Рішення

від 29.01.2015 по справі 910/27674/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 910/27674/14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Груп» простягнення 99802 грн 92 коп Представники: від позивача: Санжарівська Т.Г. - представник за довіреністю від 24.05.2014 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Груп» про стягнення 99 802 грн 92 коп. заборгованості за № 153 від 02.04.2014, в тому числі 82 977 грн 93 коп. основного боргу та 16 824 грн 99 коп. штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон Груп» в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 153 від 02.04.2014 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманих послуг у розмірі 82 977 грн 93 коп., а також позивачем нараховано 3 603 грн 37 коп. пені, 8 297 грн 79 коп. штрафу, 2 786 грн 22 коп. відсотків річних та 2 137 грн 61 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27674/14, розгляд справи призначений на 25.12.2014.

22.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 розгляд справи відкладено на 29.01.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, неявкою представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 29.01.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 3281389 9.

У судове засідання 29.01.2015 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 81 477 грн 93 коп. заборгованості, 3 603 грн 37 коп. пені, 8 297 грн 79 коп. штрафу, 2 786 грн 22 коп. відсотків річних та 2 137 грн 61 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 81 477 грн 93 коп. основного боргу, 3 603 грн 37 коп. пені, 8 297 грн 79 коп. штрафу, 2 786 грн 22 коп. відсотків річних та 2 137 грн 61 коп. інфляційних втрат.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 29.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон Груп» (замовник за договором) укладено договір № 153, відповідно до умов якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується надати послуги та виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (далі - роботи або продукція), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи (продукцію) на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 8.1. договору даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року та підлягає пролонгації на кожен наступний рік, якщо за один місяць до дати закінчення дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір його розірвання.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування робіт, їх обсяг (кількість продукції), строк виконання та їх вартість зазначається у специфікаціях (додатках) або рахунках які є невід'ємною частиною договору. При цьому відсутність додаткових угод або специфікацій (додатків) до договору, невід'ємною його частиною є рахунки-фактури та видаткові накладні.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що передача продукції здійснюється за місцем її виготовлення. За погодженням сторін виконавець може здійснити доставку виготовленої продукції замовникові, утому числі із залученням третіх осіб - перевізників, при цьому вартість такої доставки включається у вартість робіт (продукції).

Ціною договору є вартість робіт виконаних за цим договором у відповідності до усіх його специфікацій (додатків) та рахунків фактур (пункт 2.1. договору).

У відповідності до пункту 2.2. договору роботи оплачуються замовником протягом 10 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) або видаткової накладної, якщо інший строк та порядок оплати не встановлений сторонами договору у специфікації (додатку або додатковій угоді), або рахунку-фактурі.

Положеннями пункту 3.7. договору сторонами визначено, що після виконання робіт виконавець надає (надсилає) замовникові у двох примірниках акт прийняття-передачі робіт, або видаткову накладену за відповідною специфікацією (додатком) або відповідним рахунком-фактурою. Замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів підписати акт (видаткову накладну), або направити виконавця протягом цього строку претензію, в іншому разі вважатиметься, що роботи виконанні у відповідності до умов договору і прийнятті замовником.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи договорів купівлі-продажу та надання послуг.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 153 від 02.04.2014 позивачем було виготовлено, а відповідачем прийнято поліграфічну продукцію на загальну суму 100 596 грн 00 коп., що підтверджується підписаними видатковими накладними № РН-08/09-06 від 08.09.2014 на суму 52474 грн 00 коп., № РН-30/09-37 від 30.09.2014 на суму 29 000 грн 00 коп., № РН-10/10-06 від 10.10.2014 на суму 9 922 грн 00 коп., № РН-31/10-05 від 31.10.2014 на суму 9 200 грн 00 коп. та виставленими позивачем рахунками-фактурами на оплату № СФ-05/09-036 від 05.09.2014, № СФ-22/09-032 від 22.09.2014, № СФ-09/10-006 від 09.10.2014, № СФ-09/10-003 від 09.10.2014 належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Повноваження представників відповідача на отримання виготовленої позивачем поліграфічної продукції підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 926 від 08.09.2014, № 978 від 30.09.2014 та № 1165 від 31.10.2014 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору № 153 від 02.04.2014 та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати виготовленої позивачем поліграфічної продукції, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриману поліграфічну продукцію у розмірі 81 477 грн 93 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманої від позивача поліграфічної продукції на суму 81 477 грн 93 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виготовленої та отриманої поліграфічної продукції за договором № 153 від 02.04.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 81 477 грн 93 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 81 477 грн 93 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 603 грн 37 коп. пені, 8 297 грн 79 коп. штрафу, 2 786 грн 22 коп. відсотків річних та 2 137 грн 61 коп. інфляційних втрат.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пунктом 4.2. договору якщо оплата робіт (продукції) за цим договором здійснюється з відстрочкою платежу, то у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт (продукції) виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості при цьому нарахування такої пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт (продукції) більше ніж на 10 днів виконавець має право стягнути з замовника крім пені ще й штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", стосовно того, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 4.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати виготовленої та отриманої поліграфічної продукції , вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 603 грн 37 коп. пені, 8 297 грн 79 коп. штрафу, 2 786 грн 22 коп. відсотків річних та 2 137 грн 61 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Груп» (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 5, ідентифікаційний код 34453817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» (02094, м. Київ, пров. Карельський, буд. 8, ідентифікаційний код 37203435) 81 477 (вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 93 коп. основного боргу, 3 603 (три тисячі шістсот три) грн 37 коп. пені, 8 297 (вісім тисяч двісті дев'яносто сім) грн 79 коп. штрафу, 2 786 (дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 22 коп. 3 % річних, 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн 61 коп. інфляційних втрат та 1 966 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість) грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.02.2015

Суддя Н.Б. Плотницька