Ухвала

від 28.01.2015 по справі 216/6806/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/6806/14-ц

Номер провадження у суді 2/216/351/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2015 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Романів Н.Є.,

позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрбурвибухВ» про зобов'язання скасувати наказ, прийняти наказ та внести зміни до трудової книжки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просив зобов'язати відповідача скасувати наказ №231-К від 27 серпня 2014 року про звільнення з посади провідного інженера з бурових робіт у зв'язку із втратою довір'я з боку власника за п.2 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та видати наказ про звільнення позивача за власним бажанням за ст. 38 КЗпП з 27 серпня 2014 року згідно поданої раніше заяви, про що внести відповідні зміни до трудової книжки, стягнути 20000 грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 27.08.2014 року позивач під примусом написав заяву про звільнення за власним бажанням. 29.08.2014 року отримав трудову книжку та дізнався, що був звільнений за п.2 ст.41 КЗпП у зв'язку з втратою довір'я з боку власника. Вважає, що за цією нормою може бути звільнений лише працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності. Його посада не підпадає під цей критерій. Відповідно до інвентаризаційного опису від 27.08.2014 року будь-яких нестач або порушень не було виявлено, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди підприємству (а.с. 1-3).

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Вважає, що позивач систематично порушував правила трудової дисципліни. Зазначає, що законодавство не містить чіткого переліку професій чи посад, на які поширюється положення п.2 ст.41 КЗпП, роботодавець праві самостійно визначати коло таких осіб шляхом закріплення за ними відповідних повноважень. Це було зроблено в п.п. 9, 10 посадової інструкції провідного інженера по буровим роботам та розпорядженням директора №6 від 19.05.2011 року та №24 від 20.05.2014 року. Замість позивача ТМЦ на склад здав водій, що призвело до того, що на склад здано інше долото. Вважає, що факт заподіяння моральної шкоди відсутній (а.с. 55-58).

В судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позову наполягали. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв'язок, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. З цих підстав суд аналізує фактичні обставини в розрізі спору.

Встановлено, що відповідно до запису у трудовій книжці та наказу №231-К про звільнення від 27.08.2014 року відповідач звільнив позивача з роботи на посаді провідного інженера з бурових робіт у зв'язку з втратою довір'я до нього з боку власника на підставі п.2 ст.41 КЗпП (а.с. 41, 63).

В наказі про звільнення підставою зазначено акт по результатам перевірки наявності бурового інструменту на ділянці ПАТ «ЦГЗК» від 11.08.2014 року, доповідна записка виконуючого обов'язки головного інженера ОСОБА_5 від 15.08.2014 року, згода трудового коллективу - протокол №4 від 26.08.2014 року. Представник відповідача пояснив, що згода трудового коллективу законом не вимагається, це було зроблено додатково (факультативно).

Сторони в судовому засіданні визнали, що матеріальної шкоди відповідачу не було завдано, оскільки на момент первірки на склад ТМЦ було здано одне долото замість іншого, а інше долото (під іншим номером) - перебувало в роботі. В кінцевому випадку всі долото були здані на склад ТМЦ. Це підтверджується актом від 11.08.2014 року, пояснювальною позивача, яку до матеріалів справи додав представник відповідача (а.с. 82, 133).

Відповідно до доповідної записки від 15.08.2014 року в ході перевірки бурової дільниці було виявлено відсутність журналів завозу-вивозу шарочних долот на бурових станках. З данного приводу позивач пояснив, що йому цей журнал під звіт не видавався, свідок ОСОБА_5 це підтвердив, додав, що такі журнали видаються не під звіт.

Інші доводи відповідача (наприклад, вказівка на систематичні запізнення на роботу тощо) судом до уваги не беруться, оскільки перебувають за межами предмету доказування через те, що не слугували підставою для звільнення.

Відповідно до п.2) ч.1 ст.41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Дана норма серед іншого вимагає встановлення у сукупності двох обставин:

1. Ініціативи власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору.

2. Втрата довір'я з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з наказу №231-К про звільнення, сукупності усіх наявних у справі доказів, позивач звільнений не з ініціативи власника та не у зв'язку з втратою довір'я з боку власника.

Ні в наказі, ні в інших документів щодо ініціативи власника та щодо втрати власником довір'я до працівника нічого не вказано. Наказ прийнятий директором. При цьому власниками відповідача є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 139). Цю обставину спору визнав у судовому засіданні представник відповідача, пояснивши, що загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю не проводились з даного приводу, протокол загальних зборів як вищого органу управління товариства відсутній.

Дана фактична обставина є самодостатньою для скасування наказу №231-К про звільнення через прийняття його неуповноваженим на те органом.

Відповідач наполягав на матеріальній відповідальності позивача через те, що останній прийняв ТМЦ під звіт.

Відповідно до п.2) ч.1 ст.134 КЗпП (Випадки повної матеріальної відповідальності) відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Суд вважає, що п.2) ч.1 ст.41 КЗпП слід застосовувати системно із п.2) ч.1 ст.134 КЗпП, тобто для звільнення працівника за п.2) ч.1 ст.41 КЗпП в даних фактичних обставинах необхідна наявність завданої підприємству шкоди з боку працівника.

Щодо долот, то сторони визнають відсутність шкоди, а щодо журналів, то вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідачем не надано доказів передачі під звіт позивачу даних журналів.

Приймаючи рішення, суд формулює резолютивну частину у спосіб, визначений ч.3 ст.255 КЗпП, відповідно до якої у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач належним чином відповідно до інвентаризаційного опису від 27.08.2014 року здав робоче місце та ввірені йому ТМЦ. Будь-яких нестач або порушень не було виявлено (а.с. 1-3).

Враховуючи дану обставину, що підтверджує волевиявлення відповідача на звільнення позивача саме датою 27.08.2014 року, враховуючи заяву позивача про звільнення за власним бажання (а.с. 21), на задоволенні якої він наполягає та небажання позивача поновлюватись на роботі, його пояснення про те, що на даний час він працевлаштований, та враховуючи незаконність наказу №231-К від 27.08.2014 року, слід змінити формулювання причини звільнення з В«звільнений у зв'язку з втратою довір'я з боку власника за п.2 ст.41 Кодексу законів про працю УкраїниВ» на В«звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю УкраїниВ» .

В частині позовних вимог щодо відшкодування завданої моральної шкоди слід відмовити, оскільки ні факт цієї шкоди, ні її розмір жодними належними та допустимими доказами не доведено, зокрема, відсутні показання свідків, тощо. При цьому спірне звільнення не завадило позивачу працевлаштуватись. Судом також враховується, що під час обговорення в судовому засіданні питання про можливість укладання мирової угоди позивач був готовий відмовитись від відшкодування моральної шкоди.

Позивач виконав обов'язок доказування згідно ст.60 ЦПК України в необхідному та достатньому для часткового задоволення позовних вимог обсязі.

На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбурвибух» про зобов'язання скасувати наказ, прийняти наказ та внести зміни до трудової книжки задовольнити частково.

Змінити формулювання причини звільнення з «звільнений у зв'язку з втратою довір'я з боку власника за п.2 ст.41 Кодексу законів про працю України» на «звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України».

На виконання даного рішення суду:

Скасувати наказ №321-К про звільнення товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбурвибух» в частині формулювання причини звільнення.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбурвибух» (ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 30949675, місцезнаходження юридичної особи: 50019, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська, будинок 12 Б, тел.: (0564) 92-31-03, факс.: (0564) 92-31-02) внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення з «звільнений у зв'язку з втратою довір'я з боку власника за п.2 ст.41 Кодексу законів про працю України» на «звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України».

В решті вимог позову відмовити повністю.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 03 лютого 2015 року.

Суддя Мазурчак В.М.