Рішення

від 29.01.2015 по справі 910/26776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа №910/26776/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Бакс»

Про стягнення 54 433,49 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Томко Д.В. представник за довіреністю № б/н від 26.11.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Бакс» (далі - відповідач) про стягнення 54 433,49 грн., а саме: 43 056,98 грн. основного боргу, 3 265,62 грн. - пені та 8 110,89 грн. - 20% річних.

Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором № 40872 від 06.11.13. про надання транспортно-експедиторських послуг, що зумовило нарахування пені, 20% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.14. порушено провадження у справі № 910/26776/14 та призначено її до розгляду на 13.01.15.

13.01.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано документи по справі та письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.15., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 03.12.14., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.01.15.

В судовому засіданні 29.01.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання , закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/26776/14.

В судовому засіданні 29.01.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.13. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ван Бакс" (далі - Замовник) було укладено Договір № 40872 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець надає транспортно-експедиторські послуги Замовнику згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у Договорі.

Строк дії Договору сторонами погоджено п.7.1 з дати його підписання сторонами (06.11.13.) і діє до 06.11.14.

Положеннями п. 7.2 Договору встановлено, що після закінчення строку дії Договору його умови залишаються дійсними стосовно всіх вантажів, кореспонденції прийнятих до перевезення Виконавцем та остаточного розрахунку між сторонами даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно діючих у Виконавця тарифів (розміщені на сайті http://novaposhta.ua ). Тарифи можуть змінюватися Виконавцем в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на сайті Виконавця, який розміщено за адресою: http://novaposhta.ua .

Замовник протягом 2 робочих днів підписує надані Виконавцем 2 примірники акта надання послуг та повертає Виконавцю 1 примірник підписаного акта або надає Виконавцю письмову мотивовану відмову не пізніше 1 робочого дня з дня отримання акта від Виконавця. Не підписання Замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем своїх зобов'язань, визначених Договором (п. 4.2 Договору).

Позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 43 056,98 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (наявні в матеріалах справи № 910/16776/14): № НП/2-0106270 від 29.11.13., № НП/2-0102725 від 29.11.13., № НП/2-0108850 від 15.12.13., № НП/2-0115726 від 31.12.13., № НП/2-0000526 від 15.01.14., № НП/2-0005209 від 31.01.14.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № НП/2-0106270 від 29.11.13., № НП/2-0102725 від 29.11.13., № НП/2-0108850 від 15.12.13., № НП/2-0000526 від 15.01.14., № НП/2-0005209 від 31.01.14. підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Стосовно того, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0115726 від 31.12.13. не підписаний відповідачем та не скріплений його печаткою, позивач надав пояснення, що оригінал зазначеного акту з печаткою і підписом відповідача втрачено бухгалтерією позивача.

Судом враховано, що податкові накладні, складені позивачем на виконання зобов'язань за вказаними вище актами наявні в матеріалах справи.

Так само позивачем на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань на надання відповідачу послуг на суму 43 056,98 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких долучено позивачем до матеріалів даної справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем наданих послуг за Договором за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № НП/2-0106270 від 29.11.13., № НП/2-0102725 від 29.11.13., № НП/2-0108850 від 15.12.13., № НП/2-0115726 від 31.12.13., № НП/2-0000526 від 15.01.14., № НП/2-0005209 від 31.01.14. на суму 43 056,98 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 4.1 Договору, оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у Виконавця тарифами шляхом внесення Замовником на рахунок Виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг після виконання замовлення протягом 2-х банківських днів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, грошові кошти в розмірі 43 056,98 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Замовник в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 43 056,98 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 5.4 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 265,62 грн. - пені.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату наданих послуг з перевезення вантажу Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та 20 % річних від суми заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище і з врахуванням святкових і вихідних днів (адже оплата здійснюється відповідачем протягом 2-х банківських днів після виконання замовлення) здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 242,96 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 22,66 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 8 110,89 грн. 20% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 5.4 Договору, за несвоєчасну сплату наданих послуг з перевезення вантажу Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та 20 % річних від суми заборгованості .

Таким чином, за волевиявленням сторін, процент річних від простроченої суми в Договорі визначений на рівні 20%.

За перерахунком суду, розмір 20% річних становить 8 110,89 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені та відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Бакс» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, б. 31, офіс 6; ідентифікаційний код 37078800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, б. 57; ідентифікаційний код 31316718) 43 056 (сорок три тисячі п'ятдесят шість) грн. 98 коп. - основного боргу, 3 242 (три тисячі двісті сорок дві) грн. 96 коп. - пені, 8 110 (вісім тисяч сто десять) грн. 89 коп. - 20% річних, 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.15.

Суддя Т.М. Ващенко