Постанова

від 28.01.2015 по справі 806/3835/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Житомир справа № 806/3835/14

категорія 8

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі представника позивача Луговського Ю.В.,

за участі представника відповідача Дурави В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Автоплюс +" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Приватне підприємство "Автоплюс +" (далі - ПП "Автоплюс +", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

1) визнати протиправними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ, відповідач) щодо внесення в програмне забезпечення Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та в Інформаційно-аналітичну систему "Податковий блок" висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528;

2) зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області вчинити дії щодо вилучення з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та з Інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" відомості, внесені на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528 та поновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та в Інформаційно-аналітичній системі "Податковий блок" дані, задекларовані приватним підприємством "Автоплюс +" щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 01.03.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки контролюючого органу, зроблені на підставі акту перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528 є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. А також, зазначило, що такі висновки Житомирської ОДПІ ґрунтуються на даних зустрічних перевірок щодо взаємовідносин ПП "Автоплюс +" з ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Камфод Естейт", ТОВ "Компанія Інтертрейд" та ТОВ "Ладготрейд". Висновки, що наведені в акті перевірки посадовими особами контролюючого органу, спричинили негативні юридичні наслідки для позивача у вигляді перенесення висновків акту про нікчемність правочинів до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні податкового органу України, АІС "Податковий блок", вкладки "Перегляд результатів співставлення". Дані обставини призводять до зміни майнового стану платника податків, зміни розміру податкових зобов'язань, а порушення прав платника податків у такій ситуації полягає в порушенні контролюючим органом ст.6 Господарського кодексу України, якою встановлено заборону незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. Крім того, самостійна зміна Житомирською ОДПІ в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП "Автоплюс +" без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Автоплюс +" код за ЄДРПОУ 35763528, з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ярмак Трейд" (код 38517816) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Камфод Естейт" (код ЄДРПОУ 38824242) за період з 01.04.2011 по 01.03.2014, ТОВ "КОМПАНІЯ ІНТЕРТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38347171), ТОВ "ЛАДГОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38824295) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 виявлено порушення:

1) ст.134, ст.135, ст.137 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підприємством безпідставно включено до складу валового доходу реалізацію транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 5455067,00 грн в тому числі по періодах: за 2012 рік - 441750,00 грн; за 2013 рік - 5013317,00 грн.

2) п.44.1. ст.44, п.138.4. ст.138, п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України ПП "Автоплюс +" безпідставно включено до складу валових витрат вартість придбання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 5455067,00 грн в тому числі в періодах: за 2012 рік - 441750,00 грн; за 2013 рік - 5013317,00 грн.

3) ст.180, ст.186, ст.187 ПК України встановлено завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1150254,00 грн в тому числі в частині взаємовідносин:

з ТОВ "Ярмак Трейд": серпень 2013 р. - 89650,00 грн; вересень 2013 р. - 108225,00 грн;

з ТОВ "Камфод Естейт": вересень 2013 року - 9033,00 грн; жовтень 2013 року - 102403,00 грн; листопад 2013 року - 90118,00 грн; грудень 2013 року - 90617 грн; січень 2014 року - 61242,00 грн;

з ТОВ "Компанія Інтертрейд": листопад 2012 року - 7317,00 грн; грудень 2012 року - 81033,00 грн; січень 2013 року - 65000,00 грн; лютий 2013 року - 22250,00 грн; березень 2013 року - 64733,00 грн; квітень 2013 року - 93700,00 грн; травень 2013 року - 8450,00 грн;

з ТОВ "ЛАДГОТРЕЙД": вересень 2013 року - 48500,00 грн; жовтень 2013 року - 65183,00 грн; листопад 2013 року - 66500,00 грн; грудень 2013 року - 76300,00 грн.

4) п.44.1. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1150254,00 грн, в тому числі в частині взаємовідносин:

з ТОВ "Ярмак Трейд": серпень 2013 року - 89650,00 грн; вересень 2013 року - 108225,00 грн;

з ТОВ "Камфод Естейт": вересень 2013 року - 9033,00 грн; жовтень 2013 року - 102403,00 грн; листопад 2013 року - 90118,00 грн; грудень 2013 року - 90617 грн; січень 2014 року - 61242,00 грн;

з ТОВ "Компанія Інтертрейд": листопад 2012 року - 7317,00 грн; грудень 2012 року - 81033,00 грн; січень 2013 року - 65000,00 грн; лютий 2013 року - 22250,00 грн; березень 2013 року - 64733,00 грн; квітень 2013 року - 93700,00 грн; травень 2013 року - 8450,00 грн;

з ТОВ "ЛАДГОТРЕЙД": вересень 2013 року - 48500,00 грн; жовтень 2013 року - 65183,00 грн; листопад 2013 року - 66500,00 грн; грудень 2013 року - 76300,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 4148/06-25-22-02/35763528 від 25.06.2014 (т.1 а.с.16-59).

Не погоджуючись з висновками вказаного акту, ПП "Автоплюс +" подало на нього заперечення, які листом Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.07.2014 № 22579/10/06-25-22-02 (т.1 а.с.78-87) залишені без задоволення.

Щодо податку на прибуток, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 вказаного Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до п.138.8. ст.138 ПК України, з прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати платника податків для визнання їх обґрунтованими, такими, що понесені у зв'язку зі веденням господарської діяльності мають бути здійснені з метою отримання доходу від підприємницької (господарської) діяльності, а не прибутку (позитивної різниці між доходами та витратами).

Судом встановлено, що з 01.01.2011 по 01.03.2014 ПП "Автоплюс +" задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період в сумі 8023238,00 грн.

В акті перевірки (т.1 а.с.27, 29) працівники контролюючого органу зазначають, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 ПП "Автоплюс +" встановлено його завищення в сумі 5455067,00 грн, в частині взаємовідносин з ТОВ "Ярмак Трейд" (код 38517816) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (за виключенням травня, червня, липня 2013), з ТОВ "Камфод Естейт" (код ЄДРПОУ 38824242) за період з 01.04.2011 по 01.03.2014, ТОВ "КОМПАНІЯ ІНТЕРТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38347171), ТОВ "ЛАДГОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38824295) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, в т.ч. за 2012 р. - 441750 грн; за 2013 р. - 5013317 грн.Так, в порушення ст. ст.134-135, ст.137 ПК України підприємством безпідставно включено до складу валового доходу реалізацію транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 5455067,00 грн, які отримано у перевіреному періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності в ланцюгах поставок та взаємовідносин з якими можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонабувачами. Операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В процесі перевірки працівники контролюючого органу дійшли висновку, що ПП «Автоплюс +» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Контрагенти ПП "Автоплюс +", які одержували та направляли фінансово-грошові потоки працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого були обізнані стосовно один одного (т.1 а.с.31).

Суд зазначає, що господарська діяльність, згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1-2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п.2.2. Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Що стосується господарських взаємовідносин з ТОВ "Ярмак Трейд" суд зазначає слідуюче.

На підтвердження доводів позовної заяви позивачем надано договір № 300413-ТП на транспортне обслуговування від 30.04.2013, укладений між ПП "Автоплюс +" (Замовник) та ТОВ "Ярмак Трейд" (Виконавець) (т.2 а.с.239-241). Предметом даного договору є те, що даний договір регулює взаємовідносини виконавця та замовника (надалі Сторони) при здійсненні перевезень вантажів по Україні та за її кордонами. Виконавець бере на себе зобов'язання доставити вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною, або CMR) за маршрутами відповідно до поданих замовником договорів-заявок, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, замовник зобов'язується заплатити за перевезення вантажу.

Виконання вказаного договору, на думку позивача, підтверджується наступними документами: актами надання послуг, податковими накладними, транспортними заявками, товарно-транспортними накладними, заявками-договорами за період серпень-вересень 2013 року (т.3 а.с.7-246, т.4 а.с.1-243, т.5 а.с.1-138-220, т.6 а.с.1-245, т.7 а.с.1-251, т.8 а.с.1-191).

Як зазначено в акті перевірки (т.1 а.с.22), від слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі до Житомирської ОДПІ було направлено лист, в якому зазначено, що слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ в Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 32013110030000156 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі службовими особами ТОВ "Смарт Сервіс", а також вчинення рядом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ "ЕУТ", ТОВ "Коніан Трейд", ТОВ "Фрейтедж", ТОВ "Аурум Ін вест Груп", ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Транс логістика", ТОВ "Велес", TOB "Ладготрейд", TOB "Камфорд Естейд", ТОВ "ТГН Торг", ТОВ "Торглайнсенд" з подальшим вчиненням співучасті у вигляді посібництва в ухиленні від сплати податків в особливо великому розмірі службовими особами ТОВ "Смарт Сервіс", за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2, ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України. До листа доданий протокол дориту свідка ОСОБА_3 (директора ТОВ "Ярмак Трейд") від 27.12.2013.

Як слідує з витягу ЄДРЮОФОП ОСОБА_3 є керівником ТОВ "Ярмак Трейд" (т.39 а.с.91-92).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 27.12.2013, допитаний в ході досудового слідства ОСОБА_3 надав показання, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, на пропозицію ОСОБА_4 він погодився стати директором та бухгалтером ТОВ "Ярмак Трейд" за грошову винагороду, а фінансово-господарською діяльністю мали займатися інші люди. Де знаходиться офис ТОВ "Ярмак Трейд" в м.Києві він не знає, і ніколи там не був. Печатка підприємства ТОВ "Ярмак Трейд" знаходилась завжди у ОСОБА_4 В яких банках відкритий рахунок він не знає. Договорів, контрактів, актів прийому-передачі товарів (послуг), податкових накладних в якості директора ТОВ "Ярмак Трейд" він ніколи не підписував. Податкову звітність по податку на додану вартість та по прибутку в якості директора ТОВ "Ярмак Трейд" він не підписував і до ДПІ Печерського р-ну не подавав. Довіреність на ведення фінансово-господарської діяльності від його імені в якості директора він не підписував і нікому не видавав. Договорів, контрактів актів прийому-передачі товарів, послуг, податкових та видаткових накладних та інших документів фінансово-господарської діяльності зокрема з підприємством ПП "Авотплюс +" (код 35763528) в якості директора ТОВ "Ярмак Трейд" не підписував, з посадовими особами вказаного підприємства ніколи не зустрічався, будь-який товар на їх адресу не продавав та послуги не надавав. Підприємство ТОВ "Ярмак Трейд" (код 38517816) було зареєстроване на його ім'я без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю, а з метою отримання щомісячної грошової винагороди від ОСОБА_4 (т.39 а.с.23-29).

Для з'ясування обставин у справі судом було застосовано привід до свідка ОСОБА_3, виконання якого було доручено Кам'янсько-Дніпровському РУ ГУМВС України в Запорізькій області (за місцем реєстрації свідка) та Печерському РУ ГУМВС в м.Києві (за місцем роботи свідка).

Ухвала про привід свідка ОСОБА_3 за місцем реєстрації (Запорізька обл., Кам'янсько-Дніпровський р-н, с.Новодніпровка, вул.Половкова,90) залишилась без виконання у зв'язку з непроживанням останнього за місцем реєстрації (т.39 а.с.217-219, 222).

Також залишилась без виконання ухвала про привід ОСОБА_3 за місцем роботи (м. Київ, Печерський р-н, вул.Бастіона,15). На виконання ухвали про привід Печерське РУ ГУМВС України в м.Києві рапортом повідомило, що під час виконання приводу була відвідана вищевказана адреса, де встановлено, що будинок у м.Києві по вул.Бастіонній,15 є багатоповерховим та багатоквартирним. Встановити громадянина ОСОБА_3 не виявилось можливим (т.39 а.с.209-210).

Однак, суд зазначає, що у витязі ЄДРЮОФОП (т.39 а.с.91-92) зазначений лише будинок № 15 по вул.Бастіонній в м.Києві.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Камфод Естейт" суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, між ПП "Автоплюс +" (Замовник) та ТОВ "Камфорд Естейд" (Виконавець) було укладено договір № 200913-ТП перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.09.2013 (т.2 а.с.226-228). Предметом даного договору є те, що даний договір регулює взаємовідносини виконавця та замовника (надалі Сторони) при здійсненні перевезень вантажів по Україні та за її кордонами. Виконавець бере на себе зобов'язання доставити вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною, або CMR) за маршрутами відповідно до поданих замовником договорів-заявок, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується заплатити за перевезення вантажу.

На виконання даного договору позивач подав акти надання послуг, податкові накладні, транспортні заявки, товарно-транспортні накладні, заявки-договори за вересень 2013 року (т.28 а.с.156-212), за жовтень 2013 року (т.28 а.с.213-256, т.29 а.с 1-254, т.30 а.с.1-254, т.31 а.с.1-129), листопад 2013 року (т.31 а.с.130-252, т.32 а.с.1-256, т.33 а.с.1-261, т.34 а.с.1-39), грудень 2013 року (т. 28 а.с.1-137, т.34 а.с.40-252, т.35 а.с.1-252, т.36 а.с.1-254, т.37 а.с.1-7), січень 2014 року (т.37 а.с.8-253, т.38 а.с.1-212).

В акті перевірки зазначено (т.1 а.с.24, 26, т.39 а.с.8-22) Житомирською ОДПІ отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акт від 17.03.2014 № 808/22-13/38824242 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Камфод Естейт" з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 27.07.2013 по 17.01.2014.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Камфод Естейд" за період з 27.07.2013 по 17.01.2014, встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Камфод Естейт" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Таким чином, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 27.07.2013 по 17.01.2014 відповідно до вимог п.187.1. ст.187, п.198.1. ст.198, п.198.2., 198.3. та п.198.6. ст.198 ПК України.

Як слідує з витягу ЄДРЮОФОП ОСОБА_5 є керівником ТОВ "Камфод Естейд" (т.39 а.с.89-90).

Судом під час розгляду справи було викликано в якості свідка ОСОБА_5, який прибув у судове засідання 17.12.2014. В судовому засіданні останній показав, що не являється директором ТОВ "Камфод Естейд" та підприємницькою діяльністю не займається. Зазначив, що до нього звернувся ОСОБА_6, прізвища не пам'ятає, та запропонував заробити грошей, для цього потрібно було поїхати в місто Київ до нотаріуса та підписати документи. Йому пояснили, що на нього буде відкрита фірма, проте через декілька місяців буде закрита. За те, що підписав документи в нотаріуса йому дали грошову винагороду 2400,00 грн. Також зазначив, що документів податкової звітності як директор ТОВ "Камфод Естейд" не складав та не підписував. Підприємство з назвою "Автоплюс +" та особа ОСОБА_7 йому не відомі.

Крім того, свідок показав, що 01 грудня 2014 року він надав нотаріально засвідчену заяву начальнику СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області ОСОБА_6 і обставини, викладені в ній відповідають дійсності.

Як видно з вказаної заяви, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомив, що йому стало відомо від працівників ОУ Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, що він має відношення до реєстрації (перереєстрації) та діяльності ТОВ "Камфод Естейт" (код ЄДР 38824242), яке перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві. Він повідомив, що жодного відношення до вказаного підприємства не має. Окрім того повідомив, що приблизно в липні 2013 року до нього в м.Бердичеві підійшов його знайомий на ім'я ОСОБА_6 та запропонував за 300,00 доларів США надати йому свій паспорт та індетифікаційний код для реєстрації якогось підприємства. Так як він перебував у скрутному матеріальному положенні, то погодився. Олександр запевнив його, що нічого протизаконного в даній дії не має. Через декілька днів він з ОСОБА_6 поїхали до приватного нотаріуса в м.Києві (яка саме це була нотаріальна контора та її адресу не пам'ятає) де він поставив особисті підписи на двох аркушах паперу зміст яких він не читав. Після виходу від приватного нотаріуса ОСОБА_6 за проведення реєстрації підприємства надав йому грошову винагороду в сумі 2400,00 гривень. Останній раз він ОСОБА_6 бачив приблизно чотири місяці тому. Спілкувався з ОСОБА_6 раніше в телефонному режимі. Яке саме підприємство було зареєстровано на його ім'я на той час йому було невідомо. Документів до державного реєстратора чи до органів податкової служби з метою створення або переєстрації підприємства він не подавав. Банківських рахунків підприємства не відкривав, чекову книжку не оформлював, не завіряв. Жодних дій по розпорядженню грошовими коштами ТОВ "Камфод Естейт" не здійснював. Безготівкових коштів від підприємств покупців не отримував та в свою чергу в адресу постачальників не перераховував. Нікого не уповноважував проводити дії з безготівковими коштами зазначеного СГД. Крім того жодного чеку на зняття готівкових коштів в установах банків він не підписував та готівку не отримував. Документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Камфод Естейт" не формував, не підписував. Свідоцтво платника ПДВ не отримував, довіреності на його отримання нікому не давав. Офісні приміщення даного підприємства він не винаймав та ні з ким договорів оренди не підписував. Договорів, угод з підприємствами постачальниками та покупцями він не укладав. Умов таких угод не виконував. Податкових, видаткових накладних, актів виконання робіт, товарно-транспортних накладних та будь-яку іншу документацію ТОВ "Камфод Естейт" не підписував (т.39 а.с.167).

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Ладготрейд" суд зазначає наступне.

В акті перевірки (т.1 а.с.26, т.39 а.с.1) зазначено, що Житомирською ОДПІ отримано від ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акт № 255/22-12/38824295 від 16.06.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ладготрейд" (код ЄДРПОУ 38824295) стосовно взаємовідносин з ПП "Автоплюс +" за період з 01.01.2011 по 31.12.2013

Згідно матеріалів справи між ПП "Автоплюс +" (Замовник) та ТОВ "Ладготрейд" (Виконавець) було укладено договір № 050913-ТП на транспортне обслуговування від 05.09.2013 (т.2 а.с.229-231). Предметом даного договору є те, що даний договір регулює взаємовідносини виконавця та замовника (надалі Сторони) при здійсненні перевезень вантажів по Україні та за її кордонами. Виконавець бере на себе зобов'язання доставити вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною, або CMR) за маршрутами відповідно до поданих замовником договорів-заявок, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується заплатити за перевезення вантажу.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано такі документи: акти надання послуг, податкові накладні, транспортні заявки, товарно-транспортні накладні, заявки-договори за вересень 2013 року (т.18 а.с.123-249, т.19 а.с.1-261, т.20 а.с.1-135), жовтень 2013 року (т.20 а.с.136-263, т.21 а.с.1-257, т.22 а.с. 1-215), листопад 2013 року (т.22 а.с.216-257, т.23 а.с.1-263, т.24 а.с.1- 257, т.25 а.с.1-94), грудень 2013 року (т.25 а.с.95-263, т.26 а.с.1-259, т.27 а.с.1-261, т.28 а.с.1-137).

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Компанія Інтертрейд" суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що між ПП "Автоплюс +" (Замовник-Експедитор) та ТОВ "Компанія Інтертрейд" (Виконавець-Експедитор) було укладено договір № 08/11/12 про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.11.2012 (т.2 а.с.232-238). Предметом даного договору є те, що даний договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням Виконавцем-Експедитором за плату і за рахунок Замовника-Експедитора послуг з організації та супроводу перевезень Вантажу Замовник-Експедитор, що перевозиться залізничним транспортом по території України в транзитному та експортно-імпортному режимі перевезення.

Позивач вважає, що виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, транспортними заявками, товарно-транспортними накладними, договорами-заявками за період - листопад 2012 року (т.8 а.с.210-246, т.9 а.с.1-21), грудень 2012 року (т.9 а.с.22-255, т. 10 а.с.1-255, т.11 а.с.1-215), січень 2013 року (т.11 а.с.216-255, т.12 а.с.1-247, т.13 а.с.1-218), лютий 2013 року (т.13 а.с.219-256, т.14 а.с.1-87), березень 2013 року (т.14 а.с.88-265, т.15 а.с. 1-237), квітень 2013 року (т.15 а.с.238-265, т.16 а.с.1-252, т.17 а.с.1-259, т.18 а.с.1-28), травень 2013 року (т.18 а.с.29-102).

В акті перевірки також зазначено, що надані до перевірки посадовими особами ПП "Автоплюс +" акти наданих послуг не містять наступних обов'язкових реквізитів - код форми, посади та прізвища осіб ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Камфод Естейт", ТОВ "Компанія Інтертрейд" та ПП "Автоплюс +", відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і складання первинних документів. В договорах-заявках не вказані прізвища, посади посадових осіб ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Камфод Естейт", ТОВ "Компанія Інтертрейд" та ПП "Автоплюс +" (т.1 а.с.36, 39, 41).

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України у листі від 01.11.20111 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Правило належності доказів не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів, висновок стосовно чого повинен зробити суд в ході оцінки доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Одним із принципів адміністративного судочинства є принцип змагальності, який закріплений у частині першій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та говорить, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність реалізується сторонами процесу перш за все через доказування, тобто підтвердження ними обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Оскільки самим сторонам краще відомі обставини у справі, та саме вони найкраще знають, якими доказами дані обставини можна підтвердити.

Разом з тим, позивач не скористався даним правом та не надав інших, окрім зазначених вище первинних документів, доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій ПП "Автоплюс +" з ТОВ "Ярмак Трейд" ,ТОВ "Камфод Естейд", ТОВ "Компанія Інтертрейд" та ТОВ "Ладготрейд".

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно включено до складу валового доходу реалізацію транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 5455067,00 грн.

Щодо формування позивачем показників податкового кредиту суд зазначає слідуюче.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищевикладеним, слід додати, що: (1) будь-які документи мають силу первинних документів (юридичну значимість) лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи роботи/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, формування валових витрат та податкового кредиту не є правомірним навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) відсутність у первинних документах, у т.ч. у податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи позбавляє такі документи юридичної значимості (сили) та вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Як зазначено в акті перевірки, (т.1 а.с.53-54) за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 ПП "Автоплюс +" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1680852 грн.

Перевіркою повноти визнання податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 встановлено його завищення на загальну суму 1150254,00 грн в тому числі в частині взаємовідносин:

з ТОВ "Ярмак Трейд": серпень 2013рік - 89650,00 грн; вересень 2013рік - 108225,00 грн;

з ТОВ "Камфод Естейт": вересень 2013 року - 9033,00 грн; жовтень 2013 року - 102403,00 грн; листопад 2013 року - 90118,00 грн; грудень 2013 року - 90617 грн; січень 2014 року - 61242,00 грн;

з ТОВ "Компанія Інтертрейд": листопад 2012 року - 7317,00 грн; грудень 2012 року - 81033,00 грн; січень 2013 року - 65000,00 грн; лютий 2013 року - 22250,00 грн; березень 2013 року - 64733,00 грн; квітень 2013 року - 93700,00 грн; травень 2013 року - 8450,00 грн;

з ТОВ "ЛАДГОТРЕЙД": вересень 2013 року - 48500,00 грн; жовтень 2013 року - 65183,00 грн; листопад 2013 року - 66500,00 грн; грудень 2013 року - 76300,00 грн.

В порушення п.44.1. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України, підприємством до податкового кредиту безпідставно включено податок на додану вартість по придбаних транспортно-експедиційних послугах на загальну суму 1150255,00 грн, які отримано у перевіреному періоді від СПД, які мають певні ознаки фіктивності.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки ні під час перевірки, ні в процесі розгляду справи позивачем не надано інших, окрім зазначених вище первинних документів, доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій ПП "Автоплюс +" з ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Камфод Естейд", ТОВ "Компанія Інтертрейд", ТОВ "Ладготрейд".

В зв'язку із не підтвердженням реальності придбаних платником транспортно-експедиційних послуг, відповідно відсутній продаж даних послуг.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту та витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Судом не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу робіт. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Отримані супровідні документи на послуги не мають юридичної сили і не дають права платнику податків на віднесення до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту сум податку на додану вартість, відповідно до вимог Податкового Кодексу, оскільки для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз вказаних фактів свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Враховуючи викладене, у ПП "Автоплюс +" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу транспортно-експедиційних послуг у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій ПП "Автоплюс +" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів декларований на папері, також той факт, що виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленим та підписаним повноважною особою звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, тому у ПП "Автоплюс +" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Таким чином підприємством завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту за рахунок проведення безтоварних та фіктивних операцій на загальну суму 1150254,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В задоволенні позову приватного підприємства "Автоплюс +" відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва