Рішення

від 22.01.2015 по справі 917/2311/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.01.2015р. Справа № 917/2311/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат", вул.Вишнева, 4, м..Ічня, Чернігівська область,16700

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратіо", б-р Б.Хмельницького, 7, кв.53, м.Полтава, Полтавська область,36003

про стягнення 21 032,93 грн.( відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. канцелярії суду №647 від 21.01.2015р.)

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Запорощук С.В. дов. б/н від 28.11.2014р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 21032,93 грн., за дистриб"юторським договором № 117/14-Д від 29.05.2014 року, із яких: основний борг - 8940,66 грн., пеня - 1712,99 грн., річні - 2055,58 грн., штраф - 7159,40 грн., інфляційні - 1164,30 грн. ( відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. канцелярії суду №647 від 21.01.2015р.)

21.01.2015року за вх. канцелярії суду №647 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 000,00 грн. Суд прийняв заяву, розглянув та задовольнив.

22.01.2014 року за вхідним №729(канцелярії суду) предствник ПАТ "Ічнянського молочно - консервного комбінату" на виконання вимог ухвали суду подав додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв та долучив до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві (б-р Б.Хмельницького, 7, кв.53, м. Полтава, Полтавська область,36003) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратіо" знаходиться за адресою 36003, Полтавська область, м.Полтава, бульвар Б.Хмельницького, 7, кв. 53.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

29 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (далі - ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратіо" (далі - ТОВ "Ратіо") укладено дистриб'юторський договір № 117/14-Д (далі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник (ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат") постачає Товар Дистриб"ютору, а Дистриб"ютор здійснює йому пряму дистриб"юцію за цінами та націнками, які вказані у прайс-листах Постачальника, що є невід"ємним додатком до Договору, та здійснює своєчасну оплату отриманого від Постачальника Товару (п.2.1. Договору). Товаром, відповідно до загальних положень Договору, являються продукти харчування.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що оплата за кожну отриману партію Товару здійснюється Дистриб"ютором у безготівковій формі протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару. Підставою для оплати є відповідні документи, що підтверджують факт надання послуг - акти наданих робіт та послуг (п.4.5 Договору).

Відповідно до наданих Позивачем видаткових накладних МК- 00001945 від 12.06.2014р. та МК-00002304 від 15.07.2014р. ним було поставлено товар Дистриб"ютору на загальну суму 45660,64 грн.

Відповідачем за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 14 863,62 грн.

06 жовтня 2014 року ТОВ "Ратіо" було здійснено повернення Товару Постачальнику на суму 14 856,36 грн.

Представником Позивача 21 січня 2015 року подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 000,00 грн. Суд подане клопотання задовольнив.

Таким чином, на момент винесення рішення по суті предмету спору сума основного бору за Договором №117/14-Д становить 8940,66 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, а тому сума боргу 106064,26грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.З., 7.4., 7.12. Договору, у разі затримки оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, у разі прострочення платежу більше, ніж на 20 (двадцять) календарних днів відповідач, окрім пені, сплачує позивачу також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу; при чому нарахування пені та штрафу здійснюється до повного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання; та збитки стягуються в повному обсязі понад суму неустойки. Сторони за договором домовилися про те, що позовна давність за вимогами, що витікають з договору становитиме З роки, у тому числі вимоги щодо стягнення неустойки та штрафних санкцій.

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу 20% від суми простроченого платежу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1712,99 грн. та штраф в розмірі 7159,40 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1712,99 грн. пені та 7159,40 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягає задоволенню (з урахуванням приписів п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний оплатити позивачу суму невиконаного зобов'язання з врахуванням установленого індексу інфляції за весь строк прострочення зобов'язання, а також 30% річних від простроченої суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання; сторони за договором домовилися про те, що позовна давність за вимогами, що витікають з договору становитиме З роки, у тому числі вимоги щодо стягнення неустойки та штрафних санкцій.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2055,58 грн. 30% річних та 1164,30 грн. інфляційних, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратіо» (код ЄДРПОУ 39049750, 36003, м. Полтава, б-р. Б. Хмельницького, буд. 7, кв. 53) на користь Публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно консервний комбінат» (код ЄДРПОУ 00381152, 16700, Чернігівська обл., м. Ічня, вул. Вишнева, 4) заборгованість в розмірі 21032,93 грн., за дистриб"юторським договором № 117/14-Д від 29.05.2014 року, із яких: основний борг - 8940,66 грн., пеня - 1712,99 грн., річні - 2055,58 грн., штраф - 7159,40 грн., інфляційні - 1164,30 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 29.01.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.