Ухвала

від 04.12.2014 по справі 804/5818/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 804/5818/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Самичко І.В., дов. від 30.01.14 р., Недвига К.О., дов. від 30.01.14 р.

відповідача: - Фадєєв Д.С., дов. від 04.08.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 р. у справі № 804/5818/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руспромпостач"

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Руспромпостач" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 21.03.2014 р. № 0000822201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 422 414,50 грн. (у т.ч. штрафні санкції - 11 074,50 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визнання відповідачем нікчемними правочинів контрагентів позивача жодним чином не свідчить про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ПП «Денвол Оіл», та ТОВ «Моккано», оскільки досліджуватись повинні безпосередньо взаємовідносини позивача з ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ПП «Денвол Оіл», та ТОВ «Моккано». Одночасно позивач наголосив на тому, що порушення податкової дисципліни вчинене ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ПП «Денвол Оіл», та ТОВ «Моккано» не є підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з вказаними вище юридичними особами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2014р. у справі № 804/5818/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю відповідачем фактів порушень, які слугували підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки правомірність та реальність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду, Криворізькою Центральною ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 р. у справі № 804/5818/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив обставини по справі та необґрунтовано не приділив уваги тому факту, що, крім сумнівності контрагентів позивача, факт відсутності реального здійснення господарської діяльності позивачем, підтверджено відсутністю документів, що свідчать про транспортування придбаного товару.

ТОВ "Руспромпостач" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що Товариством надавалось в залі судового засідання оригінали та копії техпаспортів транспортних засобів, які здійснювали перевезення (при тому, що транспортні засоби організовувались перевізником та до позивача ніякого відношення не мають), угоди з перевізниками, накази на прийняття водіїв (коли перевезення здійснювалось самовивозом), їх права, отримані дозволи на перевезення вибухонебезпечних вантажів, а також витяги з ЄДР по підприємствам-постачальникам, а сертифікати якості отримувались позивачем від постачальників та передавались покупцям.

В судовому засіданні представниками сторін підтримані визначені правові позиції по суті спірних питань даної справи, надані пояснення по доводам апеляційної скарги, та підтримано письмові заперечення на апеляційну скаргу, наявні в справі.

З урахуванням наявних матеріалів справи , слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Криворізькою Центральною ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Руспромпостач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. (акт перевірки від 06.03.2014 р. № 203/22-01/34545415), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (т.1, а. с.46) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством валових витрат за рахунок придбаного товару (нафтопродуктів) згідно нікчемних правочинів, укладених з контрагентами - ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ПП «Денвол Оіл», та ТОВ «Моккано».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Криворізької Центральної ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної перевірки в результаті порушення п.134.1.1 п.134.1, п.149.1 ст.149, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України Товариством завищено валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 6 023 844 грн. за 1-4 квартали 2011 року.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ПП «Денвол Оіл», та ТОВ «Моккано» є безтоварними, підставою для чого стали: акти про неможливість проведення зустрічної звірки та невиїзних перевірок (ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Моканно»), акти невиїзних перевірок, якими встановлена відсутність виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів (ПП «Денвол Оіл», ТОВ «Приємна пропозиція»), що, на думку податківців, свідчить про не підтвердження фактів передачі товару.

Крім зазначеного, Криворізька Центральна ОДПІ додатково зазначає, що в ході перевірки довіреностей на передачу нафтопродуктів, сертифікатів якості не було надано.

Щодо посилань податківців на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, то колегія суддів звертає увагу, що такий акт є документом, який фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки (що зафіксовано в актах про неможливість проведення зустрічної звірки вищевказаних контрагентів позивача) згідно податкового законодавства не може бути визначення грошових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

Щодо безтоварності господарських операцій, то з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ТОВ "Руспромпостач" мало господарські відносини з придбання товару (палива) у ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ПП «Денвол Оіл», та ТОВ «Моккано» за договорами поставки від 06.09.2012 р. № 94/09, від 01.07.2012 р. № 93/07, від 25.11.2010 р. № 19/10 та від 22.08.2011 р. № 2208 відповідно.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статуту юридичних осіб, статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність необхідної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, які також досліджені судом першої інстанції, а саме: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, відображені в журналі реєстрації довіреностей.

Крім того, на вимогу суду першої інстанції позивачем надані підтверджуючі документи щодо машин, які були зазначені в товарно-транспортних накладних: копії техпаспортів транспортних засобів, які здійснювали перевезення, угоди з перевізниками, накази на прийняття водіїв (у разі коли перевезення здійснювалось самовивозом), отримані дозволи на перевезення вибухонебезпечних вантажів, а також витяги з ЄДР по підприємствам-постачальникам.

Так, вищезазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у колегії суддів сумнівів щодо їх недостовірності.

Використання позивачем придбаного палива у власній господарській діяльності шляхом подальшої його реалізації відповідачем не заперечувалось.

Стосовно сертифікатів якості на товар позивач зазначає, що такі сертифікати отримувались від постачальників та передавались покупцям.

Згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Таким чином, передача сертифікатів якості покупцям є правомірною. Разом з тим, Криворізькою Центральною МДПІ не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарських операцій, то це само по собі не свідчить про безтоварність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги).

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

При цьому, органам ДПС статтею 20 ПК України, якою визначаються права органів ДПС, не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем в даній справі , як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів правомірності та обґрунтованості збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 422 414,50 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 411 340 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям - у розмірі 11074,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 21.03.2014 р. № 0000822201 (т.1, а. с.46)., що свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

При апеляційному розгляді справи відповідач не навів будь-яких належних чи поважних підстав для скасування постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 р. у справі № 804/5818/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 р. у справі № 804/5818/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко