Ухвала

від 29.01.2015 по справі 2-а-190/09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 р.Справа № 2-а-190/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014р. по справі № 2-а-190/09

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИЛА:

16.03.2009 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області (далі по тексту - УПФУ в Полтавському районі, відповідач), в якому просив суд : визнати відмову УПФУ в Полтавському районі у перерахуванні пенсії протиправною; зобов'язати УПФУ в Полтавському районі перерахувати позивачеві пенсію з дня звернення із заявою 17.03.2009 року та привести її у відповідність до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що складає по другій групі інвалідності 4357,5 грн.; відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» постійно здійснювати перерахунок державної і додаткової пенсії при зміні мінімальної пенсії за віком, встановленої щорічним Законом України «Про Державний бюджет України» згідно ст.50, п.4 ст.54, ч.3 ст.67, ст.71 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком; застосувати при вирішенні справи норми ст.ст.3, 8, 16, 17, 19, 22, 24, 92 Конституції України як норми прямої дії та рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України» від 08.11.2005 року (п.п.22, 23, 26, 27) як джерело права та врахувати при вирішенні справи висновки, що є в рішення Конституційного Суду України № 10-рп-2008 від 22.05.2008 року, та ст.1, п.2, ст.2, п.п.1, 2, 4, ст.6 п.1, ст.ст.16, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі №2-а-190/09 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області щодо відмови в перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії та додаткової пенсії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 8 грудня 2008 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 з 8 грудня 2008 року відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області задоволено частково.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року скасовано в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на користь держави судового збору в сумі 8,50 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою судові витрати по справі компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

В іншій частині постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року залишено без змін.

22.06.2009 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження ВП № 13432315 за виконавчим листом, виданим Полтавським районним судом Полтавської області 10.06.2009 року, про зобов'язання УПФУ в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 8 грудня 2008 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати (т.1, а.с.80).

29.10.2014 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О.В. звернувся до суду з поданням, в якому просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-190/09 від 10.06.2009 року (ВП 13432315), а саме: стягнути на користь ОСОБА_1 недонараховану пенсію з 08 грудня 2008 року відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відповідно до довідки боржника.

В обґрунтування заяви зазначив, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року зобов'язано Державу Україна виконати постанову Полтавського районного адміністративного суду Полтавської області від 07.05.2009 року за № 2а-190/09. Станом на 21.10.2014 року рішення національного суду залишається невиконаним. Зазначив, що рішенням суду боржника зобов'язано особисто вчинити дії по виплаті коштів стягувачу. Дії по виплаті коштів боржником неможливо провести в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування. Враховуючи викладене, з посиланням на ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», стверджує про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.11.2014 року по справі № 2-а-190/09 за заявами представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, стягувача ОСОБА_1 до участі у справі залучено в якості спеціаліста представника Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014 року по справі № 2-а-190/09 подання старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, відділу примусового виконання рішень Приймак О.В. про зміну способу і порядку виконання рішення по адміністративній справі 2-а-190/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсії, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за виконавчим провадженням ВП № 13432315 від 22.06.2009р. задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського районного суду від 07.05.2009р. по справі № 2а-190, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-190 від 10.06.2009р. а саме: стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 недораховану пенсію з 8 грудня 2008 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014 р. по справі № 2-а-190/09 і винести нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви начальника ВДВС Полтавського РУЮ в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що кошти за рішенням суду по справі № 2-а-190/09 вже перераховані і виплачені позивачеві за період з 08.12.2008 року по 30.09.2010 року, після чого позивач отримував пенсію за іншим рішенням суду по справі № 2а-559/2010, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали. Вказує, що рішенням суду по справі № 2-а-190/09, яке набрало законної сили, відповідача зобов'язано вчинити певні дії (нарахувати і виплатити державну і додаткову пенсії), а не стягнуто з відповідача певну суму коштів, а відтак, суд першої інстанції, змінюючи порядок і спосіб виконання даної постанови, фактично ухвалив нове судове рішення. З посиланням на ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», абз.1 ст.21, п.п.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України стверджує, що стягнення коштів на виплату пенсій особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з установи Пенсійного фонду без наявності відповідної витратної статті в Державному бюджеті України є прямим порушенням вимог вказаних нормативних актів. Зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки УПФУ в Полтавському районі для виплати їх особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, з якого розрахунку надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені виплати за рахунок інших платежів тощо.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання відповідача в апеляційній скарзі про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про зміну порядку і способу виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі № 2-а-190/09, суд першої інстанції виходив з фактичної неможливості виконання зазначеного судового рішення іншим шляхом, окрім безспірного списання з Державного бюджету України перерахованих сум.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, та вважає, що ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014 року по справі № 2-а-190/09 про зміну способу і порядку виконання рішення прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За змістом наведеної норми, рішення про зміну порядку і способу виконання постанови суду може бути прийнято лише в тому випадку, якщо така постанова є невиконаною.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про зміну порядку і способу виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року, не надав оцінки доводам відповідача (боржника у виконавчому провадженні) про часткове виконання даної постанови.

Так, листом № 6927/02-19 від 25.09.2013 року на адресу Полтавського районного суду відповідачем повідомлено, що сума доплати за рішенням суду склала 43500,27 грн. (за період з 08.12.2008 р. по 31.01.2010р.), яку ОСОБА_1 отримав у січні 2010 року через ПАТ "КБ "Приватбанк", та надано копії розпоряджень.(т.1, а.с.195-199).

Листом № 5234/03-19 від 14.11.2014 р. на адресу Полтавського районного суду відповідачем повідомлено, що сума доплати за рішенням суду від 07.05.2009 року по справі № 2-а-190/09 (за період з 08.12.2008 року по 31.01.2010 року), склала 43500,27 грн., яку ОСОБА_1 отримав у січні 2010 року через ПАТ КБ "Приватбанк". Крім того, вказаним листом повідомлено, що з 01.10.2010 року по 01.11.2011 року ОСОБА_1 отримував щомісячно пенсію за іншим рішенням суду (т.2, а.с.59, 60).

Між тим, судом першої інстанції не перевірено вищенаведених доводів відповідача щодо часткової виплати за рішенням суду, вказано в оскаржуваній ухвалі про те, що станом на 21.10.2014 року рішення суду не виконано, та постановлено змінити спосіб і порядок виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року без зазначення, яка саме сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи невиконання судом першої інстанції вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин у справі, ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014 року по справі № 2-а-190/09 про зміну порядку і способу виконання рішення, не може вважатися законною та обґрунтованою, а відтак, підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порядок виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України коштів, боржником за якими є державний орган (підприємство, установа, організація), визначено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VІ.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що держава гарантує виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Положеннями ч.1 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Як встановлено частиною 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі (ч.6 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу (ч.7 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, унормовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі по тексту - Порядок № 845).

Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

У відповідності до п.п.24, 25 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на який посилається державний виконавець в обґрунтування свого подання, а також Порядком № 845 встановлено певний механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників - державних підприємств, установ, організацій, яким не передбачено стягнення коштів з вказаних боржників шляхом звернення стягувача до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

За змістом вищевикладених норм, для безспірного списання коштів з Державного бюджету України на підставі судового рішення стягувач або державний виконавець повинні звертатись безпосередньо до органу Казначейства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем при зверненні до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року не дотримано порядку виконання рішень шляхом безспірного списання коштів державного бюджету, встановленого Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком № 845.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що державний виконавець у вказаній заяві просить суд змінити зміст судового рішення, яке виконується, тим самим ухваливши фактично нове судове рішення, що законом віднесено до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви позивача про зміну порядку і способу виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі № 2-а-190/09.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014 року по справі № 2-а-190/09 (ВП № 13432315) підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Приймак О.В. про зміну порядку і способу виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі № 2-а-190/09.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 209, 263 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2014р. по справі № 2-а-190/09 - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області Приймак О.В. про зміну способу і порядку виконання рішення по адміністративній справі № 2-а-190/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, за виконавчим провадженням ВП № 13432315 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.