Рішення

від 27.01.2015 по справі 916/4231/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р.Справа № 916/4231/14

За позовом Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК"

про стягнення 72256,83 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК"

до Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав"

про визнання недійсним пункту договору

Головуючий суддя О.Л. Панченко

Суддя Р.В. Волков

Суддя С.Ф. Гут

Представники:

від ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав" Кришталевич Е.Г.;

від ТОВ „ПІК" Костиркін О.Г.

По справі оголошена перерва до 27.01.2015р. згідно зі ст. 77 ГПК України.

Суть спору: Приватна організація „Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" заборгованість у сумі 61440 грн., інфляційні витрати у сумі 3460,52 грн., 3% річних у сумі 3024,36 грн. та пеню у сумі 4331,95 грн. за договором № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р.

Представник відповідача позов не визнає частково з підстав, викладених у відзиві на позов, та звернувся до суду з заявою від 16.01.2015р. про застосування позовної давності.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю „ПІК" звернулося до суду з зустрічним позовом, в якому просить положення другого речення пункту 3.4 договору № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р. наступного змісту: „В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період." визнати недійсним з моменту укладення.

Представник Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" проти зустрічного позову заперечує у повному обсязі.

Беручи до уваги, що:

01.07.2011р. між Приватною організацією „Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - „УЛАСП") та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПІК" (надалі - „Користувач") був укладений договір № КБР-20/07/11, згідно з преамбулою якого УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011р. та договору доручення № ЛУ-01/20-11 від 20.01.2011р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП „Українська ліга музичних прав"; Сторони погоджуються, що укладають даний договір з метою забезпечення здійснення єдиних виплат за використання об'єктів авторського права та суміжних прав, а також отримання єдиного дозволу на використання об'єктів авторського права та суміжних прав, що сприятиме поліпшенню захисту об'єктів авторського та суміжного права на території України, а також полегшенню організації виплат роялті суб'єктам авторського та суміжного права. Відповідно до п. 2.1 договору Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом „Твори"), а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до договору та Закону. Користувач зобов'язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до цього договору, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (п. 2.3 договору). Користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про публічно виконані Твори за формою, наведеною у Додатку № 4 до цього договору, якщо інше не встановлено в Додатках до цього договору (п. 2.4 договору). У разі затримки платежів Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 2.6 договору). Пунктом 3.4 зазначеного договору передбачено, що Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині невиконаних фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1 договору). У випадку якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів Сторони, на адресу якої направлено листа (п. 4.2 договору).

Додатком № 1 від 01.07.2011р. до договору сторони погодили, що до переліку закладів, в яких Користувач здійснює публічне виконання творів, увійшло кафе „Пікнік", площею 94,2 кв. м, 48 місць.

Додатком № 2 від 01.07.2011р. до договору сторони погодили, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 1536 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Позивач за первісним позовом виконав зобов'язання за договором. Однак відповідач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання за договором від 01.07.2011р. № КБР-20/07/11 не виконував, щомісячну винагороду не перераховував, у зв'язку з чим Приватна організація „Українська ліга авторських і суміжних прав" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" суму позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п „в" ч. 1 ст. 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватною організацією „Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - „УЛАСП") та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПІК" (надалі - „Користувач") був укладений договір № КБР-20/07/11, згідно з яким Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом „Твори"), а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до договору та Закону (п. 2.1 договору). Користувач зобов'язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до цього договору, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (п. 2.3 договору). Користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про публічно виконані Твори за формою, наведеною у Додатку № 4 до цього договору, якщо інше не встановлено в Додатках до цього договору (п. 2.4 договору). У разі затримки платежів Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 2.6 договору). Пунктом 3.4 зазначеного договору передбачено, що Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині невиконаних фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1 договору). У випадку якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів Сторони, на адресу якої направлено листа (п. 4.2 договору).

На виконання вимог п. 4.2 договору 19.12.2012р. відповідачем за первісним позовом було надіслано на адресу Приватної організації „Українська ліга суміжних і авторських прав" повідомлення від 10.12.2012р. № 10/12 про припинення дії договору № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р., що підтверджується відповідним описом вкладення та квитанцією установи поштового зв'язку від 19.12.2012р.

Таким чином, з урахуванням зазначеного п. 4.2 договору, договір № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р. є таким, що припинив свою чинність з 01.01.2013р., у зв'язку з чим, з січня 2013 року у відповідача за первісним позовом відсутній обов'язок сплачувати на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" винагороду за використання об'єктів суміжних прав. Враховуючи наведене, нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю „ПІК" до сплати суми винагороди є правомірним за період з липня 2011р. по грудень 2012 року включно.

Однак представником відповідача за первісним позовом було подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог Приватної організації „Українська ліга суміжних і авторських прав".

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що до позовних вимог Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" щодо стягнення кожного із щомісячних платежів за договором № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р. розповсюджується трирічний строк позовної давності, який розпочинається від дня, коли кожний із щомісячних платежів мав бути здійснений, тобто не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Враховуючи, що даний позов був направлений до суду 14.10.2014р., платежі за період з липня по жовтень 2011 року включно, є такими, що нараховані поза межами позовної давності.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що відповідачем за первісним позовом подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав", вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково у сумі 21504 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за первісним позовом було нараховано відповідачу за первісним позовом інфляційні витрати в сумі 3460,52 грн. та 3% річних в сумі 3024,36 грн. за порушення останнім грошових зобов'язань щодо внесення винагороди за період з липня 2011 року по жовтень 2014 року.

Однак, враховуючи що до розрахунку включені нарахування відсотків та інфляційних витрат щодо платежів за період липень - жовтень 2011 року включно, які нараховані поза межами строку позовної давності, про сплив якого заявлено відповідачем за первісним позовом, а також щодо платежів за період січень 2013 року - жовтень 2014 року, обов'язок внесення яких у Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" відсутній, колегія суддів доходить до висновку про необхідність присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" інфляційних витрат у сумі 1439,43 грн. та 3% річних у сумі 1542,35 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач за первісним позовом нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю „ПІК" пеню в сумі 4331,95 грн. за порушення останнім грошових зобов'язань щодо внесення винагороди за період з липня 2011 року по жовтень 2014 року. Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів визнає його неправильним, тому що до нього включені нарахування пені щодо платежів періоду липня-жовтня 2011 року включно, які нараховані поза межами строку позовної давності, про сплив якого заявлено відповідачем, а також щодо платежів періоду січня 2013 року - жовтня 2014 року, обов'язок внесення яких у Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" відсутній. Крім того, приймаючи до уваги подану відповідачем заяву про застосування позовної давності до позовних вимог Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав", а також враховуючи, що річний строк позовної давності для стягнення пені на момент пред'явлення позову є таким, що сплинув, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК".

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" підлягають задоволенню частково у сумі 24485,78 грн.

Посилання представника відповідача за первісним позовом на неможливість виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" обов'язку сплачувати винагороду на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" як неналежної організації колективного управління колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Положеннями ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

24.01.2011р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України було видано свідоцтво № 19/2011 про облік Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" як організації колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, тобто на момент укладення спірного договору позивач набув відповідного статусу організації колективного управління.

Згідно зі ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 449 Цивільного кодексу України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

Статтею 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" встановлено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Статтею 45 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права" особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 48 Закону „Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

За змістом п. "в" ч. 7 ст. 48 Закону України „Про авторське право і суміжні права" є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Частинами 5 та 6 статті 48 Закону України „Про авторське право і суміжні права" встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Враховуючи наведене, дії Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" щодо збирання винагороди за використання об'єктів суміжних прав у спірних правовідносинах базуються на умовах вищезазначеного договору та в цілому положень законодавства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПІК" звернулося до суду з зустрічним позовом, в якому просить положення другого речення пункту 3.4 договору № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р. наступного змісту: „В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період." визнати недійсним з моменту укладення. В обґрунтування зустрічного позову ТОВ „ПІК" посилається на те, що зазначені положення договору не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з п. 2.1, п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (зі змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір належить до ліцензійних договорів, оскільки його предметом є надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензії). Пунктом 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).

Крім того, у випадку припинення публічного виконання фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до вищевказаного договору, Користувач як раз наділений правом на повідомлення УЛАСП про існування цих обставин з метою припинення сплати погодженої суми винагороди. В протилежному випадку, невнесення плати за період невикористання об'єктів суміжних прав є порушенням зобов'язання.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, саме на ТОВ „ПІК" у випадку порушення зобов'язання щодо внесення винагороди за час фактичного нездійснення публічного виконання фонограм у власних закладах покладається обов'язок вжиття всіх залежних від нього заходів щодо недопущення порушення, яким і є повідомлення відповідача за зустрічним позовом про припинення використання об'єктів суміжних прав. Тобто, спірні умови договору цілком кореспондуються із положеннями ст. 614 ЦК України та надають ТОВ „ПІК" належні умови для можливості захисту своїх прав та вибору способу поведінки у спірних правовідносинах.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що спірні умови договору № КБР-20/07/11 від 01.07.2011р. не порушують жодних вимог чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІК" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 32/8, код ЄДРПОУ 22445010) на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20, код ЄДРПОУ 37396233) заборгованість у сумі 21504 (двадцять одна тисяча п'ятсот чотири) грн., інфляційні витрати у сумі 1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 43 коп., 3% річних у сумі 1542 (одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 35 коп., судовий збір у сумі 619 (шістсот дев'ятнадцять) грн. 12 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

3. В решті позову відмовити.

4. В задоволені зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю „ПІК" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Головуючий суддя О.Л. Панченко

Суддя Р.В. Волков

Суддя С.Ф. Гут