Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/27909/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/27909/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост"

до Всеукраїнської благодійної організації "Спорт проти наркотиків, тютюну та зловживання алкоголем"

про стягнення 134 839,54 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шевчик В. М. - керівник

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Всеукраїнської благодійної організації "Спорт проти наркотиків, тютюну та зловживання алкоголем" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 134839,54 грн., в т.ч. 100079,17 грн. основного боргу, 14988,44 грн. пені, 17360,33 грн. інфляційних втрат та 2411,60 грн. річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з охорони об'єктів власності № 05/04-12 від 05.04.2012 надав відповідачу послуги за які останній не розрахувався. Крім того, за порушення строків оплати охоронних послуг позивач також заявив про стягнення з відповідача 14988,44 грн. пені, 17360,33 грн. інфляційних втрат та 2411,60 грн. річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі №910/27909/14 та призначено до розгляду на 02.02.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2015 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2015 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.02.2015 від останнього до суду не надходило.

В матеріалах справи міститься докази направлення на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.12.2014, яка повернулася на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучену до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ :

05.04.2012 між Всеукраїнською благодійною організацією "Спорт проти наркотиків, тютюну та зловживання алкоголем" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" (Виконавець) було укладено договір на надання послуг з охорони об'єктів власності № 05/04-12, згідно умов п. 1.1 якого, виконавець зобов'язався здійснювати охорону об'єктів власності замовника власними силами та засобами, а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єктами власності замовника, що охороняються за договором, є відокремлені частини місцевості, приміщення, будівлі та інші споруди (або їх сукупність), перелічені у дислокації об'єктів, що охороняються за договором, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до дислокації від 05.04.2012 позивач взяв під цілодобову охорону футбольний стадіон (пляжний футбол) у Гідропарку м. Києва.

Вартість послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі наданого виконавцем розрахунку вартості об'єктів, що є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з розрахунку від 05.04.2012 вартість охорони об'єкту - футбольний стадіон (пляжний футбол) у Гідропарку м. Києва становить 22000,00 грн. за розрахунковий період.

Відповідно до додаткової угоди від 01.12.2013 до договору вартість послуг за календарний місяць становить 11000,00 грн.

Оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на охорону об'єктів у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей договір укладається строком дії на 1 рік і набуває чинності з дати підписання сторонами первинного акту приймання об'єктів під охорону. Приймання під охорону та знаття з охорони окремих об'єктів здійснюється через підписання сторонами актів приймання об'єктів під охорону (зняття з охорони) без переоформлення договору з відповідним перерахунком його вартості за формою додатку № 2 та внесенням відповідних змін до дислокації шляхом підписання додаткових угод. Акти прийняття об'єктів під охорону (зняття з охорони) є невід'ємними частинами договору.

Після закінчення строку дії договору договірні відносини за бажанням сторін припиняються або поновлюються на новий термін. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його розірвання або перегляду, чинність договору вважається подовженою на той самий термін, на тих же самих умовах (п. 6.3 договору).

Відповідно до акту прийняття під охорону об'єкту ВБО "Спорт проти наркотиків, тютюну та зловживання алкоголем" від 05.04.2012 позивач прийняв під охорону футбольний стадіон (пляжний футбол), розташований за адресою: м. Київ, Гідропарк.

Додатковою угодою від 01.06.2014 сторони зняли охорону з об'єктів власності замовника з 08 год. 00 хв. 01.06.2014 за зазначили, що договірні відносини вважаються припиненими після взаємних розрахунків сторонами та відсутністю суперечок.

Відповідно до акту від 01.06.2014 об'єкт футбольний стадіон (пляжний футбол), розташований за адресою: м. Київ, Гідропарк було знято з охорони.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу охоронні послуги в період з жовтня 2013 по травень 2014 в сумі 110000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг: № ОУ-0000043 від 31.10.2013, № ОУ-0000047 від 30.11.2013, № 0000051 від 31.12.2013, № ОУ-0000004 від 31.01.2014, № ОУ-0000008 від 28.02.2014, № ОУ-0000009 від 31.03.2014, № ОУ-0000013 від 30.04.2014, № ОУ-0000017 від 31.05.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманих послуг охорони в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг в розмірі 100079,17 грн.

З підстав існування боргу позивач 10.11.2014 звернувся до відповідача з листом-претензією № 2, відповідно до якої вимагав сплату існуючої заборгованості.

У відповідь на лист-претензію відповідач просив відтермінувати сплату заборгованості до 30.09.2015 та обіцяв сплачувати заборгованість рівними частинами (лист № 18/11-1 від 18.11.2014).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 05/04-12 в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду м. Києва із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з охорони об'єктів власності.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 05/04-12 в тому числі підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки заборгованості від 17.06.2014.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведених договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг охорони не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 100079,17 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу, заявлена позивачем в розмірі 100079,17 грн.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача 14988,44 грн. пені нарахованої за період з листопада 2013 року по листопад 2014 року по кожному простроченому платежу окремо.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати охоронних послуг замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення.

При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, судом встановлено, що позивач нарахував пеню за період який перевищує шість місяців.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8968,24 грн., відповідно до розрахунку суду.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 17360,33 грн. інфляційних втрат та 2411,60 грн. річних нарахованих за період з листопада 2013 по листопад 2014р.р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 17360,33 грн. інфляційних втрат та 2411,60 грн. річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню із сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Всеукраїнської благодійної організації "Спорт проти наркотиків, тютюну та зловживання алкоголем" (03141, м. Київ, вулиця Волгоградська, 11, квартира 27, код ЄДРПОУ 26549054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки та охорони "Форпост" (04071, м. Київ, вулиця Щекавицька, 37/48, офіс 1, код ЄДРПОУ 36633822) 100079 (сто тисяч сімдесят дев'ять) грн. 17 коп. основного боргу, 8968 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 24 коп. пені, 17360 (сімнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 33 коп. інфляційних 2411(дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 60 коп. - 3% річних, 2576 (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 05.02.2015 року

Суддя О.А.Грєхова