Ухвала

від 29.01.2015 по справі 823/3067/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3067/14 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України , апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК БУДСЕРВІС" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК БУДСЕРВІС" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК БУДСЕРВІС" (далі - відповідач), в яому просить стягнути кошти ТОВ «МСК Будсервіс» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, у рахунок погашення податкового боргу у сумі 40221 грн. 17 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто кошти товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» у дохід бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу у сумі 40 221 грн. 17 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК БУДСЕРВІС" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України , без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «МСК Будсервіс» зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності 22.10.2001 (ідентифікаційний код 31701379) (а.с.3).

Відповідач перебуває на обліку у ДПІ у м. Черкасах як платник податків з 24.10.2001 року (а.с.4).

19.02.2014 року відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, згідно якої самостійно визначено податкове зобов'язання за 2014 рік у сумі 80464 грн. 03 коп., щомісячний платіж становить: з січня до листопада 2014 року - 6705 грн. 33 коп., за грудень 2014 - 6705 грн. (а.с.6).

Згідно розрахунку податкового боргу (а.с.9) та облікової картки платника податків (а.с.10), враховуючи переплату станом на 02.03.2014 року за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю у сумі 40221 грн. 17 коп.

На день розгляду справи сума податкового боргу відповідачем погашена не була, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем доказів оскарження податкової вимоги, погашення податкового боргу за податковою вимогою відповідачем або звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755).

Відповідно до ст.6 Кодексу №2755 податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідн до п.«в» ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок.

Статтею 285 Кодексу №2755 встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п.286.2 ст.286 Кодексу №2755 платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Кодексу №2755 податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, що дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 288 Кодексу №2755 визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є надана в оренду земельна ділянка.

Так, існування податкового боргу підтверджується наступними доказами: розрахунком податкового боргу (а.с.9) та облікової картки платника податків (а.с.10).

На підставі до п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що відповідач (у визначені терміни) самостійно не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання, позивачем було направлено податкову вимогу форми «Ю» від 26.05.2014 №1595-25 на суму 13399 грн. 85 коп. (а.с.8). Зазначену вимогу було вручено відповідачеві, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8).

Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно даних облікової картки платника податків станом на час розгляду справи (а.с.15-16) відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 40221 грн. 17 коп. Відповідно до довідки від 18.08.2014 №27200/23-01-15-0121 відповідач має відкриті рахунки у банках (а.с.5).

Відповідач в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду доказів неправомірності дій позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Посилання відповідача на ту обставину, що на час укладання Договору з Черкаською міською радою про оренду земля не було визначено нормативного терміну будівництва та повідомлення про змін орендної плати відповідач не отримував та будь-яких додаткових угод не укладав, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зміна розміру орендної плати, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати без внесення змін та додаткових умов до договору оренди.

Так, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК ).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК БУДСЕРВІС" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний тест виготовлено 03 лютого 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.