Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/25933/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 910/25933/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ",

04050, м. Київ, Шеченківський р-н, вул. Мельникова, буд. 12

до Компанії "Бан 2000 ГмбХ",

Д-15366, Федеративна Республіка Німеччина, Хоппегартен, Хандверкерштрассе, 10

в особі представництва "Бан 2000 ГмбХ",

08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33

про стягнення 179 825,21 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Давидюк І.А. (довіреність від 20.11.2014 № 175/02/06);

2) Стадник В.М. (довіреність від 18.12.2014 № 203/02);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ" (далі - позивач) до Компанії "Бан 2000 ГмбХ" в особі представництва "Бан 2000 ГмбХ" (далі - відповідач) про стягнення 179 825,21 грн., з яких: 120 000,00 грн. основного боргу, 27 228,72 грн. пені, 10 690,11 грн. 3 % річних та 21 206,38 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 21.11.2011 № 21/11-11У.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 29358/14 від 30.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2014.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1846/15 від 27.01.2015) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення.

У судовому засіданні 27.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.01.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ" (далі - підрядник) та Представництвом "Бан 2000 ГмбХ" Україна (далі - замовник) укладено договір надання послуг від 21.09.2011 № 21/11-11У (далі - Договір).

Компанія "Бан 2000 ГмбХ" є іноземним суб'єктом господарювання, що зареєстрований в Федеративній Республіці Німеччина.

Відповідно до чинного законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 7. Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, що затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 № 30, у разі реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності заявнику видається Свідоцтво з відповідним номером. Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що ведеться Міністерством.

Пунктом 12. Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні встановлено, що представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

Компанією "Бан 2000 ГмбХ" зареєстровано офіційне представництво в Україні, що підтверджується довідкою Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 24.11.2014 № 23-07/2506, копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно з відомостями, що зазначені у довідці Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 24.11.2014 № 23-07/2506 місцезнаходження представництва "Бан 2000 ГмбХ": 08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33.

Відповідно до частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Отже, дана справа підсудна господарського суду Київської області.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право", його норми застосовуються до визначення застосовуваного права та підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищевикладене, під час розгляду справи господарський суд Київської області керувався вимогами Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про міжнародне приватне право» щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні спору за участю іноземного елемента.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену вказаним Договором та чинним законодавством України.

З огляду на вищевикладене і те, що сторони здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до змісту даних правових відносин, судом при вирішенні даного спору застосовуються норми законодавства України. Відповідно до пункту 1.1. Договору, підрядник зобов'язаний виконати комплекс робіт: монтажні та пусконалагоджувальні роботи по створенню структурованої кабельної системи та локальної обчислювальної мережі, відповідно до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта «АДВ «Жуляни», а замовник зобов'язується передати будівельну площадку в стані будівельної готовності, яка необхідна для виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт за Договором, проектну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.

Договірна ціна Договору включає в себе ціну робіт, зазначену у Специфікації робіт (Додаток № 2 до Договору) і складає 2 471 498,40 грн., у тому числі ПДВ (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.4. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування протягом 15 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт, на поточний рахунок підрядника вартості виконаних робіт, згідно з актами виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Договору, після завершення виконання робіт підрядник передає замовнику акти виконаних робіт, а замовник протягом 10 календарних днів після отримання актів підписує їх, погоджує з ДП «Украерорух» і повертає в одному екземплярі підряднику. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які виконав підрядник за цей період і вартість цих робіт із зазначенням сум ПДВ, в порядку і в розмірах, визначених Договором, і загальну суму, що підлягає оплаті замовником.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за Договором, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (пункт 10.1. Договору).

На підтвердження виконання робіт за Договором на суму 1 207 316,59 грн., позивачем надано в матеріали справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) за червень 2013 року від 25.06.2013 № 1 на суму 1 066 512,54 грн. та № 2 на суму 140 804,05 грн. і довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-3) за червень 2013 року від 25.06.2013 на суму 1 066 512,54 грн. та на суму 140 804,05 грн., що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Підписи уповноважених представників сторін на зазначених актах та довідках скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів прийняття виконаних за Договором робіт та погодження їх вартості. Оригінали вказаних актів та довідок оглянуто у судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції за спірним Договором.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 198.1., 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що зі спірних операцій позивачем виписано відповідачу податкові накладні за операціями з отримання послуг. Копії податкових накладних та квитанцій про їх передачу Державної податкової служби України додано до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, вищезазначені податкові накладні та квитанції до них оцінюються судом як докази того, що позивачем відображені спірні господарські операції за Договором у своїй податкових звітності.

Проте, відповідачем, в порушення умов Договору, здійснено лише часткову оплату виконаних робіт за Договором, що підтверджується довідкою з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, відповідно до якої судом встановлено наявність часткових оплат за Договором у розмірі 1 086 616,56 грн.: 19.07.2013 на суму 501 000,00 грн., 19.07.2013 на суму 66 000,00 грн., 29.11.2013 на суму 458 912,54 грн. та 29.11.2013 на суму 60 704,05 грн.

Отже, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 120 700,00 грн. - різниця між вартістю виконаних робіт та сумою часткових оплат.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення часткових оплат за Договором і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати робіт за Договором у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту Договору вбачається, що він за правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5) - документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5).

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відтак, позивач на виконання умов Договору виконав роботи, а відповідач прийняв вказані роботи без зауважень.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 120 700,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 8.2.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 27 228,72 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, оскільки позивачем нараховано пеню за період з 17.07.2013 до 15.11.2014, тоді як Договором не передбачено умови про збільшення періоду нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відтак, правильний розрахунок пені за період з 17.07.2013 до 17.01.2014 складає 16 922,65 грн., а, отже, позовна вимога про стягнення 10 306,07 грн. пені задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 10 690,11 грн. за період з 17.07.2013 до 15.11.2014 та інфляційні втрати у розмірі 21 206,38 грн. за період з серпня 2013 року до жовтня 2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, нараховані правильно, а тому, позовні вимоги про стягнення 10 690,11 грн. 3 % річних та 21 206,38 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120 700,00 грн. основної заборгованості, 16 922,65 грн. пені, 10 690,11 грн. 3% річних та 21 206,38 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 596,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії "Бан 2000 ГмбХ" (Д-15366, Федеративна Республіка Німеччина, Хоппегартен, Хандверкерштрассе, 10) в особі представництва "Бан 2000 ГмбХ" (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26611215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ" (04050, м. Київ, Шеченківський р-н, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36593036) 120 700 (сто двадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 16 922 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 65 коп. пені, 10 690 (десять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 11 коп. 3% річних, 21 206 (двадцять одна тисяча двісті шість) грн. 38 коп. інфляційних втрат та 3 390 (три тисячі триста дев'яносто) грн. 38 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.02.2015.

Суддя С.О. Саванчук