Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/27892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа № 910/27892/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Маркет"

про стягнення 9 211,14 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Хомяков С.М. (представник за довіреністю від 23.10.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Маркет" суми заборгованості в розмірі 9 211,14 грн. за договором поставки №006827 від 01.04.2014р., з яких 6 720,00 грн. сума основного боргу, 653,76 грн. пені, 1 344,00 грн. штрафу, 76,74 грн. 3 % річних, 416,64 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором поставки не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/27892/14, розгляд призначено на 27.01.2015р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 27.01.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №006827 (надалі - Договір), відповідно до змісту якого, позивач передавав у власність відповідача, а відповідач приймав і оплачував алкогольні та безалкогольні напої (продукція - за Договором) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах Договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно-транспортних (ТТН Форма №1-ТН/алкогольні напої/) накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору всі поставки продукції за накладними, оформленими сторонами протягом терміну дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного Договору, навіть за відсутності безпосередньо в накладній вказівки (посилання) на даний договір.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. Договору ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що продається за договором вказується в додатковій угоді (додатку/специфікації до договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (их) і вказується в ній (них). Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, місце і терміни поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (них). Продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній. Ціна договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії договору. Продукція поставляється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торгівельної точки покупця.

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу продукцію, відповідно до наступних видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- Видаткова накладна №РН-60-012533 від 26.06.2014р. на суму 2 888,58 грн.;

- Видаткова накладна №РН-60-013903 від 03.07.2014р. на суму 1 822,86 грн.;

- Видаткова накладна №РН-60-015142 від 10.07.2014р. на суму 2 008,56 грн.

Продукція була прийнята відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого представника та відтисками штампу відповідача на вказаних видаткових накладних.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.7., 2.9. Договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за договором є видаткова накладна, або ТТН Форма №1-ТН/алкогольні напої/, або цей договір. Покупець зобов'язується сплатити кожну придбану за договором партію продукції не пізніше 21(двадцять один) календарних днів з моменту її передачі.

Таким чином, відповідно до умов Договору строк оплати продукції відповідачем за вказаними видатковими накладними сплив:

- за видатковою накладною №РН-60-012533 від 26.06.2014р. - 17.07.2014р.;

- за видатковою накладною №РН-60-013903 від 03.07.2014р. - 24.07.2014р.;

- за видатковою накладною №РН-60-015142 від 10.07.2014р. - 31.07.2014р.

Доказів на підтвердження оплати вартості товару відповідачем до матеріалів справи не надано, натомість до матеріалів справи позивачем надано належним чином засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2014р., яким підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 6 720,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 6 720,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 653,76 грн. пені, 1 344,00 грн. штрафу, 76,74 грн. 3 % річних, 416,64 грн. збитків від інфляції.

З огляду на різне правове регулювання заявлених у цій частині позовних вимог, судом розглянуто окремо вимоги щодо стягнення 653,76 грн. пені, 1 344,00 грн. штрафу та 76,74 грн. 3 % річних, 416,64 грн. збитків від інфляції.

Так, відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Положеннями Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"» закріплено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України .

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведені в матеріалах справи розрахунок пені, судом визнано його обґрунтованим, таким що зроблений у відповідності до норм чинного цивільного законодавства України та умов договору, позивачем правильно обраховано кількість днів прострочення, вірно вказано розмір облікової ставки НБУ, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені в розмірі 653,76 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, як вбачається з позовних матеріалів, позивачем наведено розрахунок штрафу, відповідно до якого ним нараховується 20% штрафу на суму заборгованості за всіма видатковими накладними одночасно, що суперечить п. 4.1. Договору, а тому суд провів власний розрахунок суми штрафу по кожній видатковій накладній окремо, і зважаючи на те, що сума штрафу не змінилась, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 344,00 грн. підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р ].

Перевіривши наведені в матеріалах справи розрахунок 3% річних та суми збитків від інфляції, судом визнано їх обґрунтованими та такими що зроблені у відповідності до норм чинного цивільного законодавства України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних за прострочення строків оплати продукції в розмірі 76,74 грн. та суми збитків від інфляції в розмірі 416,64 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/27892/14 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 720,00 грн. сума основного боргу, 653,76 грн. пені, 1 344,00 грн. штрафу, 76,74 грн. 3 % річних та 416,64 грн. збитків від інфляції.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Маркет" (ідентифікаційний код 38389836, адреса: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (ідентифікаційний код 38679874, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 6-В) суму основного боргу в розмірі 6 720,00 грн. (шість тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок) пеню в розмірі 653,76 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні 76 копійок), штраф у розмірі 1 344,00 грн. (одна тисяча триста сорок чотири гривні 00 копійок), 3 % річних в розмірі 76,74 грн. (сімдесят шість гривень 74 копійки) збитки від інфляції в розмірі 416,64 грн. (чотириста шістнадцять гривень 64 копійки) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Суддя Морозов С.М.