.

Згідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 6 037,96 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 6960,00 грн. покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору №233-14 від 06.02.2014р., позивач продав відповідачу товар на загальну суму 4 135 879,32 грн.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, які скріплені підписами та печатками обох сторін, а також рахунками на оплату, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

П.2.1., п.2.3., п.2.4. договору визначено, що загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю відвантаженої продукції, поставленої за даним договором за весь термін дії договору станом на останній день терміну дії договору. Ціна продукції, визначена у специфікаціях, встановлена з урахуванням того, що покупець буде здійснювати купівлю продукції в кількості, строки та на умовах, передбачених цим договором. Оплата за відвантажену партію продукції проводиться Покупцем банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції.

Відповідно до умов договору №233-14 між сторонами укладено ряд специфікацій, зокрема: специфікація №1 від 06.02.2014р. та специфікація №2 від 01.07.2014р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, заборгувавши позивачу борг на суму 818 000,74 грн.

В процесі розгляду справи в суді відповідачем погашено частково основний борг в сумі 3683,23 грн., що підтверджується банківською випискою, тому в даній частині позову провадження у справі слід припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Отже, станом на день винесення рішення у справі, заборгованість відповідача становить 814 317,51 грн., яка визнається відповідачем та підлягає до стягнення на користь позивача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.7 договору при порушенні Покупцем умов оплати, передбачених п.2.4, позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 50 238,28 грн., яка підлягає до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: три проценти річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 6 037,96 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги в розмірі 6 960,00 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" .

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" , де зазначено, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Ст.12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається із матеріалів справи, кошти в розмірі 6960,00 грн. сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" товариству з обмеженою відповідальністю "КДС-ЮР", а інтереси позивача представляв за довіреністю Муравлянік О.С.

Однак позивачем не надано суду ні копії свідоцтва адвоката, який представляв його інтереси, ні оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат".

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про відшкодування 6 960,00 грн. витрат по оплаті правової допомоги відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України задоволенню не підлягають.

Керуючись cт. ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (47501, вул. Замость, 4, м. Бережани, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14049168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" (08720, вул. Промислова, 33, м. Українка, Київська область, код ЄДРПОУ 31826484) - 814 317 (вісімсот чотирнадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 51 коп. основного боргу, 50 238 ( п'ятдесят тисяч двісті тридцять вісім) грн. 28 коп. пені, 6037 (шість тисяч тридцять сім) грн. 96 коп. - 3% річних, 17 485 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят пять) грн.54 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3683,23 грн. - припинити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.02.2015 р.

Суддя Галамай О.З.