Ухвала

від 27.01.2015 по справі 816/4472/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р.Справа № 816/4472/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 816/4472/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Норті"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Норті" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ла Норті") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 листопада 2014 року №0001632307 та від 10 листопада 2014 року №0001652307.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. по справі № 816/4472/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Норті" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 14 травня 2012 року №0000392308.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Норті" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 гривні 70 копійок.

Повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Ла Норті" сплачену згідно платіжного доручення №248 від 11 листопада 2014 року суму судового збору в розмірі 182 гривні 70 копійок.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 р. по справі № 816/4472/14 виправлено описку у вступній та резолютивній частині та в повному тексті постанови від 11 грудня 2014 року у справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Норті" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

У другому абзаці резолютивної частини короткого тексту постанови та в повному тексті постанови від 11 грудня 2014 року по справі №816/4472/14 зазначити "Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 03 листопада 2014 року №0001632307 та від 10 листопада 2014 року №0001652307" замість "Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 14 травня 2012 року №0000392308".

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. по справі № 816/4472/14, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки доказам, поданим податковим органом, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. по справі № 816/4472/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказав правомірність висновків перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства, якими встановлено порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зазначив, що імпортна операція це сукупність всіх відповідних заходів, яка вважається завершеною виключно у разі оформлення митної декларації. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки встановлено порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого нараховано позивачу пеню у загальній сумі 9004,13 грн.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що при виконанні зовнішньоекономічного контракту позивачем було дотримано вимоги Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Вказав, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено правило, згідно якого єдиним документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є митна декларація. А тому датою імпорту товару, є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України товаром. В зв'язку із чим вважає, що ним не було порушено термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті" (код ЄДРПОУ 38502637) зареєстровано як юридична особа 20 листопада 2012 року, номер запису 1 588 102 0000 011005 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві (а.с. 42).

ДПІ у м. Полтаві, у період з 13 жовтня 2014 року по 17 жовтня 2014 року, згідно пункту 20.1 статті 20, пункту 78.1.1, пункту78.1, статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті" з питань дотримання вимог валютного законодавства з 30 травня 2014 року по 18 вересня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2014 року №5838/16-01-22-05/38502637 (а.с. 17-21), за висновками якого встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, при виконанні контракту №015 від 29 травня 2014 року укладеного з фірмою "Hangzhou Sporlan Co LTD", стосовно несвоєчосного повернення валютних коштів від нерезидента в сумі 4157,50 дол. США /53839,97 грн., на 21 день.

На підставі акту перевірки від 24 жовтня 2014 року №5838/16-01-22-05/38502637 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001632307 (а.с. 24), яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 3563,66 грн.

ДПІ у м. Полтаві, у період з 04 листопада 2014 року по 06 листопада 2014 року, згідно пункту 20.1 статті 20, пункту 78.1.1, пункту78.1, статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті" з питань дотримання вимог валютного законодавства з 30 травня 2014 року по 18 вересня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 листопада 2014 року №6182/16-01-22-05/38502637 (а.с. 9-14), за висновками якого встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, при виконанні контракту №016 від 30 травня 2014 року укладеного із фірмою "Zhejiang Kunteng Refrigeration Equipment Co LTD", стосовно несвоєчосного повернення валютних коштів від нерезидента в сумі 9045 дол. США /113343,16 грн., на 16 днів.

На підставі акту перевірки від 06 листопада 2014 року №6182/16-01-22-05/38502637 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року №0001652307 (а.с. 25), яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 5440,47 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 03 листопада 2014 року №0001632307 та від 10 листопада 2014 року №0001652307, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем граничних строків здійснення імпортних операцій за контрактами №015 від 29 травня 2014 року та №016 від 30 травня 2014 року, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001632307 та від 10 листопада 2014 року №0001652307 є протиправними та мають бути скасовані.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень послугував висновок ДПІ про те, що при проведенні перевірок дотримання вимог валютного законодавства з 30 травня 2014 року по 18 вересня 2014 року встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, при виконанні контракту №015 від 29 травня 2014 року укладеного з фірмою "Hangzhou Sporlan Co LTD", стосовно несвоєчосного повернення валютних коштів від нерезидента в сумі 4157,50 дол. США /53839,97 грн., на 21 день, а також при виконанні контракту №016 від 30 травня 2014 року укладеного із фірмою "Zhejiang Kunteng Refrigeration Equipment Co LTD", стосовно несвоєчосного повернення валютних коштів від нерезидента в сумі 9045 дол. США /113343,16 грн., на 16 днів. Вказані висновки податковим органом зроблені на підставі доводів про те, що митні декларації за формою ІМ 40 були оформлені лише 18.09.2014 року, у зв`язку з чим вбачається порушення граничних строків здійснення імпортних операцій за вказаними контрактами.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1999 року №185/94-ВР (далі по тексту Закон України №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 2 Закону України №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У відповідності до приписів ч.5 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно вимог ст. 4 Закону України №185/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, колегія суддів вказує на те, що стягнення пені є наслідком порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

Крім того, зазначена пеня розраховується за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2014 року ТОВ "Ла-Норті" уклало із фірмою "Hangzhou Sporlan Co LTD" Контракт №015 (а.с. 29-30), за умовами якого продавець продає, а покупець (ТОВ "Ла-Норті") купує товар номенклатурою, в кількості і по ціні, вказаної в додатку, який є невід'ємною частиною даного Контракту (а.с. 31).

30 травня 2014 року, відповідно до платіжного доручення №10 (а.с. 38) позивачем здійснено оплату товару за умовами Контракту від 29 травня 2014 року №015.

30 травня 2014 року ТОВ "Ла-Норті" уклало із фірмою "Zhejiang Kunteng Refrigeration Equipment Co LTD" Контрак № 016 (а.с. 26-27), за умовами якого продавець продає, а покупець (ТОВ "Ла-Норті") купує товар номенклатурою, у кількості та за ціною, вказаною в додатках, які є невід'ємною частиною даного Контракту (а.с. 28).

04 червня 2014 року та 01 липня 2014 року, згідно платіжних доручень №11 та №14 (а.с. 36-37) позивачем здійснено оплату товару за умовами Контракту від 30 травня 2014 року №016.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладених між позивачем та фірмою "Hangzhou Sporlan Co LTD" і фірмою "Zhejiang Kunteng Refrigeration Equipment Co LTD" контрактів №015 від 29 травня 2014 року та №016 від 30 травня 2014 року відповідно, ТОВ "Ла-Норті" поставлено товар згідно специфікацій продукції, що поставляється за вищевказаними контрактами.

Поставка товару на митну територію України за даними контрактами підтверджується: сервісним коносаментом №1 від 10 серпня 2014 року (а.с. 39), договором №18_10/13 про транспортно-експедиційні послуги від 18 жовтня 2013 року (а.с. 51-53), актом про зважування вантажу (а.с. 54), рахунком-фактурою (а.с. 55), актом здачі-приймання робіт (а.с. 56), ВМД 18 вересня 2014 року №806020002/2014/009458 та №806020002/2014/009479.

Як вбачається з матеріалів справи, з 11.08.2014 року по 18.09.2014 року товари знаходились на складі тимчасового зберігання. За зберігання та демередж (сплата за понаднормовий час використання контейнеру) товарів, позивачем сплачено 27000,74 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актом здачі-приймання робіт, рахунками та платіжними дорученнями.

18.09.2014 року були оформлені митні декларації за формою ІМ 40 №806020002/2014/009458 та №806020002/2014/009479, а імпортований товар розмитнений на території України (а.с. 32-35).

Колегія суддів зауважує, що імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України №185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Позивач відповідно до закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі по тексту Закон України №959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України №959-XII та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України №959-XII моментом здійснення імпорту вважається момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Статтею 10 Митного кодексу України визначено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

У відповідності до ст. 321 Митної кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів суд вважає, що моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України №959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, а не момент заповнення митної декларації, як вважає відповідач.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Проте, всупереч наведеним положенням чинного законодавства, відповідач пов'язує завершення імпортних операцій саме з моментом оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40.

В зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що в зв'язку з тим, що поставлений товар, надійшов на територію України 10 серпня 2014 року, то дата перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, тобто моментом здійснення імпорту є 10.08.2014 року.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 04 липня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Агропромислова компанія "Рис-холдинг" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ), третя особа - Південна регіональна митниця Державної митної служби України, про визнання недійсним рішення та постанову Верховного Суду України 16 січня 2012 р. у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Дніпроавіа" (далі - ТОВ "Авіакомпанія "Дніпроавіа") до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень в яких зазначено, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

У відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України

Отже, врахування практики Верховного Суду України у спорах цієї категорії при відправленні правосуддя, є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки товар перетнув митний кордон раніше визначеного законодавством граничного терміну, а саме 10.08.2014 року, ДПІ у м. Полтаві неправомірно нарахувала позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальній сумі 9004,13 грн. за порушення граничних строків надходження імпортного товару в сумі 4157,50 дол. США/53839,97 грн. на 21 день (з 29.08.2014 р. по 18.09.2014 р.) в ході виконання імпортного контракту з фірмою "Hangzhou Sporlan Co LTD", а також за порушення граничних строків надходження валютної виручки в сумі 9045,00 дол. США/113343,16 грн. на 16 днів (з 03.09.2014 р. по 18.09.2014 р.) в ході виконання імпортного контракту з фірмою "Zhejiang Kunteng Refrigeration Equipment Co LTD".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішеннь від 03 листопада 2014 року №0001632307, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 3563,66 грн.та від 10 листопада 2014 року №0001652307 яким підприємству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 5440,47 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 816/4472/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2015 р.