Постанова

від 30.01.2015 по справі 826/20504/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 30 січня 2015 року                   08:15                      справа №826/20504/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ефективні рішення” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ефективні рішення” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “КУА “Ефективні рішення”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22  серпня 2014 року №117826552209. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20504/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 21 січня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 22  серпня 2014 року №117826552209 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.181  пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6  статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201  Податкового кодексу України ТОВ  “КУА “Ефективні рішення” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 520  000,00 грн., у тому числі за основним платежем на 416  000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –  104  000,00  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 11 серпня 2014 року №749/26-55-22-09/34717659 “Про результати виїзної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ  “Компанія з управління активами “Ефективні рішення” код ЄДРПОУ 34717659 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “МТД-Компані” код ЄДРПОУ 34726930 за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р.” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем 14.1.181  пункту 14.1  статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6  статті 198, пункту 200.1  статті 200, пункту 201.10 статті 201  Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 416  000,00 грн. Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта перевірки контрагента позивача – ТОВ “МТД-Компані”, встановлено порушення останнім податкового законодавства та зазначено про відсутність реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання із третіми особами, наприклад ТОВ  “Овітекс Інвест”. Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “МТД-Компані”. Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальником; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбані послуги використано у межах господарської діяльності підприємства. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ  “КУА “Ефективні рішення”, виходячи з наступних мотивів. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ  “КУА “Ефективні рішення” та його контрагентом – ТОВ  “МТД-Компані”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ  “КУА “Ефективні рішення” (замовник) та ТОВ “МТД-Компані” (підрядник) укладено договір підряду від 20 січня 2014  року №14-1/1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати опоряджувальні роботи в офісному центрі по вул. Дегтярівській , 27-т у Шевченківському районі міста Києва, та здати в обумовлені строки замовнику виконані роботи. Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, зокрема: демонтаж та прокладання кабелю, демонтаж та установлення розеток, фарбування стін, розбирання та улаштування підвісної стелі. ТОВ “МТД-Компані” виписало позивачу податкові накладні від 14 березня 2014 року №1, від 20 березня 2014 року №2, від 31 березня 2014 року на загальну суму 2  496  000,00  грн., у тому числі податок на додану вартість – 416  000,00 грн. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця робіт грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “МТД-Компані”, у зв'язку із придбанням робіт. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “МТД-Компані”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201  Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 08  червня 2011 року №30240184, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 квітня 2014 року №2221108459 будівля офісного центру по вул. Дегтярівська, будинок №27т у місті Києві належить на праві власності ТОВ  “КУА “Ефективні рішення” та використовується останнім для розміщення офісних приміщень та, відповідно у цілях здійснення господарської діяльності. Таким чином, опоряджувальні роботи, виконані ТОВ “МТД-Компані”, замовлялись позивачем з метою утримання в належному стані майна, яке використовується для здійснення господарської діяльності. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання підрядних робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договору підряду від 20 січня 2014 року №14-1/1, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, податкові накладні, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних щодо реєстрації податкових накладних, витяг про державну реєстрацію прав, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та платіжні доручення. Наведене вказує, що ТОВ  “КУА “Ефективні рішення” здійснювало витрати на придбання у ТОВ “МТД-Компані” підрядних робіт з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ  “МТД-Компані” було зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Крім того, суд звертає увагу, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ  “МТД-Компані” мало ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, серії АГ №577619, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 24 травня 2011 року Судом відхиляються посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ  “МТД-Компані”, оскільки такий акт не може встановлювати порушень податкового законодавства, а ймовірні порушення постачальником правил оподаткування не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права на податковий кредит. Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 22  серпня 2014 року №117826552209 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “КУА “Ефективні рішення” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ефективні рішення” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 22  серпня 2014 року №117826552209. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ефективні рішення” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20  грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                   В.А. Кузьменко