Ухвала

від 27.01.2015 по справі 2а-2921/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 27/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прикарпатресурси» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в справі за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Закритого акціонерного товариства «Прикарпатресурси» про стягнення коштів,

                                                   В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Прикарпатресурси» (далі - ЗАТ) про стягнення штрафних санкцій в сумі 17000грн, покликаючись на те, що відповідачем не виконано розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери у встановлений ним строк, а тому у відповідності до п.8 ч.1 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі – Закон №448/96-ВР) постановою від 05.04.2012 №19-ПР-Е на нього було накладено штраф, який залишається не сплаченим.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в справі №2а-2921/12/0970 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ЗАТ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі закрити. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги, що санкції НКЦПФР застосовані поза межами встановлених чинним законодавством строків. Також, зазначає, що фактично ним не було вчинено жодного правопорушення на ринку цінних паперів, що підтверджується аналізом вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено протиправності винесеної постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, та в добровільному порядку її не виконано, що є підставою для стягнення зазначеної в ній суми.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до акту про правопорушення на ринку цінних паперів №19-ПР-1-Е від 23.03.2012 було встановлено порушення відповідачем вимог п.10 ст.8 Закону №448/96-ВР, а саме: ухилення від виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери №100-ІФ від 22.07.2011, яким відповідача було зобов'язано до 22.01.2012 усунути встановлені порушення законодавства про цінні папери.

Відповідно до п.14 ст.8 та ст.11 НКЦПФР було прийнято постанову від 05.04.2012 №19-ПР-Е про накладення на ЗАТ штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн, який необхідно було сплатити протягом 15 днів з моменту отримання постанови, яка в свою чергу направлена ЗАТ 13.04.2012 (а.с.12) та ним отримана, що останнім не заперечується.

Однак, зазначена сума штрафу в 15-денний термін сплачена не була у зв'язку з чим заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі НКЦПФР звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Як слідує з матеріалів справи, предметом розглядуваного позову є примусове стягнення застосованих штрафних санкцій за порушення вимог Закону №448/96-ВР, а тому під час його розгляду суд повинен перевірити правильність обчислення штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, питання правомірності винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також наявності допущених порушень законодавства, яке регулює правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, у цьому випадку складають предмет окремого позову і суд не вправі робити щодо них висновків.

Тому, доводи апеляційної скарги про порушення строку для накладення штрафних санкцій за виявлені порушення, а також відсутність порушень з боку ЗАТ не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 2 ч.3 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акції існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон №514-VI) усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Згідно з п.5 розділу XVII зазначеного Закону статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Закон №514-VI набрав чинності 30.04.2009р.

Таким чином, акції товариства можуть існувати тільки в бездокументарній формі та статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом №514-VI до 30.04.2011 року підлягали приведенню у відповідність із нормами зазначеного Закону.

Відповідачем не заперечується той факт, що ним не було переведено випуску акцій документарної форми в бездокументарну форму існування, а також те, що ним не було приведено статути та внутрішні положення у відповідність із нормами Закону №514-VI.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Пунктом 10 ст.8 зазначеного Закону встановлено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Порядок та строки розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначені «Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2007 №2272 (далі - Правила).

Пунктами 1 та 9 розділу XIV Правил встановлено, що розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери (далі - розпорядження про усунення порушень) виноситься уповноваженою особою за наслідками розгляду справи про правопорушення одночасно з постановою про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у разі, якщо на момент розгляду справи порушення не усунуто. У разі ухилення від виконання або несвоєчасного виконання розпорядження про усунення порушень уповноважена особа застосовує відповідну санкцію та у разі необхідності виносить нове розпорядження. Розпорядження про усунення порушень може бути оскаржено до суду у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у випадку виявлення правопорушень надсилати емітентам розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, які є обов'язковими до виконання, та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства, а у разі ухилення емітента від виконання або несвоєчасного виконання розпорядження про усунення порушень має право застосувати відповідну санкцію у вигляді штрафу у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та у разі необхідності винести нове розпорядження.

Пунктом 16 розділу І Правил встановлено, що постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, акт про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про зупинення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про відновлення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (постанова по справі про адміністративне правопорушення), постанова про закриття справи про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про виправлення описок вважаються надісланими (врученими) юридичній особі (посадовій особі чи громадянину), яка притягується до відповідальності, якщо їх вручено керівнику чи представнику юридичної особи (посадовій особі чи громадянину) під розписку або надіслано поштою рекомендованим листом.

Доказом надіслання вищевказаних процесуальних документів є реєстр (список) поштових відправлень рекомендованих листів, на якому працівником об'єкта поштового зв'язку проставлено відбиток календарного штемпелю та касовий чек.

У матеріалах справи наявні докази про надсилання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, постанови про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів та постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, а саме реєстри поштових відправлень рекомендованих листів, на яких працівником об'єкта поштового зв'язку проставлено відбиток календарного штемпелю та касові чеки (а.с.7, 10, 12).

Вищевказані розпорядження та постанови НКЦПФР відповідачем не оскаржено та у судовому порядку не скасовано.

Наявність чинного рішення суб'єкта владних повноважень про застосування фінансових (штрафних) санкцій та невиконання такого рішення відповідачем, є безумовними підставами для стягнення фінансових санкцій з останнього.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, оскільки відповідачем не надано доказів добровільної сплати штрафних санкцій відповідно до постанови НКЦПФР від 05.04.2012 №19-ПР-Е, апеляційний суд підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прикарпатресурси» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 30 січня 2015 року.