Рішення

від 22.01.2015 по справі 910/24790/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015Справа № 910/24790/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "МЕТАЛІНВЕСТ" про стягнення 106 277,79 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаКрасильникова К.О. (дов. № 799 від 13.08.2014 року) від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "МЕТАЛІНВЕСТ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 106 277,79 грн., в тому числі 62 826,00 грн. основного боргу, 650,00 грн. збитків за залучення експерта, 18 788,29 грн. збитків за зберігання товару, 17 657,30 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 6 356,20 грн. штрафу за користування грошовими коштами, а також просить покласти на відповідача суму сплаченого судового збору

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/24790/14 та призначено справу до розгляду на 16.12.2014 року.

12.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.11.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 16.12.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Розглянувши подане позивачем 16.12.2014 року клопотання про продовження строку вирішення спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.12.2014 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.01.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.12.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових матеріалів по справі, у судовому засіданні 15.01.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.01.2015 року.

21.01.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 22.01.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2015 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10, літера «А», офіс 22 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "МЕТАЛІНВЕСТ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладено Договір поставки № ГКМ-154/05 (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору на умовах попередньої передоплати продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, в кількості та сортаменті, зазначених в рахунку-фактурі (видатковій накладній), на умовах передбачених цим договором.

Якість товару, що постачається, має відповідати вимогам ДЕСТ, ДСТУ, ТУ та інших нормативних документів (пункт 1.2.Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору покупець набуває товар в кількості та сортаменті по відпускній ціні, яка формується продавцем і вказується в рахунку - фактурі (накладній).

Відповідно до пункту 3.2. Договору строки поставки - 5 робочих днів з моменту попередньої оплати.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що попередня оплата, в розмірі 50% проводиться відповідно до рахунку-фактури виписаної продавцем, залишок суми - у момент прийняття товару (підписання видаткової накладної).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № ГК-0002583 від 30.04.2014 року на суму 88 286,50 грн.

Позивачем перераховано на рахунок відповідача 88 286,50 грн., як попередню оплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 551 від 07.05.2014 року (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

14.05.2014 року на адресу позивача перевізником ПП Михуля Віталієм Миколайовичем було доставлено товар, згідно товарно-транспортної накладної № ГК-000242 від 13.05.2014 року, а саме: труби 219*6 ст. 6 г/к масою брутто 8, 175 тонн на суму 88 286,50 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № ГК0000242 від 13.05.2014 року вантажовідправником та замовником перевезення товару є відповідач, відпуск товару перевізнику здійснено через представника відповідача.

Під час розвантаження товару та його безпосереднього огляду представниками позивача було виявлено, що товар за кількістю та якістю не відповідає супровідним документам до поставленого товару, а саме: видатковій накладній № ГК-0000242 від 13.05.2014 та товарно-транспортній накладній № ГК0000242 від 13.05.2014 року.

Згідно пункту 5.1. договору товар приймається покупцем по кількості та якості в порядку передбаченому в Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року (№ П-6, П-7).

Відповідно до пункту 5.3 Договору у разі незгоди покупця з якістю та (або) кількістю товару - виклик представника продавця є обов'язковим у всіх випадках. В разі неявки представника продавця за викликом покупця в зазначений в Інструкції термін. Перевірка якості та/або кількості товару та документування виявлених недоліків здійснюється покупцем за участю незалежної компетентної і ліцензованої експертної організації за письмовою згодою продавця.

14.05.2014 року позивачем було направлено телеграмою відповідачеві повідомлення про виклик представників останнього для приймання товару: труба 219*6 ст. 6 г/к за рахунком-фактурою № ГК-0002583 від 30.04.2014 року. В повідомленні зазначено, що товар не відповідає якості (бувші у користуванні труби) та кількості (маса не відповідає кількості). Приймання товару призначено на 10:00 годин 16.05.2014 року за адресою: м. Шепетівка, провулок Короленка, 1-А.

Позивачем 15.05.2014 року факсимільним зв'язком було отримано від відповідача лист № 15/14/01 від 15.05.2014 року про відтермінування проведення приймання поставленої останнім продукції до 20.05.2014 року. Відповідач гарантував направити уповноваженого представника для проведення оформлення приймання товару та повернення різниці сплачених коштів за непоставлену частину товару в розмірі 25 430,50 грн.

20.05.20114 року відповідачем перераховано на рахунок позивача 25 430,50 грн. за невідвантажений товар згідно рахунку-фактури № ГК-0002583 від 30.04.2014 року.

Згідно з пунктом 20 Постанови Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року (№ П-7 від 25.04.1966 року) у випадку неявки відправника товару за викликом покупця у встановлений строк, перевірка якості товару проводиться представником відповідної галузевої інспекції щодо якості, а перевірка за якістю товарів - експертом бюро товарних експертиз.

Відповідно до пункту 18 Постанови Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року (№ П-6 від 15.06.1965 року) у випадку неявки представника постачальника за викликом отримувача приймання товару за кількістю проводиться за участі представника іншого підприємства.

Зважаючи на те, що відповідачем не було направлено уповноваженого представника в обумовлений у виклику строк, а саме 20.05.2014 року для оформлення приймання поставленої продукції за кількістю та якістю. Позивачем було прийнято рішення залучити до приймання продукції експертів. Після підписання позивачем з ПП Чілій А.І. Договору № 11 від 20.05.2014 року було проведено експертизу продукції щодо кількості та якості.

Згідно Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій від 21.05.2014 року за результатами проведення технічного обстеження виявлені при візуальному обстеженні труб та зафіксовані на фото № 1, 2, 3, 4, 5, 6 підтверджують, що труби згідно накладної № ГК-0000242 від 13.05.2014 року, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "МЕТАЛІНВЕСТ" 219*6 ст. 20 в кількості 4,6 тонн були раніше в експлуатації і не являються новими.

Згідно Акту про приймання продукції (товарів) за якістю від 21.05.2014 року при проведенні обстеженні труб було виявлено, що вони були у використанні і не являються новими.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем поставлено товар не належної якості, у зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплачених за цей товар грошових коштів та стягнення понесених ним збитків.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно з статтею 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, яке полягає у поставці позивачеві не якісного товару. Вказана обставина позбавила позивача можливості застосовувати товар відповідно до поставленої позивачем мети.

Статтею 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Як встановлено судом, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з оплати за замовлений товар належним чином, відповідачем порушено умови щодо відповідності заявленого позивачем товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не повернуто суму сплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім не належним чином виконано зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 62 826,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 650,00 грн. збитків за залучення експерта, 18 788,29 грн. збитків за зберігання товару, 17 657,30 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 6 356,20 грн. штрафу за користування грошовими коштами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 650,00 грн. збитків за залучення експерта, 18 788,29 грн. збитків за зберігання товару слід зазначити наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

В обґрунтування понесення витрат на проведення експертизи позивачем надано Акт прийому-здачі виконаних робіт № 11 від 21.05.2014 року на суму 650,00 грн. Витрати на оплату праці сторожа в розмірі 18 788,29 грн. позивач обґрунтовує витягом з штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест".

Проте, жодних первинних документів (платіжні доручення, банківські виписки, квитанції тощо), які б підтверджували понесення позивачем вищезазначених збитків ним не надано.

У зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів понесення ним збитків за залучення експерта та зберігання товару у задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 6 356,20 грн. штрафу за користування грошовими коштами. Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, зазначена сума до стягнення по суті є пенею.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та враховуючи ту обставину, що умова про сплату пені повинна міститись у договорі то, підстави для нарахування пені у позивача відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно заявлених до стягнення штрафних санкцій в розмірі 17 657,30 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Позивач зазначає, що між ним та Шепетівською міською радою укладено Концесійний договір від 02.12.2011 року. Поставлений товар неналежної якості позивач мав використати для проведення ремонтних робіт та відновлення теплотрас, що є обов'язковою умовою Договору концесії.

Слід зазначити, що відносини між позивачем та відповідачем склалися на підставі Договору поставки № ГКМ-154/05 від 06.05.2014 року.

Таким чином, позивачем не доведено можливості застосування до спірних правовідносин норм частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 17 657,30 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" підлягають частковому задоволенню в розмірі 62 826,00 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "МЕТАЛІНВЕСТ" (01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10, літера "А", офіс 22, ідентифікаційний код 38605514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Судилківська, буд. 9, офіс 203, ідентифікаційний код 37587657) 62 826 (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 1 256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2015 року

Суддя С.В. Стасюк