Рішення

від 28.01.2015 по справі 910/26903/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015Справа № 910/26903/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення 19 578,11 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Бєлік В.О. - по дов. №б/н від 27.01.201'5р.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" про стягнення 19 578,11 грн., із яких: 18 025, 16 грн. основний борг, 224, 69 грн. - 3% річних, 1328, 26 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу (національний) № 0559/01BD2010 від 27.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26903/14р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2014р. за участю представників сторін.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 28.01.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0368008351152 від 19.12.2014 р., яке отримане відповідачем 23.12.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМІ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу (національний) № 0559/01BD2010 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між покупцем та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та постачальником, з іншого боку.

Згідно з п. 3.1 договору поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умовах DDP.

Відповідно до п. 9.1 договору додатки до цього договору, зокрема, договір про умови та загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 10.1 договору за відсутності окремої угоди ( в кінці цього договору), договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.

27.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" укладені загальні умови поставки та надання послуг № 0559/01BD2010 (далі - Угода від 27.01.2010 року), відповідно до п.1.1 яких ці загальні умови регулюють поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору куппівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами.

05 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про умови № 055923, який так само як і Загальні умови поставки є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу. Строк дії вказаного договору встановлений сторонами з 01 січня 2013 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу (національний) №0559/01BD2010 26 березня 2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 1731,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 14 від 26 березня 2014 року та податковою накладною № 3 від 26 березня 2014 року. Вказану партію товару було отримано відповідачем 04 квітня 2014 року, що підтверджується підписом та відтиском штампу відповідача на примірнику видаткової накладної.

18 квітня 2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 5234,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18 від 18 квітня 2014 року та податковою накладною № 1 від 18 квітня 2014 року. Вказану партію товару було отримано відповідачем 05 травня 2014 року.

23 квітня 2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 8598,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19 від 23 квітня 2014 року та податковою накладною № 2 від 23 квітня 2014 року. Вказану партію товару було отримано відповідачем 05 травня 2014 року.

29 травня 2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 4643, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27 від 29 травня 2014 року та податковою накладною № 9 від 29 травня 2014 року. Вказану партію товару було отримано відповідачем 10 червня 2014 року.

29 травня 2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 510,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28 від 29 травня 2014 року та податковою накладною №10 від 29 травня 2014 року. Вказану партію товару було отримано відповідачем 10 червня 2014 року.

При розгляді справи встановлено, що згідно до акту прийомки-передачі послуг № 113 від 31 липня 2014 року відповідно до умов договору № 055991 від 27 січня 2010 року відповідач надав позивачу послуги з просування товарів ТОВ «АМІ» за період з червня-липня 2014 року, що складають 195,94 грн., вартість яких була сторонами зарахована в часткове погашення боргу перед позивачем.

Також згідно до накладної на повернення товару № 7000024333 від 13 червня 2014 року відповідач повернув позивачу товар на суму 255,00 грн., який був поставлений 03 червня 2014 року згідно до видаткової накладної № 27.

В п. 5.1 сторони погодили, що строк оплати визначається згідно зі ст. 4 договору про Умови і залежно від того, яка з подій сталася пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання всіх необхідних документів щодо доставленого товару головним офісом відповідача.

Пунктом 4 Загальних умов поставки та надання послуг № 0559/03ВБ2010 передбачено, що строк платежу, який є дійсним з 01 січня 2013 року становить 70 днів з дня надходження товарів.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач суму боргу, в обумовлений договором строк, а саме, протягом 70 днів з надходження товарів не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 18025,16 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 18025,16 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 224,69 грн. та інфляційні 1328,26 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, , ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8-б, код ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» (65033 м. Одеса , вул. Качалова, 31, корп.. А, код 32726897) 18 025грн. 16 коп. основний борг, 1328 грн. 26 коп. . - інфляційні, 224 грн. 69 коп. - 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.