Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/28324/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/28324/14 За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Промтехвод"

про стягнення 1 771 979,61 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Приходько Я. М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Промтехвод" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1 771 979,61 грн., в т.ч. 1532615,21 грн. основного боргу, 128907,64 грн. пені, 95214,59 грн. інфляційних втрат та 15242,17 грн. річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 2 від 15.04.2014 поставив відповідачу товар за який останній не розрахувався. Крім того, за порушення строків оплати поставленого товару позивач також заявив про стягнення з відповідача 128907,64 грн. пені, 95214,59 грн. інфляційних втрат та 15242,17 грн. річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2014 порушено провадження у справі №910/28324/14 та призначено до розгляду на 02.02.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2015 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2015 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.02.2015 від останнього до суду не надходило.

В матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.12.2014, яка повернулася на адресу суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучену до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ :

15.04.2014 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (постачальник) та ТОВ "Моноліт-Промтехвод" (покупець) було укладено договір № 2 (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність покупця товар згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Загальна ціна даного договору визначається загальною вартістю товару, що вказана у Специфікаціях (п. 2.1 договору).

Покупець здійснює оплату не пізніше ніж 90 днів після підписання акту приймання-передачі (п. 2.4 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Специфікаціями №1 та № 2 від 15.04.2014 до договору сторони погодили перелік та вартість товару, який підлягає поставці по договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1532615,21 грн., що підтверджується актами приймання-передачі: № 1 від 30.04.2014, № 2 від 30.04.2014, № 3 від 30.04.2014, № 4 від 30.04.2014, № 5 від 30.04.2014, № 6 від 30.04.2014, № 7 від 30.04.2014, № 8 від 30.04.2014, № 9 від 30.04.2014, № 10 від 30.04.2014, № 11 від 30.04.2014, № 12 від 30.04.2014, № 13 від 30.04.2014, № 14 від 30.04.2014 та видатковими накладними: № РН-0000038 від 30.04.2014, № РН-0000037 від 30.04.2014, № РН-0000036 від 30.04.2014, № РН-0000035 від 30.04.2014, № РН-0000034 від 30.04.2014, № РН-0000033 від 30.04.2014, № РН-0000032 від 30.04.2014, № РН-0000031 від 30.04.2014, № РН-0000030 від 30.04.2014, № РН-0000029 від 30.04.2014, № РН-0000028 від 30.04.2014, № РН-0000027 від 30.04.2014, № РН-0000026 від 30.04.2014, які підписані представниками обох сторін.

Натомість відповідач оплату за поставлену продукцію в розмірі 1532615,21 грн. не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 1532615,21 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Моноліт-Промтехвод" 1532615,21 грн. основного боргу, 128907,64 грн. пені, 95214,59 грн. інфляційних втрат та 15242,17 грн. річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.4 договору покупець здійснює оплату не пізніше ніж 90 днів після підписання акту приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки відповідачу узгодженого товару не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1532615,21 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 128907,64 грн. пені нарахованої за період з 30.07.2014 по 27.11.2014.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку не оплати товару в строки, передбачені цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, хоча умовами договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ.

З огляду на зазначене, суд наводить власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1532615.21 30.07.2014 - 12.11.2014 106 12.5000 % 55636,02 1532615.21 13.11.2014 - 27.11.2014 15 14.0000 % 8817,79 Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 64453,81 грн., відповідно до розрахунку суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 95214,59 грн. інфляційних втрат та 15242,17 грн. річних. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, вважає, що 3 % річних та збитки від інфляції підлягають стягненню в розмірі 15242,17 грн. та 95214,59 грн. відповідно, за розрахунком позивача.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Промтехвод" (02125, м. Київ, вулиця Воскресенська, 14-Б, квартира 111, ідентифікаційний код 30866788) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вулиця Лобачевського, 23-В, ідентифікаційний код 20077743) 1532615 (один мільйон п'ятсот тридцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 21 коп. основного боргу, 64453 (шістдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 81 коп. пені, 95214 (дев'яносто п'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 59 коп. інфляційних, 15242 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 17 коп. 3% річних та 34160 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят) грн. 52 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 05.02.2015

Суддя О.А.Грєхова