Ухвала

від 28.01.2015 по справі 815/55/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/55/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді - за участю секретаряШеметенко Л.П. Левицької З.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підготовки моряків- "Авант" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправнимим та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Центр підготовки моряків - "Авант" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області та просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розгляді заперечень на акт перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року № 30002632202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що підставі направлень від 05.11.2013 №01-045, №01-045/075, виданих ДПІ у м.Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеської області фахівцями податкового органу згідно пп.20.1.4 П.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підготовки моряків-"Авант" (далі - ТОВ "ЦПМ -"Авант") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №920/15-03-22-1/32334224 від 26.11.2013 року "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підготовки моряків - "Авант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 рік"., яким встановлено порушення п.198.3 ст. 198 ПК України, що ТОВ "ЦПМ-"Авант" за рахунок сум по податковим накладним, отриманим від ТОВ "О МФЛ", ТОВ "ТВ Транс", ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "Екстра-Білдінг", ТОВ "К-Левер" ПП "Адвертайм Столиця", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Таурус 11", ТОВ "БК "Б.М.П-2000", ТОВ "Епро-Дівайс" (по визначених періодах), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, завищено податковий кредит на загальну суму 216130 грн., в т.ч. квітень 2011 - 38500 грн.. вересень 2011 - 16667 грн., квітень 2012 - 9673 грн., липень 2012 - 6670 грн., серпень 2012 - 27067 грн., вересень 2012 - 14800 грн., жовтень 2012 - 40520 грн., листопад 2012 - 38900 грн., грудень 2012 року - 23333 грн.

Вказаний висновок відповідачем зроблено за висновками актів інших податкових, а саме:

- акт від 22.05.2013 року №279/22-2/33399183 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОМФЛ" по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012 року, з 01.03.2013 року по 31.03.2013, складений ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС;

- акт від 18.05.2013 року №40/22-00/33430872 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТВ Транс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень 2012 року, складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС;

- акт від 04.04.2013 року №1255/22-3/36355552 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маркет - Трейд" (з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року) складений ДПІ у м.Хмельницькому, за висновками якого у "Маркет-Трейд" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операції з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22, 185, 187, ст. 188. ст.189 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень-грудень 2012 року на загальну суму 5 371 384 грн. та завищення податкового кредиту за серпень-грудень 2012 року на загальну суму ПДВ 5264348 грн.;

- акт від 10.10.2013 року №1629/26-55-22-08/36795634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екстра-Білдінг" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів;

- акт від 18.05.2013 року №39/22-00/37140082 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "К-Левер" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень-грудень 2012, січень, лютий 2013, складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області;

- акт від 20.06.2013 року №394/22-2/37422839 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Адвертайм Столиця", з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Престиж Строй 2012", за весь період діяльності, складений у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, за висновками якого встановлено порушення 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового код України від 02.12.2010 №2755-VI, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування на ПП "Адвертайм Столиця"при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року - квітень 2013 року;

- акт від 08.02.2013 року №134/1520/37529878 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Асторойл" з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість , яким встановлено укладення правочинів ,що мають ознаки нікчемності , та зроблено висновок про безпідставне формування податкового кредиту підприємствами-покупцями , складений Кіровоградською ОДПІ ;

- акт від 29.01.2013 року №47/22-3/37530375 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Таурус ІІ" з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень-серпень 2012 року, складений ДПІ у м. Хмельницьку;

- акт від 05.02.2013 року №57/22-3/37530375 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Таурус ІІ " з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень-жовтень 2012 року, складений ДПІ у м. Хмельницьку;

- акт від 30.01.2013 року №79/22-6/37739654 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "Б.М.П.-2000 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.07.2011 року по 31.12.2012 року, складений ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС;

- акт від 15.05.2013 року №33/22-00/37896740 про неможливість проведення зустрічноїзвірки ТОВ "Епро-Дівайс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2012 року, складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області ;

- акт від 23.05.2013 року №41/22-00/37896740 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Епро-Дівайс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень,жовтень-грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року ,складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області .

Відповідно до вказаних актів перевіряючими встановлені порушення з боку контрагентів позивача відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за жовтень 2012 року, грудень 2012 року та березень 2013 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 02.12.2013 року поштою на адресу податкового органу направив письмові заперечення на акт перевірки. Згідно листа відповідача від 25.12.2013 року №10304/10/15-03-22-02-0404 відмовлено у розгляді вказаних заперечень, оскільки вони надійшли до податкового органу 18.12.2013 року тобто з пропуском строків подачі письмових заперечень передбачених п.86.7 ст.86 ПК України.

Згідно п. 86.7. ст.. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,щодо протиправності дій податкового органу з відмови у розгляді заперечень на акт перевірки, оскільки ТОВ "Центр підготовки моряків- "Авант" акт перевірки отримано 26.11.2013 року та протягом 5-ти робочих дня з урахуванням вихідних днів направлено заперечення на акт перевірки.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що на підставі акту перевірки від 26.11.2013р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013р. №0002632202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 260 539 грн., з яких 216 130 грн. - за основним платежем, 44409 грн. - за штрафними санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.198.3 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що між позивачем та ТОВ "ОМФЛ" було укладено договори надання послуг №38/10 від 01.10.2012 року, № 40/10 від 10.10.2012року, № 51/12 від 03.12.2012року, відповідно до умов яких замовник ТОВ "ЦПМ-"Авант", виконавець ТОВ "ОМФЛ", виконавець замовнику надає послуги по технічній підготовці, забезпеченню та передачі інформаційних масивів, а саме текстів інформаційного характеру.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "ТВ ТРАНС" було укладено договори надання послуг комплексної рейтингової оцінки №0036 від 20.07.2012 року, №0064 від 28.09.2012 року, 0069 від 05.10.2012 року, договір №8/1 від 01.08.2012 року, №8/2 від 10.08.2012 року, договір підряду №01/4-1 від 01.04.2011 року з додатками: договір "Об уступке права требовать" №б/н від 21.04.2011 року, договір підряду №27 від 02.03.2011 рокуз дродатками

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "К-ЛЕВЕР" було укладено договори про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет №16 від 01.10.2012 року, № 28 від 04.12.2012року з додатками.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "АДВЕРТАЙМ СТОЛИЦЯ" було укладено договори надання послуг по розміщенню рекламних інтернет банерів на освітніх сайтах України №19/11 від 30.11.2012 року з додатками., договір купівлі-продажу №2309 від 23.09.2011 року, №2310 від 23.09.2011 року, договір №97 від 01.07.2012 року, №109 від 01.09.2012 року, №115 від 14.09.2012 року, договір оренди №20-04 від 01.04.2012 року з додатками.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС" було укладено договір №17 від 01.08.2012 року надання послуг по розробці впровадженню директ-маркетингової стратегії з метою отримання відгуків від потенційних клієнтів замовника (ТОВ "ЦПМ-"Авант"), актуалізації та збільшення клієнтської бази замовника, підтримка та підвищення лояльності існуючих клієнтів, фільтрації зацікавлених осіб з великої цільової груп, перетворення та залучення зацікавлених осіб у нових клієнтів, придбання нових клієнтів та подальший розвиток з ними відносин, просування послуг та отримання відповідної реакції на пропозиції від клієнтів, які замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "ТВ Транс" було укладено :

- договір №1136 від 20.07.2012 року, згідно умов вказаного договору ТОВ "ЦПМ-"Авант" - замовник доручає, а ТОВ "ТВ Транс" - виконавець зобов'язаний надати йому послуги комп'ютерної рейтингової оцінки діяльності підприємства-конкурентів ТОВ "ЦПМ-"Авант" Одеської області по напрямку "Освіта дорослих та інші види освіти за 1-й квартал поточного року"

- договір №0064 від 28.09.2012 року, згідно умов вказаного договору ТОВ "ЦПМ-"Авант" - замовник доручає, а ТОВ "ТВ Транс" - виконавець зобов'язаний надати йому послуги комп'ютерної рейтингової оцінки діяльності підприємства-конкурентів ТОВ "ЦПМ-"Авант" Одеської області по напрямку "Освіта дорослих та інші види освіти за 3-й квартал поточного року"

- договір №0069 від 05.10.2012 року, згідно умов вказаного договору ТОВ "ЦПМ-"Авант" - замовник доручає, а ТОВ "ТВ Транс" - виконавець зобов'язаний надати йому послуги комп'ютерної рейтингової оцінки діяльності підприємства-конкурентів ТОВ "ЦПМ-"Авант" Одеської області по напрямку "Освіта дорослих та інші види освіти за 9-ть місяців 2012 року"

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "Маркет-Трейд" укладено договори №8/1 від 01.08.2012 року, 8/2 від 10.08.2012 року, згідно умов яких, ТОВ "ЦПМ-"Авант" - замовник, ТОВ "Маркет-Трейд" - виконавець, про надання послуг з оброблення та аналізу даних, виготовлення та розміщення рекламної інформації замовника в мережі Інтернет та веб-узлах.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "Екстра-Білдінг" укладений договір №01/4-1 від 01.04.2011 року, згідно якого, ТОВ "ЦПМ-"Авант" - замовник передає, ТОВ "Екстра-Білдінг" - підрядник приймає на себе виконання ремонтно-малерних робіт на навчально-тренажорному судні "Авант".

На виконання умов вказаного договору судом досліджені договірна ціна та локальна смета №2-1-1 на ремонтно-малерні робіти на навчально-тренажорному судні "Авант", що здійснювалися в 2011 році.

Договір про уступку права вимоги від 21.04.2011 року, відповідно до якого ТОВ "Екстра-Білдінг" передає належне йому право вимоги згідно з договором №01/4-1 від 01.04.2011 року, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, приналежне первинному кредитору по основному договорі. Договірна ціна та локальна смета №2-1-1 на ремонтно-малерні робіти на навчально-тренажорному судні "Авант", які виконувалися в 2011 році на підтвердження виконання договорів надані та дослідженні в судовому засіданні.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надані акт приймання виконаних сторонами робіт за квітень 2011 року №04-210403, підсумкова відомість ресурсів (видаткова) - по факту за квітень 2011 року, платіжне доручення №368 від 21.04.2011 року, податкова накладна №210405 від 21.04.2011 року.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "Б.М.П.-2000" укладено договір оренди №20-04 від 01.04.2012 року, згідно умов якого, Орендодавець - ТОВ "Б.М.П.-2000" надає Орендарю ТОВ "ЦПМ-"Авант" для ведення його господарської діяльності металоконструкцію, що вказана у п. 1.2 Договору, а Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у розмірі та на умовах, що узгоджено сторонами Договору.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "Асторойл" укладено :

- договір купівлі-продажу №12309 від 23.09.2011 року відповідно до якого продавець - ТОВ "Асторойл" у порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, зобов'язується передати у власність Покупця - ТОВ "ЦПМ-"Авант", а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах цього Договору, прийняти та оплатити канцтовари, комп'ютерні комплектуючі, асортимент, кількість, найменування, ціна яких визначається у видаткових накладних Продавця.

- договір купівлі-продажу №2310 від 23.09.2011 року, відповідно до якого продавець - ТОВ "Асторойл" у порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, зобов'язується передати у власність Покупця - ТОВ "ЦПМ-"Авант", а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах цього Договору, прийняти та оплатити човен гумовий, асортимент, кількість, найменування, ціна яких визначається у видаткових накладних Продавця.

Між ТОВ "ЦПМ-"Авант" та ТОВ "ТАУРУС ІІ" укладені договори від 01.07.2012 року №97, №109 від 01.09.2012 року№115 від 14.09.2012 року, відповідно до умов яких виконавець ТОВ "ТАУРУС ІІ" зобов'язаний надати замовнику - ТОВ "ЦПМ-"Авант" за плату послуги адміністрування програм лояльності за умови, визначеними в цьому Договорі, а замовник зобов'язаний прийняти виконану роботі та оплатити її.

На підтвердження виконання вищеперелічених умов договорів суду надані акт приймання-передачі № 97/1-07 від 16.07. 2012 року, № 109/2-09 від 17.09.2012 року, №115/3-09 від 28.09.2012 року; платіжні доручення №№ 802 від 23.08.2012 року, №1005 від 17.10.2012 року, №1023 від 18.10.2012 року; податкові накладні №16071 від 16.07.2012 року, №17095 від 17.09.2012 року №28098 від 28.09.2012 року

Факти отримання послу підтверджуються договорами та додатковими договорами про постуку права вимоги , податковими та видатковими накладними за відповідний період, актами прийняття виконаних робіт (надання послуг),актами передачі об'єктів оренди ,банківськими виписками про перерахування коштів на рахунок, операції відображено у бухгалтерському обліку.

На підставі отриманих від контрагентів податкових накладних ТОВ "ЦПМ-"Авант" включено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 216 130 грн., в тому числі по періодам: квітень 2011 року - 38500 грн., вересень 2011 року - 16667 грн., квітень 2012 року - 9673 грн., липень 2012 року 6670 грн., серпень 2012 року - 27067 грн., вересень 2012 року 14800 грн., жовтень 2012 року 40520 грн., листопад 2012 року 38900 грн., грудень 2012 року 23333 грн.

Відповідно до ст.205 ЦК України вказаного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст.ст.206,218 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст.639 означеного кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами ст.640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагент був належним чином зареєстрованим та відносився до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі - Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як термін « фіктивне підприємство»,застосований у акті перевірки , визначений Кримінальним Кодексом України ,як злочин , відповідальність за який встановлена ст.205 КК України та є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона , а факт скоєння вказаного злочину в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду ,який набув законної сили , а ні актом перевірки податкового органу .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та контрагентами , які на момент укладання договорів та їх виконання були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно п.п. 138.8.1. п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1ст. 198 ПК України від 02.12.10 №2756-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п.п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 5.9.2. п. 5.9 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №166) визначено, якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

А згідно п. 5.11 Порядку №166 встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини щодо відсутності у контрагента виробничих потужностей , автотранспорту та складських приміщень не підтверджені допустимими та достатніми доказами , є тільки припущеннями податкового органу,вказаними в актах перевірки контрагентів , яких взагалі не знайдено за останнім місцем знаходження , що унеможливлює подальші вищевказані висновки , та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Згідно з правовою позицією ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини щодо відсутності у контрагентів виробничих потужностей , не підтверджені допустимими та достатніми доказами , є тільки припущеннями податкового органу , що унеможливлює подальші вищевказані висновки , та не є свідченнями нікчемності правочинів, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Крім того, у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, позивачем сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів , належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та контрагентом до теперішнього ніким не оскаржені та не визнавалися недійсними у судовому порядку, «товарність» операцій підтверджено довідками,податковою та видатковою накладними , які відображають зміст та обсяг товарів , їх кількість, вартість, підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що повідомлення-рішення від 10.12.2013 року № 30002632202. є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагента позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні, також дії податкового органу з відмови у розгляді заперечень до акту перевірки є неправомірними , а судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та в цілому вірно дана правова оцінка, постановлені судові рішення суду першої інстанції викладені достатньо повно, та є вірними по-суті.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем та відповідачем фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 р.- без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.