Постанова

від 03.02.2015 по справі 916/3449/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 916/3449/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Сапіга О.І. - за дорученням

від відповідача: Молчанов А.О. - за дорученням, Кучурка В.Є. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса"

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 грудня 2014 року

у справі № 916/3449/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса"

до Приватного підприємства "Інформаційне агентство "Центр медіа"

про стягнення 31631 грн. 70 коп.

та

за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства "Інформаційне агентство "Центр медіа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса"

про стягнення 227919 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИЛА:

27.08.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Горпреса" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства " Інформаційне агентство "Центр медіа" (далі Підприємство) про стягнення з останнього на користь ТОВ - 3% річних у сумі 4597 грн. 57, інфляційних витрат у сумі 27034 грн. 16 коп. та понесених судових витрат по справі на сплату судового збору за подання позову в сумі 1827 грн.

Позов мотивований тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 09.01.2013 у справі № 5017/3621/2012, що залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. позовні вимоги Підприємства задоволені у повному обсязі та на користь останнього з ТОВ стягнуто: 215.012 грн. 36 коп. - боргу, 12.231 грн. 85 коп. - пені, 2.775 грн. 86 коп. - 3 % річних, 4.603 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору, 8.000 грн. - витрат на послуги адвоката.

На виконання вищезазначених судових рішень ТОВ перерахувало Підприємству вищевказані грошові кошти у загальній сумі 242.623 грн. 27 коп., що підтверджується відомістю руху по рахунку ТОВ № 26004311703501 за період з 09.01.2013 до 04.07.2014 (а.с.19).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 р. рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р., що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012, у задоволенні позову Підприємства до ТОВ про стягнення 230.159 грн. 28 коп. - відмовлено.

28.11.2013 р. Підприємство повернуло позивачеві раніше отримані грошові кошти: 12.231 грн. 85 коп. - пені, 2775 грн. 86 коп. - 3 % річних, 4.603 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору та 8.000 грн. - витрат на послуги адвоката, а всього 27.610 грн. 91 коп., що підтверджується відомістю руху по рахунку ТОВ за період з 09.01.2013 до 04.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р. задоволена заява ТОВ та здійснений поворот виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3621/2012, та в порядку статті 122 ГПК України з Підприємства на користь ТОВ стягнуто 215.012 грн. (а.с. 54-56)

На виконання вказаної ухвали господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ про повернення стягнутих грошових сум від 13.06.2014 р. (а.с. 57).

Постановою першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі ВДВС) від 09.07.2014 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р. та надано Підприємству шестиденний термін для добровільного виконання виконавчого документа та перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВДВС (а.с. 58).

Оскільки, Підприємство перерахувало ТОВ грошові кошти у сумі 215012 грн. лише 05.08.2014 р., тобто поза межами строку на добровільне виконання, то Підприємство на підставі ст. 625 ЦК України повинно сплатити ТОВ - 3% річних в сумі 4597 грн. 54 коп. за період з 20.11.2013 р. по 05.08.2014 р., інфляційні витрати у сумі 27034 грн. 16 коп. за період з 20.11.2013 р. по 05.08.2014 р. виходячи з суми боргу 215012 грн., а також відшкодувати останньому понесені судові витрати по справі у повному обсязі на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Підприємство позовні вимоги ТОВ вважало необґрунтованими посилаючись на те, що відносини між сторонами щодо повернення грошових коштів, стягнутих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, але у подальшому було скасовано, не засновані на будь-якому правочині та не можуть вважатися зобов'язальними. Натомість, йдеться про безпідставне збереження грошей, у зв'язку із тим, що підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала, а тому обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у даному випадку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, а тому позовні вимоги ТОВ задоволені бути не можуть.

23.09.2014 р. до початку розгляду справи по суті Підприємство звернулось до місцевого суду із зустрічним позовом до ТОВ про стягнення боргу в сумі 227919 грн. 98 коп.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ не виконало свої зобов'язання за договором № 1-13 від 10.11.2010 р. щодо оплатити товару після виконання Підприємством 08.02.2013 р. зустрічного обов'язку, передбаченого п. 6.2 договору, а саме: надання розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової декларації та екземпляру накладної на нереалізовану частину видання, внаслідок чого має борг по їх оплаті у сумі 215.012 грн. 36 коп., а тому повинно сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а ще й 9207 грн. 24 коп. - пені, 2587 грн. 03 коп. - інфляційних витрат, 1113 грн. 35 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі у сумі 4558 грн. 40 коп. - на оплату судового збору за подання зустрічного позову.

Крім того, зустрічні позовні вимоги обґрунтовані також поновлення заборгованості за договором після повороту виконання скасованого рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3631/2012, внаслідок чого, починаючи з 15.07.2014 р. (дати наступної після повернення ТОВ сум стягнутих за скасованим рішенням місцевого суду від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3621/2012) розрахунки між сторонами перебувають у стані, що існував до початку судових спорів, а борг ТОВ за поставлені та реалізовані за договором друковані видання в сумі 215012 грн. залишається не погашеним.

ТОВ зустрічні позовні вимоги Підприємства не визнавав та просив залишити їх без задоволення посилаючись на те, що Підприємство звернулось із зустрічним позовом про спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, який вже був вирішений в судовому порядку та є рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р., що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 5017/3631/2012, а тому провадження у справі за зустрічним позовом на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2014 р. (головуючий: Шаратов Ю.А., судді Брагіна Я.В. та Горячук Н.О.) у задоволені первісного позову - відмовлено у повному обсязі, а зустрічний позов задоволений частково та з ТОВ на користь Підприємства стягнуто: 215012 грн. - боргу, 2587 грн. 03 коп. - інфляційних витрат, 1113 грн. 5 коп. - 3% річних та 4558 грн. 40 коп. - понесених витрат на оплату судового збору за подання зустрічного позову, а в решті частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що повернення грошових коштів, стягнутих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, але у подальшому було скасовано, здійснено Підприємством у добровільному порядку у строк наданий органами виконавчої служби, а також не є дією, що вчиняється на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а пов'язане із безпідставним збереженням грошей, у зв'язку із тим, що підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у даному випадку не виникає, у зв'язку з чим підстави для задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення 4.597 грн. 54 коп. - 3% річних та 27034 грн. 16 коп. - інфляційних витрат за період з 20.11.2013 до 05.08.2013 р. - відсутні.

Водночас, місцевий суд дійшов до висновку про те, що, оскільки, ТОВ не виконало свої зобов'язання за договором № 1-13 від 10.11.2010 р. щодо оплатити товару після виконання Підприємством 08.02.2013 р. зустрічного обов'язку, передбаченого п. 6.2 договору, а саме: надання розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової декларації та екземпляру накладної на нереалізовану частину видання, внаслідок чого має борг по їх оплаті у сумі 215.012 грн. 36 коп., а тому повинно сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а ще й 9207 грн. 24 коп. - пені, 2587 грн. 03 коп. - інфляційних витрат, 1113 грн. 35 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі у сумі 4558 грн. 40 коп. - на сплату судового збору за подання зустрічного позову.

Відмовляючи в решті частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення з ТОВ на користь Підприємства 0,36 коп. боргу місцевий суд виходив з відсутності доказів її існування.

Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог щодо стягнення з ТОВ на користь Підприємства 9.207 грн. 24 коп. місцевий суд виходив з того, що право на нарахування пені відповідно до п. 7.2 договору поставки періодичних друкованих видань від 10.11.2010 № 1-13 за прострочення перерахування грошових коштів виникло 09.02.2013, та, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, припинилось 09.08.2013 р. а тому підстави для стягнення пені у сумі 9.207 грн. 24 коп., яка нарахована за період з 15.07.2014 до 15.09.2014 р. - відсутні.

Залишаючи без задоволення клопотання ТОВ про припинення провадження за зустрічним позовом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України місцевий суд виходив з того, що спір між сторонами з вказаних підстав позову судами не розглядався, зокрема, й під час розгляду справи № 5017/3631/2012, у зв'язку з чим підстави для припинення провадження за зустрічним позовом - відсутні.

В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, який його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а провадження у справі за зустрічним позовом Підприємства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України - припинити.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, оскільки, Підприємство перерахувало ТОВ грошові кошти у сумі 215012 грн. лише 05.08.2014 р., тобто поза межами строку на добровільне виконання, то Підприємство на підставі ст. 625 ЦК України повинно сплатити ТОВ - 3% річних в сумі 4597 грн. 54 коп. за період з 20.11.2013 р. по 05.08.2014 р., інфляційні витрати у сумі 27034 грн. 16 коп. за період з 20.11.2013 р. по 05.08.2014 р., по-друге, Підприємство звернулось із зустрічним позовом про спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, який вже був вирішений в судовому порядку та є рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р., що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3631/2012, а тому провадження у справі за зустрічним позовом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники Підприємства доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3621/2012, що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. позов Підприємства задоволений у повному обсязі та на користь останнього з ТОВ стягнуто: 215.012 грн. 36 коп. - боргу, 12.231 грн. 85 коп. - пені, 2.775 грн. 86 коп. - 3 % річних, 4.603 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору 8.000 грн. - витрат на послуги адвоката.

На виконання вищезазначених судових рішень ТОВ перераховано Підприємству стягнуті грошові кошти у загальній сумі 242.623 грн. 27 коп., що підтверджується відомістю руху по рахунку ТОВ № 26004311703501 за період з 09.01.2013 до 04.07.2014 (а.с.19).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 р. рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 скасовані, а справа передана на новий розгляд суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р., що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 позовні вимоги Підприємства до ТОВ про стягнення 230.159 грн. 28 коп. залишені без задоволення.

28.11.2013 р. Підприємство повернуло ТОВ раніше отримані грошові кошти, а саме: 12.231 грн. 85 коп. - пені, 2775 грн. 86 коп. - 3 % річних, 4.603 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору, 8.000 грн. - витрат на послуги адвоката, а всього 27.610 грн. 91 коп., що підтверджується відомістю руху по рахунку останнього за період з 09.01.2013 р. до 04.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р. задоволена заяву ТОВ та здійснений поворот виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 та в порядку ст. 122 ГПК України стягнуто з Підприємства на користь ТОВ - 215.012 грн. (а.с. 54-56)

На виконання вказаної ухвали господарським судом Одеської області виданий наказ про повернення стягнутих грошових сум від 13.06.2014 р. (а.с. 57).

Постановою першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 09.07.2014 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р. та надано Підприємству шестиденний термін з дня винесення постанови для добровільного виконання вимог виконавчого документа та перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВДВС (а.с. 58).

14.07.2014 р. Підприємство за платіжним дорученням № 608 перерахувало на рахунок ВДВС грошові кошти у сумі 215.012 грн. (а.с. 59).

Таким чином, виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р. відбулося в межах строку на добровільне виконання, встановленого ВДВС, у зв'язку з чим, виконавче провадження було закінчено згідно із постановою ВДВС від 18.07.2014 (а.с. 60-61).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 - обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що повернення грошових коштів, стягнутих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, але у подальшому було скасовано, не є дією, що вчиняється на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а пов'язане із безпідставним збереженням грошей, у зв'язку із тим, що підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у даному випадку не виникає, внаслідок чого підстави для задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з Підприємства на користь ТОВ: 4.597 грн. 54 коп. - 3% річних та 27.034 грн. 16 коп. - інфляційних витрат за період з 20.11.2013 до 05.08.2013 р. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - відсутні, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Також, колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду щодо часткового задоволення зустрічних повних вимог Підприємства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 (а.с. 12-17, 80-85), що набрали законної сили та не оскаржувались в касаційному порядку встановлено, що 10.11.2010 р. між сторонами у справі укладено договір поставки періодичних друкованих видань № 1-33 (далі - договір), за умовами якого Підприємство зобов'язалось поставити періодичні друковані видання і сплатити їх до продажну обробку, а розповсюджувач (ТОВ) прийняти видання для їх реалізації через свою роздрібну торгівельну мережу у м. Одеса та сплатити вартість поставлених і реалізованих видань у термін і у порядку, визначені цим договором.

В період з 15.11.2011 р. до 26.07.2012 р. за договором Підприємство поставило, а ТОВ прийняло періодичні друковані видання - газети: „На пенсії"; „Одеське життя"; „Хороша телепрограма"; „Одеська реклама" на загальну суму 260.335 грн., що підтверджується видатковими накладними.

З актів прийому товару (видань) від 15.11.2011, 23.11.2011, 29.11.2011, 08.02.2012, 16.02.2012, 22.02.2012, 29.02.2012, 07.03.2012, 21.03.2012, 04.04.2012, 10.04.2012, 11.04.2012, 24.04.2012, 10.05.2012, 13.06.2012, 20.06.2012, 27.06.2012, 11.07.2012 та від 18.07.2012, підписаних підписами представників обох сторін та скріплених їх печатками, судами встановлено, що сторони зафіксували недопоставку Підприємством ТОВ видань на загальну суму 306 грн. 56 коп.

Окрім того, ТОВ згідно п. 5.2 договору повернуло Підприємству періодичні видання (товар) на загальну суму 45.016 грн. 08 коп.

Таким чином, борг ТОВ перед Підприємством на час звернення останнього з позовом до суду складав 215.012 грн. 36 коп.

Підставою для відмови у позові Підприємства, згідно із рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012, було невиконання Підприємством на час звернення до місцевого суду умов п. 6.2 договору поставки періодичних друкованих видань від 10.11.2010 № 1-33 щодо надання до 25 числа місяця, що наступає за звітним, розповсюджувачу розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, та одного екземпляру накладної на нереалізовану частину видання.

При цьому, у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 встановлено, що умови п. 6.2 договору були виконані Підприємством лише 08.02.2013 р., тобто вже після його звернення до суду з позовом, під час первісного розгляду спору в суді апеляційної інстанції, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ мало всі правові підстави не здійснювати розрахунок і відповідно позивач не мав правових підстав вимагати цього здійснення та просити суд стягнути цю заборгованість та нараховувати на неї пеню та 3% річних. Окрім того, у вказаній постанові суд зазначив, що після направлення в процесі розгляду спору в суді зазначених у п. 6.2. договору документів, ТОВ сплатило наявну в нього заборгованість, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 593 від 04.04.2013 і № 608 від 05.04.2013 на загальну суму 215.012 грн. 36 коп., тобто виконало свої зобов'язання за договором.

Посилання скаржника на наявність підстав для припинення провадження у справі за зустрічним позовом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з наявністю рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. у справі № 5017/3631/2012 є безпідставними та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 - під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на відміну від позову, що був предметом розгляду у справі № 5017/3631/2012, зустрічний позов у цій справі ґрунтується на інших підставах, а саме: виникнення обов'язку ТОВ оплатити товар після виконання зустрічного обов'язку Підприємства з надання документів, передбачених п. 6.2 договору, а також поновлення заборгованості за договором після повороту виконання скасованого рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3631/2012.

Спір між сторонами з вказаних підстав судами не розглядався, зокрема, й під час розгляду справи № 5017/3631/2012, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що підстави для припинення провадження за зустрічним позовом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунок за фактично реалізовані екземпляри видань здійснюється розповсюджувачем упродовж 10 банківських днів, починаючи з 20 числа місяця, що настає через 60 днів після збору та повернення нереалізованих видань, в безготівковій формі за відпускними цінами постачальника згідно специфікації до договору.

За фактично реалізовану кількість екземплярів вважається кількість, що отримана розповсюджувачем, за вирахуванням кількості, що повернута постачальникові.

У п. 6.2 договору сторони встановили, що для забезпечення своєчасного розрахунку постачальник до 25 числа місяця, що наступає за звітним, надає розповсюджувачу розрахунок корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, один екземпляр накладної на нереалізовану частину видання. У протилежному випадку розповсюджувач залишає за собою право на затримку перерахування грошових коштів до отримання усіх необхідних документів

Таким чином, обов'язок з оплати отриманих на реалізацію видань у ТОВ наступає при наявності сукупності двох факторів: настання строку визначеного у п. 6.1 вказаного договору та здійснення Підприємством дій передбачених п. 6.2 договору.

З огляду на встановлення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012 факту настання останньої з необхідних умов для виникнення обов'язку з оплати поставленого товару, а саме, виконання Підприємством дій, передбачених п. 6.2 договору, лише 08.02.2013 року, то місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що цей обов'язок відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України, виник у ТОВ - 09.02.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 5017/3621/2012, сума боргу за договором була сплачена ТОВ за платіжними дорученнями № 593 від 04.04.2013 р. і № 608 від 05.04.2013 р. на загальну суму 225 012,36 грн.

Проте, внаслідок добровільного виконання ухвали господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р., якою здійснено поворот виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. у справі № 5017/3621/2012, та перерахування Підприємством за платіжним дорученням від 14.07.2014 р. № 608 суми у розмірі 215.012 грн. на рахунок ВДВС, місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що сторони опинилися у стані, коли у ТОВ поновилась заборгованість перед відповідачем у розмірі 215012 грн., яку, відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України ТОВ повинний оплатити 15.07.2014 року.

Доказів, які б свідчили про те, що ТОВ до 15.07.2014 р. або пізніше сплатило борг у сумі 215012 грн. матеріали справи не містять та, всупереч ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 215012 грн. - боргу по оплаті отриманого товару, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови в задоволені зустрічних позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 36 коп., оскільки жодних доказів, які б свідчили про існування боргу у ТОВ перед Підприємством у зазначеній сумі останнім не надано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з ТОВ на користь Підприємства 1113 грн. 35 коп. - 3% річних за період з 15.07.2014 р. по 15.09.2014 р. та 2587 грн. 03 коп. - інфляційних витрат за період з 15.07.2014 р. по 15.09.2014 р., виходячи із суми боргу 215012 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне перерахування грошових коштів, передбачене п. 6.1 договору, розповсюджувач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу з кожний день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Так як, ані законом, ані умовами договору не встановлений інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що правовідносини сторін регламентуються вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України та у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до п. 7.2 договору за прострочення перерахування грошових коштів 09.02.2013 р., та відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, припинилось 09.08.2013 р., внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ на користь Підприємства пені в сумі 9.207 грн. 24 коп. за період з 15.07.2014 р. до 15.09.2014 р.- відсутні.

Правомірно відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі за подання первісного позову покладено на позивача, а за подання зустрічного позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2014 року у справі № 916/3449/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.02.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.