Рішення

від 03.02.2015 по справі 906/1633/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" лютого 2015 р. Справа № 906/1633/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача (в режимі відеоконференції): Кононової Ю.В.- дов. від 20.11.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка"

до Приватного підприємства "Теплокомплект ОВК"

про стягнення 209861,30 грн.

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 209861,30 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.2015р.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015р. відкладено розгляд справи на 26.01.2015р.

Ухвалою суду від 26.01.2015р. розгляд справи відкладено на 03.02.2015р. .

Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 67). Пояснила, що частково розрахунки за отриманий товар в сумі 51969,10грн. були проведені на підставі угод про зарахування зустрічних вимог, укладених між сторонами 23.02.2012р. та 04.07.2012р.

Відповідач в судові засідання свого представника не направляв. Вимоги суду не виконаві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" (позивач) на підставі видаткових накладних № 359 від 07.12.2011р., № 387 від 29.12.2011р., № 83 від 25.08.2012р., № 79 від 28.08.2012р. (а.с. 19, 22, 25, 26) за довіреностями № 81 від 05.12.2011р., № 96 від 28.11.2011р., № 35 від 15.08.2012р. (а.с.20, 21, 23, 24, 27, 28) поставило Приватному підприємству "Теплокомплект ОВК" (відповідачу) товар на загальну суму 325920,00 грн.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 116058,70грн.

Таким чином, має місце заборгованість по оплаті отриманого товару на загальну суму 209861,30 грн.

12.06.2014 р. позивачем, в порядку ст. 530 ЦК України, пред'явлено відповідачу претензію за № 109 про сплату в строк до 30.06.2014р. заборгованості за отриманий товар в сумі 213971,30 грн.( а.с. 29).

Оскільки відповідач після пред'явленої вимоги свої зобов'язання так і не виконав, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з вищевикладених обставин, між сторонами згідно видаткових накладних виникли правовідносини поставки, укладені в спрощений спосіб.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними №359 від 07.12.2011р., № 387 від 29.12.2011р., № 83 від 25.08.2012р., № 79 від 28.08.2012р., та довіреностями на отримання товару № 81 від 05.12.2011р., № 96 від 28.11.2011р., № 35 від 15.08.2012р.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

Отже, підтвердженням правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, є документи, які оформлюють рух товарно - матеріальних цінностей, а саме видаткові накладні та довіреності на отримання товару.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" оформлені сторонами належним чином первинні документи підтверджують факт здійснення господарської операції, що в свою чергу створило у відповідача зобов'язання оплатити прийнятий товар (в силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України) за ціною, яка була зафіксована у первинних бухгалтерських документах.

Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, яка регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Враховуючи викладене, факт поставки товару відповідачу підтверджено належними та допустимими доказами, тому, виходячи з норм статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач повинен провести оплату отриманого товару:

- згідно видаткової накладної №359 від 07.12.2011р. - 08.12.2011р.;

- згідно видаткової накладної № 387 від 29.12.2011р. - 30.12.2011р.;

- згідно видаткової накладної № 83 від 25.08.2012р. - 26.08.2012р.;

- згідно видаткової накладної № 79 від 28.08.2012р.- 29.08.2012р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на загальну суму 116058,70грн., з них 51969,10 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог за договорами від 23.02.2012р. та від 04.07.2012р.

Оскільки неоплаченим залишився товар в сумі 209861,30 грн., вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими первинними документами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Теплокомплект ОВК" (13337, Житомирська область, Бердичівський район, смт. Гришківці, вул. Жовтнева, буд.2, ідентифікаційний код 34066294)

на користь Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" (73000, м.Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, буд.2, корпус 4, кв.130, ідентифікаційний код 22741547)

- 209861,30 грн. основного боргу;

- 4197,23грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.02.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек.)

3- відповідачу (рек. з повід.)