Рішення

від 27.01.2015 по справі 908/5024/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 35/136/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 Справа № 908/5024/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Черниш В.М., довіреність №30-12/6Д від 30.12.2014р.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Селект", м. Ясинувата, Донецька область

про стягнення 2 128 010, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Державне підприємство "Вугілля України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Селект" про стягнення 2 128 010, 38 грн.

Позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те, що між ДП "Вугілля України" то ТОВ "Донбас - Селект" укладено договір поставки №01-13/2 - КС від 13.06.2013р., за яким постачальник зобов'язується поставити вугільну продукцію належної якості, а покупець прийняти та її оплатити.

За час дії договору №01-13/2-КС від 13.06.2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 2 459 834,99 грн., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції.

В свою чергу відповідач, станом на 07.11.2014р. здійснив оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 1 236 200,00 грн., що підтверджується виписками банків про рух коштів та платіжними дорученнями.

Таким чином, станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем, по оплаті вартості отриманого вугілля складає 1 223 634, 99 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 1 223 634, 99 грн.; пеню у розмірі 629 164, 69 грн.; інфляційні нарахування 223 489, 65грн.; 3% річних у розмірі 51 712,05 грн. та сплачений судовий збір.

18.11.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 19.11.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/5024/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/136/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 09.12.2014р. о/об 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та надав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи №908/5024/14 за межі двохмісячного строку та відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням додаткових документів та пояснень по справі.

Представник відповідача 09.12.2014р. в судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 09.12.2014р. клопотання позивача задоволено, строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 27.01.2015р.

14.01.2015р. через канцелярію господарського суду позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 27.01.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, на підставах, викладених в позові, просить стягнути з відповідача суму основного боргу 1 223 634, 99 грн.; пеню у розмірі 629 164, 69 грн.; інфляційні нарахування 223 489, 65грн.; 3% річних у розмірі 51 712,05 грн. та 42560,21 грн. судового збору.

В судове засідання 27.01.215р. представник відповідача вдруге не з'явився. Відзив та витребувані ухвалою суду документи не надав, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.11.2014р., та ухвала про відкладення розгляду справи від 09.12.2014р., які були надіслані на адресу ТОВ "Міко-Фуд" не прийняті до пересилання УДППЗ "Укрпошта" та повернулися до господарського суду Запорізької області 05.12.2014р. та 11.12.2014р. на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 01.12.2014 №04-19-1682, про що 05.12.2014р. та 11.12.2014р. були складені відповідні акти.

Вказані ухвали 08.12.2014р. (ухвала про порушення провадження у справі) та 12.12.2014р. (ухвала про відкладення) були розміщені на сторінці Господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14.

Згідно п. 6 вказаного листа передбачені умови, за якими учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема і за умови розміщення інформації на офіційному сайті в мережі Інтернет.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглядати справу за його відсутності, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.. 75 ГПК України та за заявою представника позивача - без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 27.01.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

13.06.2013 року між Державним підприємством «Вугілля України» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС - СЕЛЕКТ» (далі - покупець) укладено договір поставки № 01-13/2-КС (далі - договір)

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується поставити у власність, а покупець прийняти і сплатити вартість вугільної продукції, що іменується надалі «товар», за марочним складом, цінах та в кількості, вказаних у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. Товар, вказаний в Специфікації, поставляється покупцеві на умовах «DDР - станція призначення», згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000р.

Товар поставляється залізничним транспортом у піввагонах навалом. (п. 2.3 договору)

Датою постачання вважається дата штемпеля залізничної станції

призначення на залізничній квитанції (п. 2.4)

Пунктом 3.1 договору сторони обумовили, що ціна товару визначена в національній валюті України на базових умовах постачання, передбачених Договором, і вказана у Специфікаціях до Договору.

Відповідно до п. 10.3 договору договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, за час дії договору № 01-13/2-КС від 13.06.2013 року, ДП «Вугілля України» поставило, а ТОВ «ДОНБАС - СЕЛЕКТ» прийняло вугільну продукцію загальною вартістю 2 459 834, 99 грн. (два мільйони чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 99 коп.) з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції.

Зазначений товар відповідачем був прийнятий без зауважень та заперечень.

Розділом 4 договору сторони обумовили умови і порядок розрахунків.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата Товару за цим Договором здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі Товару. Покупець має право здійснити передоплату Товару. Перерахування оплати за Товар здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Фактична вартість Товару, що поставляється, вказується в рахунках, що виставляються Постачальником відповідно до п.2.5 Договору, і визначається з урахуванням знижок і приплат за якістю до ціни, вказаної у відповідних Специфікаціях (п. 4.2 договору).

Як вбачається з додатку № 1 та наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідачем оплата за отриманий товар проведена частково, в розмірі 1236200 грн.

Залишок несплаченої заборгованості складає 1223634,99 грн.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013р., підписаний представниками сторін та скріплений печатками, в якому відповідач підтверджує в нього наявність заборгованості перед ДП «Вугілля України» в розмірі 1223634,99 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості в сумі 1223634,99 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Селект" перед Державним підприємством "Вугілля України" підтверджений належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи, в тому числі й актом звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартість не сплаченого за договором поставки № 01-13/2-КС від 13.06.2013р. товару в розмірі 1223634,99 грн. законні, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статі 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком та інше.

Частиною 1 статі 230 Господарського кодексу України встановлено, що у випадку порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських обов'язків, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, винна Сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України з відшкодуванням добросовісній Стороні фактично заподіяного збитку.

За порушення Покупцем умов оплати Товару він несе відповідальність у вигляді сплати Постачальнику пені у розмірі 0,1% від простроченого зобов'язання за кожен день прострочення (п. 7.2 договору) .

Відповідно до умов договору позивачем на суму заборгованості була нарахована пеня за загальний період з 12.07.2013р. по 07.11.2014р. розмірі 632004,45 грн.

Проте, при здійсненні розрахунку пені, позивачем не взяті до уваги вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», здійснено перерахунок пені в межах шестимісячного строку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка склала 97662,67 грн. та яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені - суд відмовляє.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані індекс інфляції в розмірі 228471,19 грн. та 51945,46 грн. трьох відсотків річних.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено що в межах заявлених вимог розрахунки зроблені вірно, а тому вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 51945,46 грн. та 228471,19 грн. інфляційних витрат судом задовольняються.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті вартості товару за договором поставки № 01-13/2-КС від 13.06.2013р. та відповідачем не надано жодних спростувань, заперечень щодо нарахованої суми боргу, а також не надано доказів її сплати, то вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 1223634,99 грн., індексу інфляції в розмірі 228471,19 грн. та 51945,46 грн. трьох відсотків річних, суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим підлягає задоволенню. Вимоги позивача щодо стягнення пені задовольняються частково, в розмірі 97662,67 грн. В іншій частині стягнення суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 32034,29 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Селект" 86000 Донецька область, м. Ясинувата вул. Некрасова, 17/а код ЄДРПОУ 33796478 на користь Державного підприємства "Вугілля України" 01601 м. Київ вул. Б. Хмельницького, 4 код ЄДРПОУ 32709929 основний борг в розмірі 1223634 (один мільйон двісті двадцять три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 99 коп., пеню в сумі 97662 (дев'яносто сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 67 коп., індекс інфляції в розмірі 228471 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 19 коп., 51945 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) грн. 46 коп. трьох відсотків річних та 32034 (тридцять дві тисячі тридцять чотири) грн. 29 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.02.2015 р.

Суддя О.А. Топчій