Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/17291/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/17291/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Кіптенко Н.Г.

представника позивача Грушки О.Ф.

представника позивача Копайгородського Г.Ф.

представника відповідача Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 р. №0001812201 та №00357791703, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 р. №0001812201 та №00357791703.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі направлень, виданих Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, а саме: від 08.08.2014 р. №244; від 18.08.2014 р. №253/04-16-17.03, відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2014 року, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників управління податкового аудиту - Алієвим Муртузом Гусейновичем, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб - Маєвської Ірини Володимирівни проведена планова документальна перевірка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 12.09.2014 р. за №1120/04/16/22/01/30791461 «Про результати планової документальної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» (код за ЄДРПОУ 30791461 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р.».

В акті перевірки від 12.09.2014 р. за №1120/04/16/22/01/30791461 відповідачем зроблено висновок про порушення п.187.1, ст.187, п.185.1 ст.185, п.188.1, ст.188 п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено подадаток на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 277 485,03 грн., у тому числі по періодах: березень 2012 року - 15 884,72 грн.; квітень 2012 року - 63 885,41 грн.; травень 2012 року - 3 533,33 грн.; липень 2012 року - 716,25 грн.; вересень 2012 року - 53 644,20 грн.; грудень 2012 року - 57 000,0 грн., лютий 2013 року - 711 914, 15 грн.; вересень 2013 року - 2 370,37 грн.; березень 2014 року - 8 536,6 грн.; п.164.3 ст.164 ПК України у результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся, на суму 2 439,24 грн., в тому числі по звітних періодах: 2011 рік - 1 202,58 грн.; 2012 рік - 1 046,18 грн.; 2013 рік - 190,48 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 12.09.2014 р. за №1120/04/16/22/01/30791461, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 14.10.2014 р.: №0001812201, відповідно до якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 346 856,25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 277 485,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69 371,25 грн.; №00357791703, відповідно до якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що до сплати податковим агентам, із доходів платника податку у вигляду з/п , 11010100, на загальну суму 3 049,05 грн., з яких за основним платежем у розмірі 2 439,24 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 609,81 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 05.11.2014 року, в яких зазначила наступне.

Працівниками Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області під час перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларації «операція на митній території України, що оподатковується за ставкою 20 відсотків» на суму 63 885,41 грн. за період квітень 2012 р.

Представник контролюючого органу в своїх запереченнях зазначає, що у разі списання в межах норм природного убутку сільськогосподарських товарів, які втратили товарний вигляд та на придбанні яких був сформований податковий кредит, сільськогосподарським підприємством-суб'єктом спеціального режиму оподаткування податкові зобов'язання не нараховуються та податковий кредит не коригується, за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню.

Згідно первинних бухгалтерських документів, а саме: видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та хімічного захисту рослин, актів витрат насіння і садибного матеріалу, а також згідно даних бухгалтерського обліку - уточнюючий звіт по проводкам за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року - сума витрат підприємства на вирощування загиблого врожаю - товари, послуги, які використані для вирощування цього врожаю і при придбанні яких було сформовано податковий кредит становить усього 319 427,01 грн., у тому числі ПДВ 63 885, 41 грн. Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» під час перевірки перевіряючим було надано статистичний звіт №29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур» за 2011р. - 2014 р., в якому відображена площа засіяного та зібраного врожаю.

Що стосується взаємовідносин Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» з такими контрагентами, як: ТОВ «Смазпромсервіс» та ТОВ «ДОЗА» відповідач зазначає, що на виконання умов договору №ДГ0000006 від 25.12.2012 р. укладеного між СТОВ «Карат Плюс» та ТОВ «Смазпромсервіс» та на підставі видаткових та податкових накладних СТОВ «Карат Плюс» отримало від ТОВ «Смазпромсервіс» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. паливно-мастильні матеріали на загальну суму 1 260 398,82 грн., в тому числі ПДВ - 210066,47 грн., під час перевірки зазначений вище договір №ДГ0000006 від 25.12.2012 р. перевіряючим надано не було, однак він вказаний у податкових накладних СТОВ «Карат Плюс», товарно-транспортні накладні на перевезення паливно-мастильних матеріалів відсутні, окрім однієї, а саме: ТТН Серія Б-1 №01222 від 28.09.2012 р., відсутні також сертифікати відповідності на одержання паливно-мастильних матеріалів, окрім постачання оливи, в підтвердження до перевірки надано видаткову накладну РН-0000020 від 28.03.2014 року та дизпалива, в підтвердження чого до перевірки будо надано видаткову накладну РН-0000119 від 15.09.2012 р.

В поданих запереченнях було зазначено, що під час перевірки первинної бухгалтерської документації СТОВ «Карат Плюс» перевіряючим було надано лімітно-заборні карти, які підтверджують списання паливно-мастильних матеріалів, однак відповідач зазначає, що вони не містять інформації, на яку роботу і номери подорожніх листів було видано паливо, в документах, які надані до перевірки відсутні акти списання палива, підписані особами, однак підставою для списання паливно-мастильних матеріалів є лише подорожні листи, яких СТОВ «Карат Плюс» до перевірки надано не було, як не було і надано документів, що підтверджують використання у господарській діяльності палива та паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до звіту за формою 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві ТОВ «Смазпромсервіс» у III кварталі 2012 р. складає: у штаті - 0 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Щодо господарських взаємовідносин між СТОВ «Карат Плюс» та ТОВ «ДОЗА» відповідачем зазначається, що під час перевірки було використано декларацію з ПДВ за період 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. та додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за період 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. Сума податку на додану вартість по СТОВ «Карат Плюс» включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з податку на додану вартість в загальній сумі 3 533,33 грн., за травень 2012 року. Згідно інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового крдиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжність складає 3 533,33 грн., за травень 2012 року.

Відповідачем також зазначено, що Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області отримано акт перевірки ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 17.01.2013 р. №275/22/-5/37620589 «По проведенню документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровська Обласна Земельна Агенція».

Під час перевірки перевіряючим встановлено, що послуги, нібито придбані від ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299), ТОВ «Галактика-М» (код 31890900), ТОВ «Гермесойлгруп ЛТД» (код 37709070), ТОВ «Глас» (код 35569599), ТОВ «Днепролок» (код 32150054), ТОВ «Імпексбуд» (код 38113699), ТОВ «Ініціатива» (код 31958853) та ТОВ «Старт-Д» (код 32694059) були списані в собівартість реалізованих послуг по оформленню документів на землю, реєстрації прав на земельні ділянки, присвоєння кадастрових номерів, підготовка технічної земельної документації, надання послуг по складанню технічних звітів, формування ХМL-файлів, та інше, та відображені у складі доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) та у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту Сільськогосподарське ТОВ «Карат Плюс», таким чином, у зв'язку з непідтвердженням податковго кредиту з податку на додану вартість у підприємств ТОВ «Гермесойлгруп ЛТД» (код 37709070), ТОВ «Глас» (код 35269599), ТОВ «Днепролок» (код 32150054), ТОВ «Імпексбуд» (код 38113699), ТОВ «Ініціатива» (код 31958853) та ТОВ «Старт-Д» (код 32694059) відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, в тому числі і ТОВ «ДОЗА» (код ЄДРПОУ 32988040).

У зв'язку із вищевикладеним відповідач зазначає, що ТОВ «ДОЗА» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з СТОВ «Карат Плюс» за травень 2012 р. по податку на додану вартість в сумі 3 533,33 грн.

Під час проведення перевірки СТОВ «Карат Плюс» певевіряючим встановлено порушення при наданні членам Товариства податкової соціальної пільги при отриманні доходів у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства витрат, компетенцій та винагород), в запереченнях зазначено, що ОСОБА_6 в липні 2011 року нараховано заробітну плату в розмі 1 152,0 грн., з якого утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 3,6 % в сумі 41,47 грн. та застосовано податкову соціальну пільгу в сумі 470,5 грн., із заробітної плати утримано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 96,00 грн., при цьому відповідна заява такого працівника, як ОСОБА_6 відсутня. Аналогічні порушення допущенні і в жовтні 2011 року та березні - травні 2012 року, всього попрацівнику ОСОБА_6 донараховано ПДФО в сумі 302,10 грн.

Зазначені вище порушення також допущені по таким громадянам, як: ОСОБА_7 в липні, жовтні та листопаді 2011 року та січні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 292,20 грн.; ОСОБА_8 в липні - вересні 2011 року - донараховано ПДФО в сумі 211,73 грн.; ОСОБА_9 в липні -листопаді 2011 року - донараховано ПДФО в сумі 352,88 грн.; ОСОБА_10 в жовтні та листопаді 2011 року, в січня та жовтні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 302,10 грн.; ОСОБА_11 в січні - березні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 241,43 грн.; ОСОБА_12 в липні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 80,48 грн.; ОСОБА_13 в січні - квітні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 321,90 грн.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_14 в липні 2011 року було нараховано заробітну плату в розмірі 11 578,20 грн., з якої утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 3,6% в сумі 416,81 грн. та утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 % в сумі 1 674,21 грн. Загальний місячний оподатковуваний дохід платника за липень 2011 року перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2011 року в сумі 941,0 грн., отже, сума яка належить сплаті до бюджету становить 1 709,24 грн. Сума донарахованого податку на доходи з фізичних осіб становить 35,03 грн., аналогічне порушення допущено і по гр.ОСОБА_14 в групні 2011 року, липні та грудні 2013 року, всього про працівнику ОСОБА_14 донараховано ПДФО в сумі 130,25 грн. Таке ж порушення допущено по таким громадянам, як: ОСОБА_15 в липні 2011 року - донараховано ПДФО в сумі 73,95 грн.; ОСОБА_16 в липні 2011 року - донараховано ПДФО в сумі 12,74 грн.; ОСОБА_17 в липні 2013 року - донараховано ПДФО в сумі 42,84 грн.; ОСОБА_18 в липні 2013 року - донараховано ПДФО в сумі 13,37 грн.; ОСОБА_19 в липні 2013 року - донараховано ПДФО в сумі 30,54 грн.; ОСОБА_20 в липні 2013 року - донараховано ПДФО в сумі 30,75 грн., за результатами проведеної перевірки донараховано ПДФО в сумі 2 439,24 грн.

Зважаючи на викладене, Верхньодніпровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» є юридичною особою, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матералах справи.

Відповідно до ч.2.2 ст.2 Статуту Сільськогосподарського ТОВ «Карат Плюс», копія якого міститься в матеріалах справи, основними напрямками господарської діяльності Товариства є: здійснення виробництва, закупки, зберігання, переробки та реалізації різноманітних видів сільсько-господарської продукції, спрямованих на задоволення потреб у ній громадян, юридичних осіб і державних органів Українии та інших держав; безпосередня участь у прискоренному формуванні ринку сільськогосподарської та промислової продукції, товарів, робіт та послуг для забезпечення реалізації законних потреб і інтересів громадян та юридичних осіб України, а також інших держав; забезпечення в Україні розвитку та успішного функціонування національної макроекономічної ринкової системи, шляхом надання на комерційній основі широкого спектру різноманітних послуг на високому професійному рівні, включаючи залучення до цієї діяльності провідних зарубіжних фахівців і спеціалістів; сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства України у сільсько-господарській, промислово-будівельній продукції, паливно-енергетичних ресурсах корисних копалин, товарах народного споживання, роботах і послугах, створення умов для їх імпорту та експорту, а також виготовлення експортної продукції дрібнодисперсного та сервісного виробництва; здійснення виробничої, науково-виробничої, комерційної, посередницької, торгівельної та іншої не забороненої законами України діяльності; тощо.

У період з 08.08.2011 р. по 05.09.2014 р. головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників управління податкового аудиту - Алієвим Муртузом Гусейновичем, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб - Маєвської Ірини Володимирівни, на підставі направлень виданих Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, а саме: від 08.08.2014 р. №244; від 18.08.2014 р. №253/04-16-17.03, відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2014 року проведено планову документальну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 12.09.2014 р. за №1120/04/16/22/01/30791461 «Про результати планової документальної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» (код за ЄДРПОУ 30791461 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р.».

В акті перевірки від 12.09.2014 р. за №1120/04/16/22/01/30791461 відповідачем зроблено висновок про порушення п.187.1, ст.187, п.185.1 ст.185, п.188.1, ст.188 п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено подадаток на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 277 485,03 грн., у тому числі по періодах: березень 2012 року - 15 884,72 грн.; квітень 2012 року - 63 885,41 грн.; травень 2012 року - 3 533,33 грн.; липень 2012 року - 716,25 грн.; вересень 2012 року - 53 644,20 грн.; грудень 2012 року - 57 000,0 грн., лютий 2013 року - 711 914, 15 грн.; вересень 2013 року - 2 370,37 грн.; березень 2014 року - 8 536,6 грн.; п.164.3 ст.164 ПК України у результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся, на суму 2 439,24 грн., в тому числі по звітних періодах: 2011 рік - 1 202,58 грн.; 2012 рік - 1 046,18 грн.; 2013 рік - 190,48 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки від 12.09.2014 р. за №1120/04/16/22/01/30791461, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 14.10.2014 р.: №0001812201, відповідно до якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 346 856,25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 277 485,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69 371,25 грн.; №00357791703, відповідно до якого Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплати податковим агентам, із доходів платника податку у вигляду з/п , 11010100, на загальну суму 3 049,05 грн., з яких за основним платежем у розмірі 2 439,24 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 609,81 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини.

З документів, наявних в матеріалах справи, встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2012 р. в сумі 63 885,41 грн. на вартість придбаних товарів, послуг та використаних в операціях, що не є об'єктом оподаткування, а саме: вартість товарів та послуг, які були вирачені на вирощування загиблого врожаю віднесеного до оподатковуваного кредиту, що й призвело до його заниження.

В матеріалах справи містяться відомості щодо задекларованого податку на додану вартість СТОВ «Карат Плюс», що підлягає сплаті до бюджету в сумі 12 542 грн., у період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що за перевіряємий період мало місце заниження податку на додану вартість в сумі 277 485,03 грн., а саме: за березень 2012 року в сумі 15 884,72 грн.; за квітень 2012 року в сумі 63 885,41 грн.; за травень 2012 року в сумі 3 533,33 грн.; липень 2012 року в сумі 716,25 грн.; за вересень 2012 року в сумі 53 644,20 грн.; за грудень 2012 року в сумі 54 000,0 грн.; за лютий 2013 року в сумі 71 914,15 грн.; за вересень 2013 року в сумі 2 370,37 грн.; за березень 2014 року в сумі 8 536,6 грн., що не було спростовано позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України.

Матеріали справи містять відомості щодо укладеного між ТОВ «Смазпромсервіс» та СТОВ «Карат Плюс» договору від 25.12.2012 р. за №ДГ0000006, на підставі якого СТОВ «Карат Плюс» отримало від ТОВ «Смазпромсервіс» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. паливно-мастильні матеріали на загальну суму 1 260 398,82 грн., в тому числі ПДВ - 210066,47 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

В податкових накладних, які були надані позивачем, як під час перевірки перевіряючому, так і під час судового розгляду справи зазначений договір, який, начебто, укладений між ТОВ «Смазпромсервіс» та СТОВ «Карат Плюс» від 02.04.2009 р. №ДГ0000006 надано не було, товарно-транспортні накладні в підтвердження перевезення паливно-мастильних матеріалів в матеріалах справи відсутні, окрім наданої однієї, а саме: ТТН Серія Б-1 №01222 від 28.09.2012 р.

Стосовно сертифікатів відповідності на одержання паливно-мастильних матеріалів в матеріалах справи відсутні, окрім наданого одного - на постачання оливи, що підтверджується видатковою накладною РН-0000020 від 28.03.2014 р. та дизпалива, в підтвердження якого є видаткова накладна РН-0000119 від 15.09.2012 року.

В підтвердження використання паливоно-матеріальних мастил позивачем під час судового розгляду справи були надані відомості їх використання, які містяться в 2-му томі на стор.142-250, 3-му томі на стор.1-249 та 4-му тому на стор.1-26, однак суд зазначає, що дані документи не містять інформації про те, на яку роботу та номери подорожніх листів було видано паливо та акти щодо його списання.

Крім того, відповідачем, як в судовому засіданні, так і запереченнях від 05.11.2014 р., які містяться в матеріалах справи зазначено, що відповідно до інформаційних комп'ютерних автоматизованих систем податкового органу, а саме: АС «Податковий блок», АІС «Облік податків та платежів», АІС «Облік платників», АІС «Податки, РРМ «БЕСТ-Звіт», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», кількість працюючих на ТОВ «Смазпромсервіс», відповідно до звіту по формі 1 ДФ у IV кварталі 2011 року складала у штаті 5 осіб; за цивільно-правовими договорами 0 осіб; у IV кварталі у штаті 4 особи; за цивільно-правовими договорами 0 осіб; у III кварталі 2012 року у штаті 0 осіб; за цивільно-правовими договорами 0 осіб; у II кварталі 2014 року у штаті 0 осіб; за цивільно-правовими договорами 0 осію, а також зазначано, що у ТОВ «Смазпромсервіс» відсутні підприємства, які займаються постачанням паливно-мастильних матеріалів.

Стосовно господарських взаємовідносин між СТОВ «Карат Плюс» та ТОВ «Дніпропетровська обласна земельна агенція», що підтверджується договором від 16.05.2012 р. №К-084-Х, відповідно до умов якого СТОВ «Карат Плюс» доручає ТОВ «Дніпропетровська обласна земельна агенція», а останнє приймає на себе зобов'язання надати СТОВ «Карат Плюс» послуги щодо формування 33 обмінних файлів складної конфігурації у форматі xml, та договором від 17.05.2012 р. № К-087-Х, відповідно до умов якого СТОВ «Карат Плюс» доручає ТОВ «Дніпропетровська обласна земельна агенція», а останнє приймає на себе зобов'язання надати СТОВ «Карат Плюс» послуги щодо формування 20 обмінних файлів складної конфігурації у форматі xml, то судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що до поданих декларацій з ПДВ за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р. СТОВ «Карат Плюс», сума податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних та даними деклараціями з податку на додану вартість в загальній сумі 3 533,33 грн. за травень 2012 року.

Судом встановлено, що при перевірці був використаний акт Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 20.05.2014 р. №572/04-62-22-3/38433951 по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальності «Смазпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) та ТОВ «Галактика М» (код ЄДРПОУ 31890900) за період: листопад 2011 року, лютий-березень та серпень 2012 року, яким встановлено нереальність проведених господарських операцій з СТОВ «Карат Плюс» за березень 2012 року з податку на добавлену вартість в сумі 15 884,72 грн. та акт Амур-Нижньодніпровської ДПІ м.Дніпропетровська від 17.01.2013 р. №275/22/-5/37620589 по проведенню документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Обласна Земельна Агенція», яким встановлено нереальність проведених господарських операцій з СТОВ «Карат Плюс» за травень 2012 року з податку на додану вартість в сумі 3 533,33 грн.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що при наданні СТОВ «Карат Плюс» його працівникам податкової соціальної пільги при отриманні доходів у вигляді заробітної плати встановлено порушення, щодо таких працівників, як: ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_22

Стосовно кожного зазначеного вище працівника суд зазначає, що ОСОБА_6 в липня 2011 р. нараховано заробітню плату в розмірі 1 152,0 грн., з якого утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 3,6 % в сумі 41,47 грн. та застосовано податкову соціальну пільгу в сумі 470,5 грн., із заробітної плати утримано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 96,0 грн., в липні донараховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 70,58 грн., такі ж порушення допущенні і в жовтня 2011 року та березні-травні 2012 року, всього донараховано ПДФО в сумі 302,10 грн.; ОСОБА_7 в липні, жовтні та листопаді 2011 року та січні 2012 року донараховано ПДФО в сумі 292,20 грн.; ОСОБА_8 в липні-вересні 2011 року- донараховано ПДФО в сумі 211,73 грн.; ОСОБА_23 в липні-листопаді 2011 року - донараховано ПДФО в сумі 352,88 грн.; ОСОБА_10 в жовтні та листопаді 2011 року, в січні та жовтні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 302,10 грн.; ОСОБА_11. в січні-березні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 241,43 грн.; ОСОБА_12 в липні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 80,48 грн.; ОСОБА_22 в січні-квітні 2012 року - донараховано ПДФО в сумі 321,90 грн.

Суд також зазначає, що стосовно таких осіб, як ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, яким було нараховано заробітню плату, яка перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, то за такими особами донараховано ПДФО, а саме: ОСОБА_14 за грудень 2011 р., липень та грудень 2013 р. донараховано ПДФО в сумі 130,25; ОСОБА_15 за липень 2011 р. донараховано ПДФО в сумі 73,95 грн.; ОСОБА_16 за липень 2011 р. донараховано ПДФО в сумі 12,74 грн.; ОСОБА_24 за липень 2013 р. донараховано ПДФО в сумі 42,84 грн.; ОСОБА_18 за липень 2013 р. донараховано ПДФО в сумі 13,37 грн.; ОСОБА_19 за липень 2013 р. донараховано ПДФО в сумі 30,54 грн.; ОСОБА_20 за липень 2013 року донараховано ПДФО в сумі 30,75 грн., всього СТОВ «Карат Плюс» донараховано ПДФО в сумі 2 439,24 грн.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна планова перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.77.2 ст.77).

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податків у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податкту у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку на його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а). постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позивальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачц/орендарю;

б). постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в). ввезення товарів на митну тетирорію України;

г). вивезення товарів за межі митної території України;

е). постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період , протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а). дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів товарів/послуг за готівкою - дата оприбуткування кошті у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б). дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт припинення митного кордону України, оформлена відповідно до митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України 188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. Абзац п'ятий пункту 188.1 статті 188 в редакції Закону N 3609-VI від 07.07.2011 .

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до ст.198. Податкового кодексу України:

п.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п.198.2 Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.4. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

- ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних

- днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 року №0001812201 та №0035761703 на підставі акту перевірки від 12.09.2014 р. №1120/04/16/22/01/30791461, суд приходить до висновку про те, що дані податкові повідомлення-рішення є законними та правомірними, також з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем при розгляді даної справи не спростовано виявлені контролюючим органом порушення п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185, а також п.188.1 ст.188 ПК України, які полягають у нарахуванні податкових зобов'язань на вартість придбаних товарів, послуг та використаних в операціях, що не є об'єктом оподаткування, а саме і вартості товарів та послуг, які були витрачені на вирощування загиблого врожаю (озимого ріпаку), віднесення до податкового кредиту, що мало наслідком заниження податкового зобов'язання усього на суму 63 885,41 грн.

При цьому, суд критично ставиться до листа Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології Державної Служби України з надзвичайних ситуацій від 10.11.2014 р. №05-30/216 (на №77 від 07.11.2014 р.) наданого позивачем на підтвердження факту загибелі врожаю (озимого ріпаку) з огляду на наступне. Безпосередньо в тексті зазначеного листа (за яким позивач, як вбачається з дати такого листа, звернувся вже після відкриття провадження у даній справі) зазначається, що «метеостанція Комісарівка не проводить спостережень за озимим ріпаком. Корінь озимого ріпаку стрижневий, слабко розгалужений, озимий ріпак дуже вибагливий до умов перезимівлі, так як точка розетки прикореневий листків піднята над грунтом на висоту від 2-3 см. до 5-6 см. Враховуючи морфологічні особливості озимого ріпаку, погодні умови за період з 25.01.2012 по 20.02.2012 року могли викликати пошкодження рослин озимого ріпаку».

Тобто, навіть в самому тексті зазначеного листа, який, за правилами ч.2 ст.86 КАС України не має переваги перед іншими доказами доказами, а також не має для суду наперед встановленої сили, відсутнє чітке встановлення факту загибелі врожаю озимого ріпаку, на який посилається позивач, а містить лише припущення щодо можливого пошкодження рослин озимого ріпаку внаслідок певних погодних умов, які склалися на місцевості.

А відтак, досить суперечливий факт «загибелі врожаю рослин озимого ріпаку», не підтверджений належними доказами в розуміні ст.70 КАС України, не спростовує самої суті допущеного позивачем порушення наведених вище норм чинного ПК України щодо не нарахування податкових зобов'язань на вартість придбаних товарів, послуг, та використаних в операціях , що не є об'єктом оподаткування.

Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної в адміністративному позові щодо його посилань на наявність первинних документів, як на підтвердження реальності правочинів укладених між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» та зазначеними вище контрагентами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: з ТОВ «Спазпромсервіс» та ТОВ «ДОЗА», в підтвердження, начебто, отриманих товарів/послуг від ТОВ «Спазпромсервіс» було надано копії податкових накладних, видаткових накладних та товарно-транспортна накладна, а саме: податкова накладна №20 від 14.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-0000025 від 23.03.2012 р.; податкова накладна №25 від 23.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-0000026 від 23.03.2012 р.; товарно-транспортна накладна №04 від 26.03.2012 р.; податкова накладна №1 від 03.07.2012 р; видаткова накладна №РН-0000060 від 03.07.2012 р.; податкова накладна №16 від 20.09.2012 р.; видаткова накладна №РН-0000123 від 28.09.2012 р.; товарно-транспортна накладна №09 від 28.09.2012 р.; податкова накладна №17 від 21.09.2012 р.; податкова наклдана №14 від 14.09.2012 р.; видаткова накладна №РН-0000121 від 21.09.2012 р.; товарно-транспортна наклдана Б-1 №01222 від 18.09.2012 р.; податкова накладна №19 від 25.09.2012 р.; податкова накладна №12 від 14.09.2012 р.; видаткова накладна №РН-0000119 від 15.09.2012 р.; товарно-транспортна накладна №09 від 15.09.2012 р.; податкова накладна №11 від 25.12.2012 р.; видаткова накладна №РН-0000171 від 26.12.2012 р.; товарно-транспортна накладна №12 від 26.12.2012 р.; податкова накладна №14 від 20.02.2013 р.; видаткова накладна від 28.02.2013 р.; товарно-транспоортна накладна №01 від 28.02.2013 р.; податкова накладна №13 від 20.02.2013 р.; видаткова наклдана №РН-0000031 від 28.02.2013 р.; товарно-транспортна накладна №02 від 28.02.2013 р.; податкова накладна №5 від 11.02.2013 р.; видаткова накладна №РН-0000019 від 12.02.2013 р.; товарно-транспортна накладна №02 від 12.02.2013 р.; податкова накладна №1 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-0000144 від 16.09.2013 р.; товарно-транспортна накладна №09 від 16.09.2013 р.; податкова накладна №4 від 24.03.2014 р.; видаткова накладна №РН-0000020 від 28.03.2014 р.; товарно-транспортна накладна №03 від 28.03.2014 р., однак вони не спиймаються судом у якості належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, оскільки матеріали справи не містять підтверджуючих документів, щодо використання у своїх господарській діяльності нафтопродуктів отриманих від ТОВ «Спазпромсервіс», також суд зазначає, що стосовно наданих позивачем документів, які зазначено вище, не можливо ідентифікувати особу, яка в них зазначена.

У розрізі наведеного суд зауважує, що надані представниками позивача відомості використання паливно-мастильних матеріалів (т.2, т.3, 4 а.с.), начебто отриманих від ТОВ «Спазпромсервіс» не можуть бути сприйняті у якості належних та допустимих доказів реальності вчинення описаної господарської операції, оскільки крім наведеної вище дефектності документів, наданих позивачем у якості первинних,надані позивачем відомості по суті зазначених у них обсягів використання паливно-мастильних матеріалів суперечать поясненням представників позивача, наданих останніми в судовому засіданні та відображених в журналі судового засідання від 10.12.2014 р. щодо «практично не використання транспортних засобів, зазначених у вказаних відомостях, у господарській діяльності позивача, що мало наслідком і відсутність номерних знаків на зазначених транспортних засобах», а також сам факт наявності описаних відомостей не спростовує факта відсутності та ненадання в ході перевірки з боку СТОВ «КАРАТ Плюс» договору №ДГ 0000006 від 02.04.2009 року, зазначеного у податкових накладних СТОВ «Карат Плюс».

Суд також зауважує, що надані в підтвердження господарських правовідносин докази не можуть бути сприйняті у якості первинних документів, спрямованих на підтвердження реального характеру правочинів, укладених між СТОВ «Карат Плюс» та ТОВ «ДОЗА», у сенсі ст.70 КАС України, оскільки навіть з тексту податкової накладної №277 від 16.05.2012 р.; акту від №К-084-Х про надання послуг; податкової накладної №365 від 18.05.2012 р.; акту №К-087-К від 04.10.2012 р. про надання послуг; акту №К-246-Х від 04.10.2012 р. про надання послуг; акту №К-245-М від 04.10.2012 р. про виконання робіт вбачається, що виконавцем, а саме - ТОВ «ДОЗА» начебто були надані послуги СТОВ «Карат Плюс» досить суперечливого змісту, як то: «послуги щодо формування або перевірки та приведення у відповідність до нормативних вимог 33 обмінних файлів у форматі XML; «підготовки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку»; «інформаційні послуги щодо формування або перевірки та приведення у відповідність до нормативних вимог 20 обмінних файлів у форматі XML».

Враховуючи необізнаність представників позивача щодо конкретного змісту начебто наданих останньому послуг ,обґрунтованою є підозра суду щодо реального характеру зазначених правовідносин, зважаючи також і на той факт, що будь-яких доказів використання начебто отриманих від ТОВ «ДОЗА» послуг у власній господарській діяльності позивачем до суду надано не було.

Суд зазначає, що з'ясуванню питання використання начебто отриманих позивачем в результаті наведеного вище «альтернативного» надання послуг 3-D файлів позивачем було приділене неабияка увага, але чого безпосередньо в судових засіданнях представником позивача були задані відповідні питання.

При цьому, усно зазначивши, що інформація по орендованим СТОВ «Карат Плюс» повинна бути відображенна у відповідних даних Земельного кадастру, представниками позивача жодними наленими та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України не було доведено відображення зазначеної інформації з використанням наведених 3-D файлів а Земельному кадастрі.

Як вбачається з акту перевірки від 12.09.2014 р. №1120/04/16/22/01/30791461 контролюючим органом було дійсно використано акт перевірки складений Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська №572/04-62-22-3/38433951 по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смазпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) та ТОВ «Галактика М» (код ЄДРПОУ 31980900) за період: листопад 2011 року, лбтий-березень 2012 року та акт перевірки складений Амур-Нижньодніпровською ДПІ м.Дніпропетровська від 17.01.2013 р. по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровська Обласна Земельна Агенція»

Проте, суд зауважує, що дослідження обставин у справі та перевірка їх доказами в процесі оцінки доказів у справі не обмежується з боку суду лише посиланням на зазначені вище акти перевірки, а полягає у дослідженні та аналізі всіх доказів, наявних в матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України позивачем не було доведено той факт, що у перевіряємий період стосовно працівників ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 дійсно було застосовано податкову соціальну пільгу, в результаті чого контролюючим органом було нараховано податок на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з наданих до суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, копії яких містяться з в матеріалах справи, зазначені документи за відсутності підтвердження належними та достовірними доказами самого факту придбання товарів чи послуг (виконання робіт) позивачем, мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховуються відповідні правові позиції Вищого адміністративного Суду України, які викладені в ухвалі від 07.04.2014 р. у справі №К/9991/14908/11, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 р. №0001812201 та №00357791703.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від від 14.10.2014 р. №0001812201 та №00357791703 є прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення від 20.10.2014 р. №393 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України. Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 4 872,00 грн., а сплатив лише 487,20 грн., тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення решти судового збору з позивача в сумі 4384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 р. №0001812201 та №00357791703, - відмовити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Плюс» решту судового збору в сумі 4 384,80 грн. (чорити тисячі триста вісімдесят чотири грн., 80 коп.) до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова