Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/26676/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26676/14 20.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Груп" Простягнення 36 222,13 грн. Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача:Севастьянова А.В. (дов. б/н від 16.08.2014) Від відповідача: Не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Груп" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 36222,13 грн. за договором № 78В на відпуск нафтопродуктів споживачам від 05.08.2013, з яких 28 609, 43 грн. основного боргу, 1946,29 грн. пені та 5666,41 грн. інфляційних втрат,а також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/26676/14, розгляд справи призначено на 20.01.2014.

20.01.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали про порушення провадження по справі та письмові пояснення по справі.

В судове засідання 20.01.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по справі, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав.

Пояснення позивача по справі містять прохальну частину, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 28 609, 43 грн. основного боргу, 364 грн. пені, 309, 64 грн. інфляційних втрат та 239, 85 грн. 3 % річних.

Подані позивачем пояснення по справі розцінені судом, як заява про зменшення позовних вимог, та прийняті до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України. В подальшому розгляд справи здійснюється судом з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем його зобов'язань за договором №78В на відпуск нафтопродуктів споживачам від 05.08.2013, в частині оплати поставлених нафтопродуктів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 02097, м. Київ, вул. Оноре Бальзака , буд. 77.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перон СТ", як постачальником за умовами договору, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Груп", як споживачем за умовами договору, було укладено договір № 78В на відпуск нафтопродуктів споживачам (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт споживача за адресою: м. Черкаси, вул. Рябоконя, 148.

Згідно п. 2.1. договору споживач зобов'язується провадити оплату за нафтопродукти, які відпускатимуться постачальником, згідно з договором, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно видаткових накладних.

Сторони у п. 2.2. договору погодили, що загальна сума даного договору складає суму всіх видаткових накладних.

У п.2.3. договору сторони вирішили, що у випадку, якщо в період з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника змінилася ціна поставки нафтопродуктів по причинам, які не залежать від нього, ціна нафтопродуктів може змінитися без погодження із споживачем протягом всього періоду відпуску нафтопродуктів.

Відповідно п. 5.1. договору термін дії договору з моменту укладення до 31 грудня 2013 та надалі може пролонгуватися за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник виконував свої зобов'язання за договором належним чином, в тому числі поставив відповідачу нафтопродукти по накладним на відпуск ТМЦ № ПР - 3376 від 31.10.2013 на суму 44 618,72 грн., № ПР-3797 від 30.11.2013 на суму 2 260,96 грн., які той прийняв, про що свідчить підпис відповідальної особи відповідача та відтиск його печатки на копіях вказаних накладних, наявних в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач поставлені нафтопродукти частково оплатив, проте за останні півроку жодної сплати заборгованості здійснено не було, і станом на 18.11.2014 сума боргу становить 28609,43 грн.

Доказів оплати поставлених за договором нафтопродуктів матеріали справи не містять.

29.07.2014 відповідачу було направлено грошову вимогу про сплату заборгованості за контрактом №218 від 29.07.2014, що підтверджено копією опису вкладення в цінний лист б/н від 26.07.2014.

Відповіді на вказану грошову вимогу відповідачем не надано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ", підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 78В на відпуск нафтопродуктів споживачам від 05.08.2013 є договором поставки, який містить елементи договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 63 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 46 879, 68 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар (нафтопродути) був частково оплачений на суму 18 270, 25 грн., станом на 18.11.2014 та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 28 609, 43 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

При цьому, строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару настав, оскільки позивачем було направлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості в порядку ст. 530 ЦК України 29.07.2014 року, яка мала бути задоволена в семиденний термін.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 28609, 43 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 28 609, 43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 28 609, 43 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язань за договором задоволенню не підлягає, з нижчевикладених підстав.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 364, 77 грн. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України 309, 64 грн. інфляційних нарахувань та 239, 85 грн. 3 % річних за період прострочення з 08.08.2014 по 18.11.2014 (період прострочення визначений позивачем), підлягають задоволенню враховуючи вищевикладене.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань, нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

При цьому, суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що розрахунок 3 % річних здійснений позивачем вірно, а в розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунок суду, за період прострочення з 08.08.2014 по 18.11.2014 складає 2 354, 73 грн., а не 309, 64 грн., як розраховано позивачем. Проте, оскільки суд при вирішенні спору позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задовольняються судом за розрахунком позивача.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача на оплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Груп" (02097, м. Київ, вул. О. Бальзака, буд. 77; ідентифікаційний код 38212901; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" (18052, м. Черкаси, вул. Рябоконя, 148; ідентифікаційний код 30629648) 28609 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'ять) грн. 43 коп. суми основного боргу, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 85 коп. 3 % річних, 309 (триста дев'ять) грн. 64 коп. інфляційних втрат та 1185 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015.

Суддя Г.П. Бондаренко