Ухвала

від 28.01.2015 по справі 815/3710/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3710/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі за позовом приватного підприємства «Амтрак» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року приватне підприємство «Амтрак» (надалі - Позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001922206 від 16.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4389,00 грн., з яких за основним платежем 3511,00 грн., за штрафними санкціями 878,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що фахівцями ДПІ на підставі направлення від 12.05.2014 року №000975/888, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу №1032 від 12.05.2014 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Амтрак» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за січень 2014 року» була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Амтрак» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №2949/22-06/35768992 від 04.06.2014 року (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат по операціям із контрагентом як порушення п.198.6, ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 року на загальну суму 3511,00 грн..

За актом перевірки підставою для нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Інтерія ЛТД», оскільки, як вважає ДПІ, правочини позивача з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Інтерія ЛТД» обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в акті перевірки ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року №1815/15-53-22-3/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040, з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень - лютий 2014 року» щодо відсутності у ТОВ «Інтерія ЛТД» основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, та відсутності ТОВ «Інтерія ЛТД» за місцезнаходженням.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із цим контрагентом відсутній об'єкт оподаткування, а тому такі операції не мають реального характеру.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з цим контрагентом в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентами є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагента позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з контрагентом підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п.п.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

В розділі 3.2 акту перевірки ДПІ наводить перелік первинних документів по операціям позивача із ТОВ «Інтерія ЛТД», однак не посилається на невідповідність цих документів вимогам законодавства.

На підтвердження факту проведення таких операцій позивач долучив до матеріалів справи первинні документи по операціям із вказаним контрагентом, а саме: договір купівлі-продажу №1/29-01 від 29.01.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Інтерія ЛТД» (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПП «Амтрак» (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього; податкову накладну №6018 від 31.01.2014 року; видаткову накладну №31/01 від 21.01.2014 року; виписку по рахунку; товарно-транспортну накладну №72 від 31.01.2014 року, відповідно до якої автоперевезення нафтопродуктів, придбаних ПП «Амтрак» у ТОВ «Інтерія ЛТД», здійснювалось водієм ПП «Амтрак» ОСОБА_4 автомобілем FRIGHTLINER, держ. НОМЕР_1; платіжні доручення; рахунок на оплату (а.с.45-59).

Ці документи оформлені з дотриманням вимогам законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Разом з цим судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення нафтопродуктів від ТОВ «Інтерія ЛТД», FRIGHTLINER, держ. НОМЕР_1, зареєстровано за ПП «Амтрак», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу наявного в матеріалах справи.

Крім цього, ПП «Амтрак» за договором оренди №01/01 від 01.01.2014 року орендує у ПП «Тайфун-АЗС» автоцистерну - держ. №ВН6393ХХ.

Також ПП «Амтрак» орендує у ПП «Тайфун-АЗС» за договором оренди №91 від 01.11.2013 року наступне майно: автомобілі марки COACHWORKS, держ. №ВН6169ХР, колір синій, СOACHWORKS, держ. №ВН6191ХР, колір чорний, COACHWORKS, держ. №ВН6167ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6168ХР, колір синій, TRAILERS LTD SDG SK 0R3AED, держ. №ВН6157ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6164ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6190ХР, колір чорний, COACHWORKS, держ. №ВН6170ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6162ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6160ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6159ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6158ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6192ХР, колір чорний, FRIGHTLINER, держ. №ВН2308СВ, колір синій, FRIGHTLINER, держ. №ВН4713СА, колір синій, держ. №ВН4716СА, колір синій, FRIGHTLINER, держ. №ВН4715СА, колір синій, KENWORTH, держ. №ВН4714СА, колір червоний, FRIGHTLINER, держ. №ВН7648BI, колір синій, FRIGHTLINER, держ. №ВН4706СА, колір зелений, FRIGHTLINER, держ. №ВН4717СЛ, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6165ХР, колір синій, COACHWORKS, держ. №ВН6163ХР, колір синій.

Між ПП «Тайфун-АЗС» (Орендатор) та ПП «Амтрак» (Суборендатор) укладено договір суборенди від 01.11.2013 року, відповідно до якого Орендатор передає, а Суборендатор приймає у тимчасове платне користування (суборенду) 1 ємність в об'ємі 60 куб. м, розташовану на території автозаправної станції за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Сухолиманська сільська рада, 6-й км. передпоромного парку Одеської залізниці.

Нафтопродукти, придбані у ТОВ «Інтерія ЛТД», використані ПП «Амтрак» у власній господарській діяльності для заправлення транспорту, який знаходиться в оренді ПП «Амтрак» для здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами, вантажно-митними деклараціями (а.с.77-82).

Факт того, що позивач та його контрагент на момент проведення операцій мали право на виписку видаткових та податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

В той же час в запереченнях на позовну заяву зазначено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають формі ТТН, які передбачені вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496.

Стосовно цього, колегія суддів зазначає, що вищевказаний наказ не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних чи подорожних листів. Сам факт наявність в таких накладних певних недоліків, або відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений нафтопродукт при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу податкового кредиту.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Інтерія ЛТД» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначений акт ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року №1815/15-53-22-3/38018040, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Інтерія ЛТД».

Сама по собі інформація з наведеного вище акту перевірки стосовно обставин діяльності вказаного контрагенту позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ «Інтерія ЛТД» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами.

Отже, оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Інтерія ЛТД» свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення №0001922206 від 16.06.2014 року підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський