Рішення

від 04.02.2015 по справі 907/1242/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.2015р. Справа № 907/1242/14

За позовом Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району

до Житлово - будівельного кооперативу „Вікторія", м. Ужгород

про стягнення загальної суми 24 562,75грн. (в тому числі сума 21 355,01грн. - борг, який виник за спожиту активну електроенергію по періоду з березня по листопад 2014р., відповідно до укладеного Договору про постачання електричної енергії №Р06/13-0398 від 29.12.2009р., сума 1 297,33грн. - нарахована пеня, сума 1 664,45грн. - інфляційні втрати та сума 245,96грн. - три проценти річних), а також нарахованої суми 3 856,50грн інфляційних втрат та нарахованої суми 645,20грн. трьох процентів річних, за несплату в повному обс"язі стягнутої суми боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14.

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Чекан В.В. - юристконсульт юридичного відділу ПАТ "Закарпаттяобленерго", за дов. від 30.12.2014р.

від відповідача: явка на власний розсуд

Суть спору: Публічне акціонерне товариство „Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району (далі - позивач) звернулося з позовом до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Вікторія", м. Ужгород (далі - відповідач) про стягнення загальної суми 24 562,75грн. (в тому числі сума 21 355,01грн. - борг, який виник за спожиту активну електроенергію по періоду з березня по листопад 2014р., відповідно до укладеного Договору про постачання електричної енергії №Р06/13-0398 від 29.12.2009р., сума 1 297,33грн. - нарахована пеня, сума 1 664,45грн. - інфляційні втрати та сума 245,96грн. - три проценти річних), а також нарахованої суми 3 856,50грн інфляційних втрат та нарахованої суми 645,20грн. трьох процентів річних, за несплату в повному обс"язі стягнутої суми боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14.

Уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та з посиланням на їх підтвердження долученими до позовної заяви документальними доказами.

Додатково, на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2015р. у справі № 907/1242/14, уповноважений представник позивача супровідним листом від 04.02.2015р. подала до справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як доказ у підтвердження факту перебування відповідача у ЄДРЮО та ФОП зі статусом юридичної особи та із зазначеним його місцезнаходженням - м. Ужгород, вул. Легоцького,44/10 , станом на 02.02.2015р. (а.с.65-66).

Відповідач повторно, при наявності, письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування не подав та свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні, при бажанні, не направив та про наявність на те причин, суду не повідомлено. Про час і місце розгляду даної справи, у даному судовому засіданні, відповідач належним чином повідомлений судом на підставі ухвали суду від 15.01.2015р. по справі №907/1242/14 про відкладення розгляду даної справи на 04.02.2015р., яка надіслана судом на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві: м. Ужгород, вул. Легоцького,44/10, яка є ідентичною адресі, зазначеній у витязі з ЄДРЮО та ФОП станом на 02.02.2015р, яка не поверталась на адресу суду, що засвідчує обставину її отримання відповідачем.

Дана обставина свідчить про належне виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатись правами, передбаченими ст.22 ГПК України, що ним зроблено не було.

Суд також зазначає, що ухвала суду від 18.12.2014р. про порушення провадження у справі №907/1242/14, була надіслана судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: м. Ужгород, вул. Легоцького,44/10 та яка повернута установою пошти на адресу господарського суду з поміткою „за закінченням терміну зберігання" (а.с.3-5).

Суд зазначає те, що відповідно до вимог чинного законодавства, судом повідомляються учасники судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій на підставі процесуальних документів, шляхом їх надсилання рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за наявними в матеріалах справи - поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", „за закінченням терміну зберігання" і т.п., є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наявності вищенаведених обставин, незалежно від того, що кореспонденція суду, яка була надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на вищезазначену адресу відповідача, повернута установою пошти з відміткою „за закінченням терміну зберігання", вважається, що судом вжито достатніх заходів щодо повідомлення учасників судового процесу (в тому числі і відповідача) про вчинення вищезазначених процесуальних дій по даній справі, а тому спір по даній справі у даному судовому засіданні вирішується, з урахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, на підставі наявних у справі матеріалів в порядку ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 04.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.

Вивчивши та проаналізувавши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Ужгородським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" (постачальник за договором, далі - позивач) та Житлово-будівельним кооперативом „Вікторія" (споживач за договором, далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії від 29 грудня 2009 року № Р06/13-0398, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (пункт 1).

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.4 Договору обов'язками споживача є, зокрема, оплата постачальнику вартості електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 „Порядок розрахунків" та Додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснення оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками споживача.

У свою чергу, правами постачальника є, зокрема, одержання від споживача плати за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності; визначати у порядку, передбаченому розділом 5 договору, величини споживання електричної енергії та потужності.

Однак, відповідач (споживач) всупереч переліченим пунктам договору своє зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за період з березня по листопад 2014року (включно) утворився борг у сумі 21 355,01грн. за спожиту активну електричну енергію, що підтверджується наявними у справі у засвідчених копіях - рахунками, актами про використану електричну енергію за період з березня по листопад 2014року (включно) та витягом по рахунку позивача про підтвердження часткової сплати суми 49,00грн. за спожиту електричну енергію у періоді липень 2014р. (а.с. 24-40, 56).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також необхідність виконання взятого на себе зобов"язання передбачена вимогами ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та відповідно до вимог п.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що докази, які б засвідчували факт виконання відповідачем перед позивачем зобов"язання щодо сплати відповідачем в добровільному порядку позивачеві загальної суми 21 355,01 грн. боргу, яка є заявленою позивачем до стягнення з відповідача, станом на день розгляду судом у даному судовому засіданні по суті спору по даній справі, у матеріалах справи відсутні.

За вищезазначених обставин, заборгованість відповідача перед позивачем у загальній сумі 21 355,01грн. за отриману та спожиту активну електроенергію за період з березня по листопад 2014року (включно), відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є належним чином позивачем підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами та не спростована відповідачем, тому такі позовні вимоги позивача підлягають до задоволення та відповідно підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача заборгованість у сумі 21 355,01грн. за отриману та спожиту активну електроенергію у періоді з березня по листопад 2014року (включно).

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат подано позивачем до матеріалів справи (а.с.23), судом перевірено та визнано обґрунтованими.

Таким чином, також підлягає до задоволення позов в сумі 1 664,45грн. інфляційних втрат та у сумі 245,96грн. трьох процентів річних, які також підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.

Також є правомірним нарахування позивачем відповідачеві, у відповідності до вимог п.п. 4.2.1. п.4.2 р. 4 Договору, суми 1 297,33грн. пені у розмірі 0,05% за кожен день прострочення , яка не перевищує одноденного розміру від подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості за кожний день прострочення, з урахуванням вимог п.6 ст.232 ГК України, розрахунок якої наведений у розрахунку (а.с.23), та яка також підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.

Позивач також даною позовною заявою просить стягнути з відповідача нараховану суму 3 856,50грн інфляційних втрат та нараховану суму 645,20грн. трьох процентів річних по періоду з липня по грудень 2014р., за несплату в повному обс"язі стягнутої суми боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14, яке набрало законної сили, було стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Вікторія" на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго", зокрема, суму 50 587,85грн. боргу за активну електроенергію (а.с.46-50).

Матеріали справи містять докази про часткову сплату ЖБК „Вікторія" за вищезазначеним рішенням суду - загальної суми 7 061,00грн., яка зазначена у розрахунку (а.с. 41) та підтверджена витягом по рахунку позивача (а.с. 51 -56), в рахунок погашення стягнутої суми 50 587,85грн. боргу за активну електроенергію.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За вищезазначених обставин, є правомірним звернення позивача до суду в даній позовній заяві також з вимогою про стягнення з відповідача нарахованої суми 3 856,50грн інфляційних втрат та нарахованої суми 645,20грн. трьох процентів річних, за несплату в повному обс"язі стягнутої суми боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14.

Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат від наявної несплаченої суми заборгованості, по періоду з липня по грудень 2014р., стягнутої за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14, наведено позивачем у поданому до матеріалів справи розрахунку (а.с.42), який перевірено судом та визнано обґрунтованими такі нараховані суми трьох процентів річних та інфляційних втрат.

За вищезазначених обставин, також підлягає до задоволення позов у вищезазначеній частині позовних вимог та також підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача нарахована сума 3 856,50грн інфляційних втрат та нарахована сума 645,20грн. трьох процентів річних, за несплату в повному обс"язі стягнутої суми боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 625 ч.2 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Вікторія" (м. Ужгород, вул. Легоцького, 44/10, ідентифікаційний код 22111705) на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго" ( Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, ідентифікаційний код 00131529) загальну суму 24 562,75грн. (в тому числі сума 21 355,01грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, сума 1 664,45грн. нарахованих інфляційних втрат, сума 245,96грн. нарахованих трьох процентів річних та сума 1 297,33грн. нарахованої пені), а також нараховану суму 3 856,50грн інфляційних втрат та нараховану суму 645,20грн. трьох процентів річних, за несплату в повному обс"язі стягнутої суми боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014р. по справі №907/236/14, а також суму 1 827,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2015р.

Суддя В.І. Карпинець