Рішення

від 28.01.2015 по справі 924/1775/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р.Справа № 924/1775/14

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Дідик Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ТРАНС-КОНСУЛЬТ", м.Запоріжжя

до приватного підприємства "ТРТ ІНТЕРНЕШНЛ", с.Довжок Хмельницької області

про стягнення 50 234,77 євро (958 027,29 грн.),

Представники сторін:

від позивача: Грибун Г.А.- за довіреністю №494 від 02.12.2014 р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.01.2015 р.) на користь позивача 50 234,77 євро, що в гривневому еквіваленті складає 958 027,29 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Так, ухвали суду від 27.11.2014р., 10.12.2014р., 24.12.2014р., 13.01.2015 р. направлялись на адресу реєстрації відповідача (згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП "ТРТ Інтернешнл" зареєстроване за адресою: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Довжок, вул. Щетініна, 26), однак, повертались поштою із відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також обмеженість строків розгляду спору по справі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне:

30.05.2014 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Транс-консульт" (надалі - "Експедитор") та Ріхеmег Logistics GmbН, Перл-Борг, Німеччина (надалі - "Замовник") було укладено договір №219/1/05/2014 на перевезення вантажів, відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язується виконувати міжнародні дальні вантажні перевезення для замовника. Експедитор використовує для цього транспортні засоби, придатні для здійснення перевезень, які володіють достатньою вантажопідйомністю і місткістю, що відповідають всім встановленим законами і відомчими інструкціями вимогам і мають всі необхідні для виконання перевезень дозволи.

На підставі вищевказаного договору та заявки № FЕRN-1410-002773 від 13.10.2014 року ТОВ "НВФ "ТРАНС- КОНСУЛЬТ" було організовано перевезення вантажу (побутова техніка) за маршрутом м. Лодзь (Польща) - м.Дніпропетровськ (Україна).

З цією метою позивач уклав Договір № 326/10/2014 від 13.10.2014 року (надалі - Договір) та заявку № КОНС/МН/887-2014 від 13.10.2014 року з компанією-перевізником - приватним підприємством "ТРТ Інтернешнл" (відповідач).

Відповідно п. 1.1. 2.1 договору його предметом є порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Перевізником при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами Перевізника по заявках Експедитора, та пов'язаних із ними різноманітних послуг. Перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) та Протоколу до Конвенції від 05.07.1978 р, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (надалі Е8ТК), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються (в країнах транзиту, на території яких Сторони повинні їх виконувати). По території України Сторони керуються Статутом автомобільного транспорту, Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів" та іншими діючими нормативними актами. На кожне перевезення оформляється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.2.5 договору відповідач несе відповідальність за перевезення вантажу з моменту приймання його для завантаження і до передачі вантажу вантажоодержувачу на його території, якщо інше не буде оговорене у заявці.

Пунктом 3.2.19 договору визначено, що всі збитки (реальні збитки і упущена вигода), завдані Експедитору невиконанням/неналежним виконанням зобов'язань за даним Договором з боку Перевізника, та інші відшкодування, передбачені договором, оплачуються останнім протягом двох календарних місяців з моменту виставлення експедитором рахунку (та/або вимоги , претензії).

Відповідно до п. 4.9 договору у випадку втрати вантажу з вини Перевізника останній відшкодовує Експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або відсутнього вантажу в 15-денний термін з моменту надання Експедитором рахунку.

Вказаний договір був підписаний позивачем та скріплений його печаткою і направлений відповідачу. В свою чергу, відповідач за допомогою електронного засобу зв'язку направив на адресу позивача підписаний з його боку договір та заявку з відбитком печатки та підписом уповноваженої особи.

Для виконання доставки вантажу ПП "ТРТ Інтернешнл" надало транспортний засіб з державними реєстраційними номерами ВХ 2560 НС/ ВХ 4571 XX.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 17.10.2014р. відповідачем було завантажено побутову техніку, вартість якої відповідно до рахунків-фактур № 9440923613 від 17.10.2014р. та № 9440923612 від 17.10.2014р. складає 64 044,31 доларів США.

Умовами заявки визначений строк доставки вантажу в пункт призначення (м.Дніпропетровськ) - 22.10.2014 року. Однак, відповідач на місце доставки вантажу не прибув.

Тому позивач звернувся до суду із даним позовом. При цьому зважаючи на те, що розрахунки між позивачем та Ріхеmег Logistics GmbН, Перл-Борг, Німеччина, для якої здійснювалось перевезення побутової техніки, відповідно до умов договору на перевезення вантажів № 219/1/05/2014 від 30.05.2014р. здійснюються у євро, позивач заявив до стягнення з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог збитки в розмірі 50 234,77 євро, що в гривневому еквіваленті складає 958 027,29 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом враховується, що договір № 326/10/2014 від 13.10.2014 року та заявка № КОНС/МН/887-2014 від 13.10.2014 року були підписані позивачем, скріплені його печаткою і направлені відповідачу. В свою чергу, відповідач за допомогою електронного засобу зв'язку направив на адресу позивача підписаний з його боку договір та заявку з відбитком печатки.

Крім того, в подальшому на виконання умов вищевказаного договору та заявки відповідач надав транспортний засіб з державними реєстраційними номерами ВХ 2560 НС/ ВХ 4571 XX та здійснив навантаження побутової техніки згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) від 17.10.2014р.

Зважаючи на вищевказані обставини суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, і між ними виникли цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Приписами ч. 1 ст. 919 ЦК України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

У відповідності до умов договору № 326/10/2014 від 13.10.2014 року та заявки № КОНС/МН/887-2014 від 13.10.2014 року відповідач зобов'язаний був доставити вантаж (побутову техніку) в м.Дніпропетровськ 22.10.2014р.

Однак, відповідач на місце доставки вантажу не прибув.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 ЦК України , ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

Згідно ч. 2 ст. 919 ЦК України вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Судом враховується, що відповідач в порушення ст.919 ЦК України, умов договору №326/10/2014 від 13.10.2014 року не здійснив доставку вантажу у визначений пункт призначення, в зв'язку з чим вантаж вважається втраченим. Отже, відповідачем було допущено порушення договірних зобов'язань.

Згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 4 ч. 1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.1 ст.614 ЦК України , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України ).

Підставою для покладання обов'язку відшкодувати шкоду (збитки) є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) неправомірна поведінка заподіювача збитків; в) причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування шкоди (стягнення збитків), якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що відповідач допустив порушення умов договору № 326/10/2014 від 13.10.2014 року, не забезпечив доставку вантажу у визначене в договорі місці, внаслідок чого вантаж був втрачений, що призвело до заподіяння позивачу збитків в розмірі дійсної вартості вантажу, яка згідно рахунків-фактур № 9440923613 від 17.10.2014р. та № 9440923612 від 17.10.2014р. складає 64 044,31 доларів США, що еквівалентно 50 234,77 євро або 958 027,29 грн.

Таким чином, в ході розгляду справи позивачем доведено наявність усіх елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення та тягнуть за собою настання для відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань за договором № 326/10/2014 від 13.10.2014 року.

В свою чергу, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, що спростовували б його вину у заподіянні збитків.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85,115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ТРАНС-КОНСУЛЬТ", м.Запоріжжя до приватного підприємства "ТРТ ІНТЕРНЕШНЛ", с.Довжок Хмельницької області про стягнення 50 234,77 євро (958 027,29 грн.) задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "ТРТ ІНТЕРНЕШНЛ" (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Довжок, вул. Щетініна, 26, код 34844354) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ТРАНС-КОНСУЛЬТ"(м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 44, оф.19, код 32292075) 50 234,77 євро (п'ятдесят тисяч двісті тридцять чотири євро 77 центи), що в еквіваленті складає 958 027,29 грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч двадцять сім гривень 29 коп.) збитків, 19 160,55 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят гривень 55 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Суддя М.В.Музика

Віддрук. у 2 прим. : 1 - до справи, 2 - відповідачу - ПП "ТРТ Інтернешнл" (32423, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Довжок, вул. Щетініна, 26) рек. листом з повід. про вруч.