Ухвала

від 18.12.2014 по справі 804/2058/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/2058/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі № 804/2058/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс-Інвест"

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"03" лютого 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс-Інвест", в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.10.2013р. форми «Р» № 0002462203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 132 821 грн., за штрафними санкціями на суму 66 410,50 грн. .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мед-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Мед-Сервіс-Інвест» (код за ЄДРПОУ 32176376) за період липень, вересень 2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є незаконними

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі № 804/2058/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс-Інвест", про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням реальності виконання укладених угод та правомірності їх відображення в податковому обліку. Судом зазначено, що позивачем дотримано всіх необхідних вимог щодо формування податкового кредиту, а отже висновки податкового органу щодо нереальності господарської діяльності та протиправності формування податкового кредиту за даними відносинами є безпідставними та необґрунтованими.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі № 804/2058/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють висновки податкової перевірки позивача. скаржник наполягає на відсутності права ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» формувати податковий кредит за відносинами з контрагентами, реальність господарської діяльності яких не підтверджена податковими органами.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мед-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства пo податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Мед-Сервіс-Інвест» (код за ЄДРПОУ 32176376) за період липень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 478/04-65-22-0/2364377 від 26.09.2013 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, зокрема:

- порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 132 821 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження податку позивачем, ґрунтуються на встановленні відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Крім того, відповідачем використано акт перевірки контрагента позивача, яким підтверджуються, на думку контролюючого органу, той факт, що господарські операції між ТОВ Фірма «Мед-сервіс» та постачальником ТОВ «Мед-сервіс Інвест» не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013 року №0002462203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 199 231,5 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 132 821 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 66 410,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» - без задоволення.

Не погодившись з винесеним рішенням податкового органу, вважаючи його необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси суб'єкту господарювання, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним та відповідно його скасування.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, у перевіряє мий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Мед-сервіс Інвест» на підставі договору поставки №43 від 01.04.2005 року та договору комісії №1-к від 13.02.2013 року.

На виконання вказаних угод ТОВ «Мед-сервіс Інвест» поставлявся, а позивачем, як замовником приймався, визначений умовами угоди товар (БАДи, соки, вода, товари для жінок, гігієнічні та косметичні засоби). До перевірки позивачем надано повний пакет первинної документації, що підтверджує реальність виконання укладених угод.

Копії договорів поставки та комісії, додаткові угоди до них, видатковими накладними підтверджено фактичне отримання товару, журналами обліку товарів його оприбуткування, платіжні доручення та оборотно-сальдові відомості підтверджують оплату за отриманий товар, виписані контрагентом податкові накладні обумовлюють правомірність формування податкового кредиту за даними відносинами, договорами про оренду транспортного засобу та оренду нежитлового приміщення підтверджено транспортування товару та його складське зберігання.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, податковий орган обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо відсутності підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Мед-сервіс Інвест» по взаємовідносинам з третіми особами.

Дослідивши доводи податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Мед-сервіс Інвест», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Мед-сервіс Інвест», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір поставки, додаткові угоди до даного договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, що свідчать про оприбуткування товару.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Мед-сервіс Інвест» товарів у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника, що позивачем не надано подорожніх листів, а відповідно не підтверджено дійсність транспортування та поставки товару, оскільки згідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування дорожніх листів, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, дотримання вимоги про наявність дорожніх листів під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Таким чином, дорожні листи є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до Замовника - позивача в даному випадку був контрагент позивача - ТОВ «Мед-сервіс Інвест», що підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ТОВ Фірма «Мед-сервіс», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом донарахувань грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі № 804/2058/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі № 804/2058/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко