Рішення

від 29.01.2015 по справі 910/25220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 910/25220/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд»

про стягнення 56 186,45 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Пінчук О.Г. - по дов.;

Від відповідача 1 не з'явився;

Від відповідача 2 не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33 475,05 грн., пені у сумі 20 376,44 грн. та 3% річних у розмірі 334,96 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» посилається на порушення Відповідачем 1 умов договору поставки №22-03/13 від 22.03.2013р. (надалі - Договір) в частині здійснення своєчасної оплати вартості постановленого товару. Відтак, оскільки Відповідач 2 за договором поруки №01/11/15 від 01.11.2013р. виступив поручителем перед кредитором, тобто Позивачем, за основним правочином, Позивач звернувся до боржника та поручителя, як солідарних боржників за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» зобов'язань за основним договором.

17.12.2014р. до автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті», в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів суму основного боргу з урахуванням індекс інфляції у розмірі 35 475,05 грн., пені у сумі 2 562,50 грн. та 3% річних у розмірі 307,50 грн.

Того ж дня, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» надійшло клопотання, в якому Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000 грн.

13.01.2015р. до автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті», в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про уточнення позовних вимог від 30.12.2014р., в якій Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів суму основного боргу з урахування індекс інфляції у розмірі 35 207,82 грн., пеню у сумі 1 876,12 грн. та 3% річних у розмірі 225,13 грн.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, господарський суд приймає вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті», яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, виходячи з якої й вирішується спір.

На призначені судові засідання 18.12.2014р., 13.01.2014р. та 29.01.2015р. представник Відповідача 1 не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень за №0103031718221 від 04.12.2014р., №0103032982488 від 30.12.2014р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» будучи завчасно обізнаним про дату та час розгляду справи №910/25220/14 наданими йому правами не скористалось, власної позиції по суті спору не представило.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив та пояснив, що товар за основним договором був отриманий саме Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд», а відтак, враховуючи ст.96 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, у задоволенні позову, на думку вказаного учасника судового процесу, слід відмовити.

Одночасно, у зазначеному відзиві на позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» просило справу розглядати за відсутності його представника.

Відтак, враховуючи що Відповідача 1 та 2 було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» (Покупець) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити комплект електричного обладнання на об'єкт Покупця: вул. Зрошувальна, 5 у Дарницькому районі м. Києва, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.5.1 Договору вартість товару визначається в додатках (специфікаціях) до цього договору. Ціна договору становить загальну вартість товару, що поставляється за цим договором.

Відповідно до п.6.1 вказаного вище правочину, оплата за товар здійснюється в наступному порядку:

- перший авансовий платіж у роз хмуру 50% від суми договору, який складає 156 702 грн., в т.ч. ПДВ 20% Покупець сплачує протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації (п.п.6.1.1);

- другий авансовий платіж у розмірі 30% від суми договору, що складає 94 021,20 грн., в т.ч. ПДВ 20%, Покупець сплачує протягом 45 календарних днів після першого платежу (п.6.1.2);

- третій остаточний платіж у розмірі 20% від суми договору, який складає 62 680,80 грн., в т.ч. ПДВ 20%, Покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дня повідомлення Постачальником Покупцю про готовність товару до відвантаження (п.п.6.1.3).

У п.10.1 Договору визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

22.03.2013р. між сторонами підписано додаток №1 (специфікацію), в якій Позивач та Відповідач визначили, що загальна вартість товару складає 313 404 грн.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов укладеного між сторонами правочину Позивачем поставлено, а Відповідачем 1 отримано товар на загальну суму 313 404 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-0000098 від 29.07.2013р. на суму 230 436 грн. та №РН-0000129 від 23.08.2013р. на суму 82 968 грн.

Водночас, суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані представниками як Покупця так і Постачальника без жодних зауважень, і скріплені печатками господарських товариств.

Товар, відповідно до наявних в матеріалах справи довіреностей №1190 від 29.07.2013р. та №1479 від 22.08.2013р. був отриманий представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд»: Запорожець В.П. та Осипенко С.П.

Приймаючи до уваги, що Позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином та поставив Відповідачу 1 товар, строк протягом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Гендпідряд» повинно було оплатити вартість отриманої товару, за висновками суду, виходячи з положень укладеного між сторонами правочину та норм чинного законодавства, настав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються (ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів справи, Відповідач 1 свої зобов'язання в частині проведення оплати вартості поставленого товару виконав не у повному обсязі, сплативши на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» грошові кошти в сумі 280 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по особовому рахунку №260083013301UAH.

Між тим, 22.07.2014р. Позивач звертався до Відповідача 1 з вимогою №175 ліквідації існуючої у останнього заборгованості в сумі 33 404 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» отримавши вказану вимогу 24.07.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0407404047470 заборгованості не сплатив.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що Відповідач 1 зобов'язання за Договором виконав не у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» в частині стягнення основної заборгованості в сумі 33 404 грн. є обґрунтованими.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» заявлено позовні вимоги про стягнення пені, які з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 30.12.2014р. складають 1 876,12 грн. нарахованої за період з 24.08.2014р. по 13.11.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.7.2 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати поставленого товару (п.6.1 договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми прострочення за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Після проведення судом розрахунку суми неустойки, господарський суд дійшов висновку, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак вимоги в цій частині обґрунтованими.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений Позивачем розрахунок 3% річних за період з 24.08.2014р. по 13.11.2014р. та інфляційних втрат за вересень та жовтень 2014 року, судом встановлено, що останній є також арифметично вірним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» про стягнення 3% річних в розмірі 225,13 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 071,05 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

01.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» (Кредитор) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» зобов'язань за Договором, зокрема, по сплаті заборгованості, що включає в себе основну суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та на неустойку (пеню, штраф) визначену основним боргом.

Згідно з п.2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №22-03/13 від 22.03.2013р., укладений між Кредитором та Боржником.

У разі невиконання або неналежного виконання Боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1.1 цього договору, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання зобов'язання як до Боржника, так і до Поручителя.

Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні божника за невиконання Боржником зобов'язання за основним договором (п.3.1 Договору поруки).

У відповідності до 3.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» за договором поставки №22-03/13 від 22.03.2013р. встановлений судом, тому позовні вимоги Позивача про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» суму основного боргу з урахування індекс інфляції у розмірі 35 207,82 грн., пеню у сумі 1 876,12 грн. та 3% річних у розмірі 225,13 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача 2 викладені у відзиві на позовну заяву, судом не приймаються в силу того, що обсяг відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» був визначений в Договорі поруки. А відтак, приймаючи до уваги приписи ст.627 Цивільного кодексу України, яка встановлює свободу договору, доводи Відповідача 2 є безпідставними.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3)ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Враховуючи положення п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р., витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивач довів суду, що оскільки у штаті Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» відсутня посада юриста, а інші працівники не є спеціалістами в галузі права, на підтвердження чого суду було надано довідку №320 від 05.12.2014р., Позивач звернувся до Адвокатського об'єднання «Правова група «Доміон» за наданням правової допомоги.

Як встановлено судом, 17.10.2014р. між Адвокатським бюро «Правова група «Домініон» (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №01-29/14, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надати правову допомогу у справі щодо стягнення заборгованості за договором поставки №22-03/13 від 22.03.2013р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд», включаючи представництво в органах судової влади, органах виконавчої служби в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

У п.3.3.1 договору про надання правової допомоги №01-29/14 визначено, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.1, 1.2, п.1 Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) в наступному порядку: Клієнт сплачує грошові кошти у розмірі 5 000 грн. протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору на підставі виставленого рахунку-фактури.

17.10.2014р. між Адвокатське бюро «Правова група «Домініон» виставило Позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000062 на суму 5 000 грн., який відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по рахунку №26003000047586 був оплачений 27.10.2014р.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенню позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» заяви про зменшення позовних вимог, судовий збір за розгляд справи покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката на Відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Котовського, буд. 35, ідентифікаційний код 32375423), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбуд» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5А, ідентифікаційний код 32825895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Електрисіті» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.24/2, ідентифікаційний код 33400502) основний борг в сумі 33 404 (тридцять три тисячі чотириста чотири) грн., пеню у сумі 1 876 (одну тисячу вісімсот сімдесят шість) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 2 071 (дві тисячі сімдесят оду) грн. 05 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн., а також судовий збір в розмірі 1 221 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 86 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.02.2015р.

Суддя І.І.Борисенко