Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/14261/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа: № 826/14261/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І. ,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 20.08.2014 р. № 1318/26-59-22-05/34532427, податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 р. № 00012202205 і № 00012212205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 20.08.2014 р. № 1318/26-59-22-05/34532427.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року адміністративний позов в іншій частині позовних вимог було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» ( далі - ТОВ «Євроіндекс-Експо» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євроіндекс-Експо» щодо взаємовідносин з ТОВ «АДЦ» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2014 р. № 1318/26-59-22-05/34532427.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за вказаний період часу на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «АДЦ» за наслідками нереальних господарських операцій, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за березень 2014 року на суму 28286,00 грн. та до заниження ПДВ за березень 2014 року на суму 98 914, 00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 20.08.2014 р. № 1318/26-59-22-05/34532427 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. № 00012202205, яким ТОВ «Євроіндекс-Експо» визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 148 371,00 грн., у т.ч. 98 914,00 грн. - основний платіж, 49 457,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 00012212205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 28 286,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські операції, здійсненні між позивачем і ТОВ «АДЦ» є реальними і повністю підтверджуються належною первинною документацією.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності. При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «АДЦ» за договором від 03.03.2014 р. № 03/03/14 про надання послуг зі створення фрагментів експозиції виставки, монтажу і демонтажу стендів та благоустрою виставок підтверджується кошторисом, актом наданих послуг, податковими накладними, банківською випискою по рахунку позивача, оборотно-сальдовою відомістю, які відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Крім того, у матеріалах справи також наявні типові плани експозиційної виставки «Elcom Ukraine 2014» з відповідними схемами та графічними малюнками, затверджені позивачем і ТОВ «АДЦ» шляхом підписання та скріплення їх печатками, каталог самої виставки «Elcom Ukraine 2014», договори з експонентами, які були залучені до виставки «Elcom Ukraine 2014», договір оренди площі для проведення вказаної виставки від 16.04.2014 р. № 16-В/14, укладений з ПАТ «Центр агропромислових технологій», екземпляр запрошення на виставку «Elcom Ukraine 2014», фоторепортаж з виставки, які у своїй сукупності також надають підстави стверджувати про те, що спірні господарські операції між ТОВ «Євроіндекс-Експо» і ТОВ «АДЦ» дійсно відбулись і є реальними.

Судова колегія відзначає й те, що здійснення спірних господарських операцій повністю узгоджується з видами господарської діяльності позивача за КВЕД та вказаними в його статуті, а також у матеріалах справи наявні документи які вказують на наявність у товариства адміністративно-господарської спроможності на здійснення саме такої підприємницької діяльності: штатний розклад, табель використання робочого часу, договір оренди приміщення від 31.12.2009 р. № 36 та угоди про продовження терміну його дії, внесення до нього змін і доповнень.

При цьому, господарська мета укладання позивачем з ТОВ «АДЦ» вказаного вище договору про надання послуг обумовлюється необхідністю залучення ТОВ «Євроіндекс-Експо» спеціалізованого суб'єкта господарювання «забудовника експозицій», який би міг забезпечити монтаж, демонтаж й тощо, так як, позивач не має для цього ані технічної спроможності, ані матеріальної бази, оскільки спеціалізується на організації виставок.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним з ТОВ «АДЦ», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за такими договорами, рух коштів між сторонами та господарська мета їх укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем реальності зазначених господарських операцій і показників податкової звітності, сформованих позивачем на їх підставі, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що у вказаному акті не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, а лише наведені посилання на ймовірну протиправність дій його контрагента.

Жодних інших доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції апелянтом зазначено не було, а тому, судова колегія вважає, що податковий орган, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 р. № 00012202205 і № 00012212205 та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.