Рішення

від 27.01.2015 по справі 922/5245/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р.Справа № 922/5245/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Комсомольське до Приватного підприємства "Демис", м. Харків про стягнення 12600,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 1626 від 13.12.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Демис" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 12600,00 грн. за договором про транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень автомобільним транспортом № 11/12/2013 від 16.12.2013р.

16.12.2014 р. судом розгляд справи було відкладено на 27.01.2015 р. о 12:40.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 27.01.2015 р. за вх.№ Д6/15, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, витребувані документи до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 27.01.2015 р. за вх. № 3062, надав документи згідно клопотання, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

16 грудня 2013 р. між відповідачем (експедитор) та позивачем (перевізник) був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 11/12/2013 (надалі - договір).

У відповідності до п.1.1., п.2.1. договору, даний договір визначає порядок взаємин, що виникають між сторонами при організації внутрішніх та міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом.

У зв'язку з цим, між сторонами були узгоджені заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, які підписані сторонами на підставі яких перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажів, а саме плівки. Також, сторонами було досягнуто згоди щодо вартості послуг за вказаними заявками, яка складає 12600,00 грн., та підлягає оплаті в погоджений сторонами строк, який складає сім банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

У зв'язку з цим, перевізник за договором та заявками від 27-28 лютого, 03-04 квітня 2014 року та 10-11 квітня 2014 року виконав належним чином покладені на нього зобов'язання щодо надання послуг з перевезення вантажів, здійснивши в строки та порядку передбаченому договором та заявками, доставку вантажів до пункту призначення та передання вантажоодержувачу.

Належними і допустимими доказами виконання перевізником свої зобов'язань свідчать Міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) A № 155948, (СМR) А № 155928, (СМR) А № 155913.

За таких обставин суд дійшов до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань (надання послуг) пов'язаних з перевезення вантажу (плівки) за договором.

Отже, замовник протягом семи банківських днів, на підставі п. 5.4. договору перевезення був зобов'язаний виконати покладені на нього зобов'язання щодо оплати за надання послуг з перевезення вантажів.

Однак, замовник не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати за виконання послуг з перевезення вантажів в строки та порядку передбаченому договором, внаслідок чого у замовника виник борг на суму 12600,00 грн., та у зв'язку з чим позивачем була направлена відповідачу відповідна претензія.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу 12600,00 грн. за договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установленому законодавством чи строком визначеним договором та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачеві), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума заборгованості в розмірі 12600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

В задоволенні клопотання позивача про прийняття на підставі ст. 90 ГПК України окремої ухвали про порушення законності у діяльності ПП "Демис" господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки судом не були виявлені порушення законності відповідачем при виконання господарських зобов'язань за договором яки би свідчили про необхідність винесення судом окремої ухвали в порядку ст. 90 ГПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Демис" (юридична адреса: 61001, м. Харків, Московський район, вул. Іскринська, буд. 17, офіс 107; інша адреса: 61170, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 132, кв. 457; ідентифікаційний код 36223890; р/р 2600940701 в АТ «УкрСиббанк» в м. Харкові) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (63460, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ Кредит Агриколь Банк, МФО 300614) суму заборгованості у розмірі 12600,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук