Рішення

від 29.01.2015 по справі 910/26861/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 910/26861/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровисот»

Про стягнення 12 783,49 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кагарлик Ю.В. представник за довіреністю № 475 від 05.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латріна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровисот» (далі - відповідач) про стягнення 12 783,49 грн., а саме: 11 600,00 грн. - основного боргу, 500,55 грн. - пені, 622,87 грн. - збитків від інфляції, 60,07 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем було надано відповідачу послуг на суму 10 350,00 грн. на підставі рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та послуг на суму 1 250,00 грн. за Договором № 1 від 02.01.14. про надання послуг з користування МТК. При цьому, оскільки відповідач не оплатив надані послуги, позивач листом звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати грошових коштів. Враховуючи те, що вимога позивача залишилась без задоволення, вказане зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.14. порушено провадження у справі № 910/26861/14 та призначено її до розгляду на 13.01.15.

12.01.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.15., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та з огляду на невиконання ним вимог ухвали суду від 04.12.14., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 29.01.15.

28.01.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 29.01.15. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/26861/14.

В судовому засіданні 29.01.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рахунків-фактур № СФ-0000891 від 30.11.12., № СФ-0000017 від 25.01.13., № СФ-0000168 від 28.03.13., № СФ-0000349 від 29.05.13., № СФ-0000451 від 28.06.13., № СФ-0000723 від 21.08.13., № СФ-0000678 від 22.08.13. позивач надав відповідачу послуги з оренди та обслуговування мобільної туалетної кабіни та з викачки вигрібної ями за адресою: м. Київ, вул. Лохвицька, 3, на загальну суму 13 100,00 грн.

За результатами надання послуг позивачем відповідачу між сторонами було підписано та скріплено печатками наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000678 за серпень 2013 року, № ОУ-0000640 за серпень 2013 року, № ОУ-0000450 за червень 2013 року, № ОУ-0000346 за травень 2013 року, № ОУ-0000187 за березень 2013 року, № ОУ-0000032 за січень 2013 року на загальну суму 10 850,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Мін'юсті України від 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначені видаткові накладні є первинними бухгалтерським документами та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Мін'юсті України від 05.06.95 № 168/704.

Податкові накладні, складені на виконання зазначених зобов'язань позивача перед відповідачем наявні в матеріалах справи.

Судом враховано, що акт № ОУ-0000868 за листопад 2012 року на суму 2 250,00 грн. не підписаний відповідачем та не скріплений його печаткою, проте, податкова накладна на зазначені послуги наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В наявних в матеріалах даної справи податкових накладних визначено, що суми ПДВ нараховані (сплачені) в зв'язку з постачанням товарів/послуг, зазначених в накладних, визначені правильно, відповідають сумі податкових зобов'язано продавця і включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідач оплатив надані за вказаними рахунками та актами здачі-прийняття послуги частково на суму 2 750,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Борг в розмірі 10 350,00 грн. залишився неоплаченим.

Далі, 02.01.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 1 надання послуг з користування МТК (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався надати Замовнику комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок (далі - МТК) на умовах Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та вчасно оплатити надані Виконавцем послуги.

Комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок складається з оренди МТК та з їх обслуговування (далі - Послуги) на умовах, що визначаються та узгоджуються сторонами в додатках до Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору для забезпечення виконання зобов'язань по предмету Договору, Виконавець передає Замовнику в користування МТК по акту прийому-передачі.

Такий акт прийому-передачі було підписано сторонами 02.01.14.

Строк дії Договору сторонам погоджено п. 8.1 з моменту підписання сторонами та скріплення печатками (02.01.14.) і діє до 02.01.14.

Разом з тим, судом враховано пояснення позивача щодо того, що Договір укладався строком на один рік до 02.01.15., а в п. 8.1 Договору сторонами було допущено технічну помилку при виготовленні тексту Договору щодо його строку дії до 02.01.14., а не до 02.01.15.

Згідно з п. 5.1 Договору вартість надання Послуг визначаються та затверджуються сторонами в додатку до Договору.

Попередню оплату за кожен місяць Замовник сплачує на підставі рахунку-фактури не пізніше 20 числа поточного місяця із зазначенням дати здійснення по слуги (п. 5.2 Договору).

Матеріали справи містять рахунок-фактуру № СФ-0000275 від 31.03.14. на суму 1 250,00 грн. на надані відповідачу послуги з оренди та обслуговування мобільної туалетної кабіни за адресою: м. Київ, вул. Лохвицька, 3.

Відповідно до п. 4.2 Договору, обсяг наданих послуг щомісячно оформляється актом наданих послуг, який складається в двох примірниках, підписується Виконавцем та передається Замовнику.

Замовник протягом трьох банківських днів з дня закінчення обумовленого терміну надання Послуг підписує акт наданих послуг, що є підставою для статочних розрахунків, та повертає один екземпляр підписаного акту Виконавцю.

Акт № ОУ-0000261 за березень 2014 року на суму 1 250,00 грн. не підписаний відповідачем та не скріплений його печаткою, проте, податкова накладна на зазначені послуги наявна в матеріалах справи.

Крім того, за приписами п. 2.1.3 Договору Замовник має право відмовитись від прийняття результатів надання послуг (одразу повідомивши належним чином представника Виконавця) та підписання акту наданих послуг якщо надані послуги не відповідають умовам Договору, шляхом надання обґрунтованої відмови в письмовому вигляді з зазначенням тижневого терміну для усунення цих недоліків Виконавцем.

Якщо протягом строку, передбаченого п. 4.3 Договору замовник не зробив письмових зауважень щодо повноти та якості наданих Послуг, то вони вважаються прийнятими в редакції Виконавця, а акт виконаних послуг вважається підписаним Замовником, що є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.4 Договору).

Матеріали справи не містять зауважень замовника щодо акту № ОУ-0000261 за березень 2014 року на суму 1 250,00 грн., а тому вважається підписаним Замовником, а послуги прийнятими. Вказаного відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу за Договором за надані послуги з оренди МТК та з їх обслуговування в березні 2014 року 1 250,00 грн.

06.09.14. позивач звернувся до відповідача з претензією № 311 від 05.09.14. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 11 600,00 грн. (10 350,00 грн. на підставі рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та 1 250,00 грн. за Договором)

В зв'язку з тим, що відповідачем відповіді на претензію не надано, надані послуги оплачено не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, контррозрахунок ціни позову не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги , виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки рахунки-фактури: № СФ-0000891 від 30.11.12., № СФ-0000017 від 25.01.13., № СФ-0000168 від 28.03.13., № СФ-0000349 від 29.05.13., № СФ-0000451 від 28.06.13., № СФ-0000723 від 21.08.13., № СФ-0000678 від 22.08.13., акти здачі-прийняття послуг: № ОУ-0000678 за серпень 2013 року, № ОУ-0000640 за серпень 2013 року, № ОУ-0000450 за червень 2013 року, № ОУ-0000346 за травень 2013 року, № ОУ-0000187 за березень 2013 року, № ОУ-0000032 за січень 2013 року, № ОУ-0000868 за листопад 2012 року, містять найменування наданих послуг, їх ціну, суд дійшов висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на надання послуг у спрощений спосіб.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 Договору попередню оплату за кожен місяць Замовник сплачує на підставі рахунку-фактури не пізніше 20 числа поточного місяця із зазначенням дати здійснення послуги.

При цьому, згідно з п. 2.2.1 Договору Замовник зобов'язаний на умовах Договору вчасно проводити розрахунки за надані Виконавцем послуги (по факту здійснення послуги, виставлення рахунку-фактури або попередньої оплати Замовником не пізніше 30 числа поточного місяця по наданню послуг по обслуговування МТК).

Крім того, оскільки сторонами не було обумовлено строків оплати наданих послуг за відсутності Договору, до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як відзначалось судом, 06.09.14. позивач направив на адресу відповідача претензію № 311 від 05.09.14. з вимогою сплатити заборгованість.

У зв'язку з вказаним відповідач мав оплатити надані послуги протягом семи днів від дати отримання претензії.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так як відповідач не здійснив оплати наданих послуг, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих послуг, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 600,00 грн. (10 350,00 грн. + 1 250,00 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 500,55 грн. пені, суд відзначає наступне.

Пунктом 6.3 Договору, у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування Замовником плати за надані послуги, останній сплачує Виконавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми загальної вартості послуг за один місяць, але не більше 6 місяців з моменту настання заборгованості за надані послуги.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені на суму заборгованості відповідача за Договором в розмірі 1 250,00 грн. Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 128,15 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 372,40 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 60,07 грн. - 3% річних та 622,87 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.05. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З матеріалів справи, зокрема, з наявного в матеріалах справи фіскального чеку № 4231 та опису вкладення у цінний лист вбачається, що претензія № 311 від 05.09.14. надіслана відповідачу 06.09.14.

У відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.07. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Крім того, як відзначалося судом, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме претензії № 311 від 05.09.14., відбувалася в межах Київської області, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаної вимоги, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов'язання, до семиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції в межах області.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових коштів в розмірі 10 350,00 грн. за надані послуги настало з 17.09.14.

Прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових коштів в розмірі 1 250,00 грн. за надані послуги настало з 21.03.14.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 60,07 грн., розмір збитків від інфляції становить 441,97 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Безпідставно позивачем нараховано збитки від інфляції в розмірі 180,90 грн., внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровисот» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-Б; ідентифікаційний код 37653661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» (02098, м. Київ, вул. Шумського, б. 10, кв. 116; ідентифікаційний код 36301067) 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 128 (сто двадцять вісім) грн. 15 коп. - пені, 60 (шістдесят) грн. 07 коп. - 3% річних, 441 (чотириста сорок одну) грн. 97 коп. - збитків від інфляції, 1 747 (одну тисячу сімсот сорок сім) грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.15.

Суддя Т.М. Ващенко