Постанова

від 02.02.2015 по справі 826/18696/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/535 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И ( в порядку письмового провадження) м. Київ 02 лютого 2015 року                   14:35                       № 826/18696/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у  порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА  КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” до  Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві   про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2014 № 95326552210 та № 95426552210. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18696/14. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 28.01.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі. Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 28.01.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 03.04.2014 № 1141, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України (далі – ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (код ЄДРПОУ 21573438) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 05.06.2014 № 491/26-55-22-10/21573448 (т. 1, арк. 14-69). Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства: - п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 63524 грн.; - п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 606483 грн. На підставі складеного акту перевірки від 05.06.2014 № 491/26-55-22-10/21573448 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 10.07.2014: - № 95426552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 758104,00 грн., з якої: за основним платежем – 606483,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 151621,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 18); - № 95326552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 79405,00 грн., з якої: за основним платежем – 63524,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 15881,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств (т. 1, арк. 17). Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень – рішень стало встановлення перевіркою наступних даних. Перевіркою позивача встановлено, що ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” в 2013 році було віднесено до складу витрат податку на прибуток суму по взаємовідносинам з Компанією Schneider Electriс Energy Poland Sp.zo.o. (Польша) у розмірі 334  337,00 грн. (т. 8, арк. 7). Проте, в наданих до перевірки первинних документах – актах виконаних робіт не визначено зміст господарської операції, а також не доведено зв'язок із господарською діяльністю, в актах виконаних робіт відсутня кількість фахівців, які перебували на семінарі, з якого питання проводився семінар (т. 8, арк. 6), а тому відповідач дійшов висновку, що ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” завищено витрати за 2013 рік на загальну сум 334337,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в 2013 році у розмірі 63524,00 грн. (т. 1, арк. 7). Крім того, перевіркою було встановлено, що ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” було сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Інжелектро» (код ЄДРПОУ 37047903), ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій - Агропромінвест» (код ЄДРОУ 36385299) та з ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 31570407) (т. 1, арк. 44-45). Однак, до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшли наступні акти перевірки/звірки вищенаведених контрагентів позивача: - акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.11.2012р. № 864/22-6/37047903 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інжелектро» (код ЄДРПОУ 37047903) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період: вересень 2011 року, жовтень 2011 року» (т. 1, арк. 38-40) було встановлено, що підприємствами-покупцями ТОВ «Інжелектро» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Інжелектро» (т. 1, арк. 40), оскільки правочин укладений ТОВ «Інжелектро» з ТОВ «Респект-2000» податковим органом було визнано фіктивним (т. 1, арк. 39); - акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.08.2013 № 682/26-55-22-03/36385299 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій - Агропромінвест» (код ЄДРОУ 36385299) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт-С» (код ЄДРПОУ 37884426) за період серпень 2012 року, ТОВ «Віндстейт» (код ЄДРПОУ 37884410) за період липень-серпень 2012 року»  (т. 1, арк. 41-43); - акт ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.02.2014 № 350/26-56-22-01-03/31570407 «Про результати проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 31570407) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Гольфстрім» (код ЄДРПОУ 24943096) за період з 01.02.2013 по 28.02.2013» (т. 1, арк. 43). Відтак, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” було завищено податковий кредит та занижено ПДВ на загальну суму 606483,00 грн. (т. 8, арк. 4). Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та прийнятими  податковими повідомленнями - рішеннями від 10.07.2014 № 95426552210 та № 95326552210, а тому звернувся до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період. Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів. В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити. Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів. Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Визначення терміну “первинний документ” наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат. Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом. Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (покупець) та Компанією Schneider Electriс Energy Poland Sp.zo.o. (Польша) (продавець) було укладено контракт № UA/03/2011 від 28.04.2011 (т. 1, арк. 239-248) про поставку обладнання та надання послуг. Згідно умов даного контракту, купівля товарів/послуг здійснюється партіями по мірі виникнення у покупця виробничої необхідності. Крім того, продавець приймає на себе зобов'язання надати послуги, вказані в додатку № 1 до даного договору у вигляді технічного навчання за місцезнаходженням продавця. На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним контрактом позивачем надано до суду: додаток № 1 (т. 1, арк. 249-251); акти виконаних робіт; накладну; квитанцію; виписки по рахунку; платіжне доручення (т. 2, арк. 1-13). Крім того, позивач надав докази використання отриманих послуг від Компанії Schneider Electriс Energy Poland Sp.zo.o. (Польша) у власній господарській діяльності (т. 1, арк. 145-238, т. 2, арк. 14-29). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та Компанією Schneider Electriс Energy Poland Sp.zo.o. (Польша), згідно укладеного контракту № UA/03/2011 від 28.04.2011 (т. 1, арк. 239-248) про поставку обладнання та надання послуг, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було завищено витрати за 2013 рік на загальну сум 334337,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в 2013 році у розмірі 63524,00 грн. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (замовник) та ТОВ «Інжелектро» (виконавець) було укладено договір від 05.07.2011 № 05-07-2011/ПНР (т. 2, арк. 64-65). Згідно умов даного договору, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів комплекс пуско-налагоджувальних робіт з пристроями системи управління та автоматики гідрогенератору № 12 Київської ГЕС. На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: кошторис витрат; протокол погодження договірної ціни; календарний план; технічні вимоги; журнал допуску спеціалістів; акт здачі-приймання робіт; звіт; платіжне доручення; податкову накладну (т. 2, арк. 66-122). Крім того, позивач надав докази використання отриманих робіт від ТОВ «Інжелектро»  у власній господарській діяльності (т. 2, арк. 30-63, 123-127). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Інжелектро», згідно укладеного договору від 05.07.2011 № 05-07-2011/ПНР. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (замовник) та ТОВ «Інжелектро» (виконавець) було укладено договір від 18.10.2011 № 18-10-2011 (т. 2, арк. 156-157). Згідно умов даного договору, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів розробку мнемовидів основного обладнання підстанції 330/110/10 кВ «Сєвєрна» за проектом її розширення та реконструкції. На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: кошторис витрат; протокол погодження договірної ціни; календарний план; технічні вимоги; звіт (т. 2, арк. 158-250, т. 3, арк. 1-240, т. 4, арк. 1-63); акт здачі-приймання робіт; платіжні доручення; податкові накладні (т. 4, арк. 64-77). Крім того, позивач надав докази використання отриманих робіт від ТОВ «Інжелектро»  у власній господарській діяльності (т. 2, арк. 128-155, т. 4, арк. 78-87). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Інжелектро», згідно укладеного договору від 18.10.2011 № 18-10-2011. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (замовник) та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій» (виконавець) було укладено договір від 18.06.2012 № 18-06/2012 (т. 4, арк. 125-126). Згідно умов даного договору, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів роботи з проведення тестування і випробувань виготовлених в Україні шафи електричного захисту та шафи реєстрації аварійних подій ПЛ 33О кВ «Дністровська ГАЕС- ПС Бар». Замовник зобов'язується при необхідності забезпечити виконавцю відповідні технічні умови для виконання робіт, зокрема сприяти проведенню необхідних спеціальних випробувань шаф електричного захисту на території виробничого складального майданчика виробника за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 6. На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: кошторис витрат; протокол погодження договірної ціни; технічне завдання; журнал допуску спеціалістів; акт здачі-приймання робіт; звіт (т. 4, арк.127-213); звіт (т. 5, арк. 1-123); платіжне доручення; податкову накладну (т. 7, арк. 12-14). Крім того, позивач надав докази використання отриманих робіт від ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій»  у власній господарській діяльності (т. 4, арк. 88-124, т. 7, арк. 15-24). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», згідно укладеного договору від 18.06.2012 № 18-06/2012. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (замовник) та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій» (виконавець) було укладено договір від 10.04.2012 № 10-04/2012 (т. 7, арк. 25-26). Згідно умов даного договору, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів розробку пакету програмного забезпечення управління щитом постійного струму ПС 330/110/10 кВ для обладнання, що входить до АСУ ТП підстанції. На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: протокол погодження договірної ціни; кошторис витрат (т. 7, арк. 27-28); технічне завдання (т. 7, арк. 40-41); звіт (т. 7, арк. 44-74); акт здачі-приймання робіт; звіт; платіжне доручення; податкову накладну (т. 7, арк.104-112). Крім того, позивач надав докази використання отриманих робіт від ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій»  у власній господарській діяльності (т. 2, арк. 128-155, т. 4, арк. 78-87). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», згідно укладеного договору від 10.04.2012 № 10-04/2012. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (замовник) та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій» (виконавець) було укладено договір від 23.10.2011 № 04-24/10-2011 (т. 7, арк. 29-30). Згідно умов даного договору, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів розробку бази даних для функціонування АСУ ТП ПС «Сєвєрна» за проектом її розширення та реконструкції.   На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: кошторис витрат; протокол погодження договірної ціни; календарний план (т. 7, арк. 31-33); технічне вимоги (т. 7, арк. 38-39); звіт (т. 5, арк. 124-223, т. 6, арк. 1-247); акт здачі-приймання робіт; платіжні доручення; податкову накладну (т. 7, арк. 113-121). Крім того, позивач надав докази використання отриманих робіт від ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій»  у власній господарській діяльності (т. 2, арк. 128-155, т. 4, арк. 78-87). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», згідно укладеного договору від 23.10.2011 № 04-24/10-2011. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (замовник) та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій» (виконавець) було укладено договір від 06.04.2012 № 21-05/2012 (т. 7, арк. 34-35). Згідно умов даного договору, замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів розробку пакету програмного забезпечення, необхідного для функціонування підсистеми «Облік електроенергії» АСУ ТП ПС 330/110/10 кB, для Шафи № 1 програмно-апаратного комплексу « SCADA АСУ ТП» та Шафи №2  програмно-апаратного комплексу» SCADA АСУ ТП». На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: кошторис витрат; протокол погодження договірної ціни (т. 7, арк. 36-37); технічне завдання (т. 7, арк. 42-43); звіт (т. 7, арк. 75-108); акт здачі-приймання робіт; платіжні доручення; податкову накладну (т. 7, арк. 122-125). Крім того, позивач надав докази використання отриманих робіт від ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій»  у власній господарській діяльності (т. 2, арк. 128-155, т. 4, арк. 78-87). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», згідно укладеного договору від 06.04.2012 № 21-05/2012. Крім того, між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (покупець) та ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» (постачальник) було укладено договір поставки від 21.11.2012 № 24/2012-15/ЕПІ (т. 7, арк. 131-135). Згідно умов даного договору, постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити у власність покупця електротехнічне обладнання, а саме: шафи плавного пуску двигунів базовій комплектації для філії «Канівська ГEC» ПАТ «Укргідроенерго» (далі – продукція), а також виконати їх внутрішній монтаж, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти і оплатити поставлену продукцію та виконані роботи. Оплата продукції та виконаних робіт здійснюється покупцем лише за умови своєчасного отримання відповідної частини коштів від кінцевого замовника. На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: специфікація № 1; кошторис витрат; накладну; акти приймання-передачі обладнання для монтажу; акт здачі-прийняття робіт; платіжні доручення; податкові накладні (т. 7, арк. 136-156). Крім того, позивач надав докази використання отриманих товарів та робіт від ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» у власній господарській діяльності (т. 7, арк. 126-130, 157-161). Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг», згідно укладеного договору від 21.11.2012 № 24/2012-15/ЕПІ. Крім того, позивач надав суду пошук відомостей в ЄДР щодо ТОВ «Інжелектро»; інформацію з пошуку в Анульованій реєстрації платників ПДВ ТОВ «Інжелектро» (анульовано 21.11.2013); свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій»; довідку з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій»; свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій» платником ПДВ; свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг»; довідку з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг»; свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» платником ПДВ (т. 7, арк. 171-185). Отже, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання. Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган, на основі припущень, прийняв хибне рішення, що господарські операції між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та ТОВ «Інжелектро», ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» не мали ніякого юридичного змісту, оскільки, порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків. Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі   яких   визначено   суми   податкового   кредиту   та   валових витрат підприємства. За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України). Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду жодного вироку суду ані по відношенню до ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО”, ані до його контрагентів - ТОВ «Інжелектро», ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» та лише посилається на акти перевірок/звірок ТОВ «Інжелектро», ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» та їхніх контрагентів, які загалі не мають жодного відношення до ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО”. Відтак, в даному випадку, суд не може не зауважити, що податковим органом було залишено поза увагою той факт, що в актах перевірок/звірок ТОВ «Інжелектро», ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» та їхніх контрагентів предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яким формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 № 826/1919/14 (Колегія суддів у складі: головуючого судді:  Саприкіної І.В., суддів:  Ісаєнко Ю.А., Кучми А.Ю.). Крім того, суд дійшов висновку, що заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки. В той час, судом було встановлено, що позивач наданими доказами підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ «Інжелектро», ТОВ «Консалтингове агентство сучасних технологій», ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг». Крім іншого, суд звертає увагу відповідача, що невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача. Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 № 825/2164/14 (колегія суддів: Файдюк В.В., Чаку Є.В., Старова Н.Е.). Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що факт фіктивності фінансово-господарської діяльності товариства може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, такого рішення суду відповідачем не надано. Крім того, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” та Компанією Schneider Electriс Energy Poland Sp.zo.o. (Польша), згідно укладеного контракту № UA/03/2011 від 28.04.2011 (т. 1, арк. 239-248) про поставку обладнання та надання послуг, як і підтвердив правомірність формування витрат за 2013 рік в розмірі 334337,00 грн., а тому податковий орган дійшов хибного висновку про заниження позивачем податку на прибуток в 2013 році у розмірі 63524,00 грн. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2014 № 95326552210 та № 95426552210. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню. Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.07.2014 № 95326552210 та № 95426552210. 3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ ЕНПАСЕЛЕКТРО” (код ЄДРПОУ 21573438) понесені судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.). Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.   Суддя                                                                                         Н.В. Клочкова