Рішення

від 05.02.2015 по справі 902/52/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2015 р. Справа № 902/52/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника прокурора Вінницької області, м.Вінниця в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ в особі Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Вінницької філії , м.Вінниця

до : Фермерського господарства "Міцний горішок", с.Чуків Немирівського району Вінницької області

про стягнення 15 000 грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки № 33 від 21.12.2010 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представника:

позивача : Вельгус Юрій Володимирович, довіреність від 06.07.2012 р., службове посвідчення № 91 від 26.06.2012 р.

Прокурор та представник відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заступником прокурора Вінницької області подано позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ в особі Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Вінницької філії, м.Вінниця до Фермерського господарства "Міцний горішок" про стягнення 15 000 грн заборгованості за договором про надання фінансової підтримки № 33 від 21.12.2010 р.

Ухвалою суду від 21.01.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/52/15 та призначено до розгляду на 04.02.2015 р.

В засідання суду 04.02.2015 р. представник відповідача не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи його було повідомлено ухвалою суду від 21.01.2015 р.

При цьому суд зазначає, що поштова кореспонденція суду надіслана відповідачу за адресою яка міститься в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вул. Хижняка, 3, с.Чуків, Немирівський район, Вінницька область, 22851, повернулась без доказів вручення з зазначенням причини повернення : "за вказаною адресою вибув".

Разом з тим в матеріалах справи міститься телефонограма, з якої вбачається, що керівника відповідача було повідомлено про час та день розгляду справи.

В засіданні суду 04.02.2015 р. представник позивача повідомив, що керівник відповідача має намір в добровільному порядку сплатити заборгованість.

З огляду на вказане, суд, з метою надання відповідачу можливості здійснити погашення в добровільному порядку та вирішення спору мирним шляхом, оголосив в засіданні суду перерву до 05.02.2015 р.

Відповідач в судове засідання 05.02.2015 р. не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

При цьому, суд зазначає, що про час, день та місце розгляду справи відповідача було повідомлено телефонограмою 04.02.2015 р. наявною в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор в судове засідання по не відомим суду причинам не з'явився. Про час та день розгляду справи його було повідомлено в судовому засіданні 04.02.2015 р., що стверджується відповідною розпискою наявною в матеріалах справи.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.12.2010 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Міцний горішок" було укладено договір № 33 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (а.с.14-17, т.1).

За умовами договору Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Міцний горішок" в сумі 100 000 грн 00 коп., а Фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням - впровадження виробничої діяльності) і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк - до 01 грудня 2015 року (розділ 1, 2, 4 Договору).

Відповідно до п.3.4.2 Договору Фермерське господарство зобов'язане повернути фінансову підтримку (допомогу) згідно встановленого графіка: до 01.12.2011 р. - 5 000 грн, до 01.12.2012 р. - 5 000 грн, до 01.12.2013 р. - 10 000 грн, до 01.12.2014 р. - 10 000 грн, до 01.12.2015 р. - 70 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на умовах договору № 33 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.12.2010 р. надав відповідачу кредит (фінансову підтримку на поворотній основі) на суму 100 000 грн 00 коп. , що стверджується платіжним дорученням № 406 від 23.12.2010 р. (а.с.13, т.1).

Судом встановлено, що відповідач за період з 30.11.2011 р. по 05.11.2013 р. на виконання умов Договору № 33 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.12.2010 р. повернув позивачу кошти в сумі 15 000 грн 00 коп. , що стверджується виписками з банку від 30.11.2011 р., 03.12.2012 р. та від 05.11.2013 р., а також довідкою позивача щодо руху коштів з відповідачем за період з 21.12.2010 р. по 03.02.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи та умов договору № 33 від 21.12.2010 р. відповідач до 01.12.2014 р. зобов'язаний був повернути позивачу кошти в сумі 30 000 грн 00 коп., тоді як фактично ним повернуто лише 15 000 грн 00 коп.

Неповернення залишку коштів відповідачем в строки згідно графіку обумовленого договором № 3 від 21.12.2010 р. спонукали прокурора звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 33 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.12.2010 р. між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад" (ст.ст.1046-1053 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище умовами Договору № 33 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.12.2010 р. (п. 3.4.2 Договору та розділ 4 Договору), встановлено графік повернення відповідачем отриманих коштів, а саме :до 01.12.2011 р. - 5 000 грн, до 01.12.2012 р. - 5 000 грн, до 01.12.2013 р. - 10 000 грн, до 01.12.2014 р. - 10 000 грн, до 01.12.2015 р. - 70 000 грн, а також визначена кінцева дата повернення отриманих коштів - 01.12.2015 р., що також відображено в графіку повернення коштів.

Отже, станом на 01.12.2014 р. відповідач зобов'язаний був повернути позивачу кошти в сумі 30 000 грн, тоді як згідно банківських виписок здійснив повернення лише 15 000 грн.

Таким чином сума 15 000 грн станом на день розгляду справи в суді є простроченою.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі 15 000,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє дані позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу по поверненню отриманої позики.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 17 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

05.02.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Міцний горішок", вул.Хижняка, 3, с.Чуків, Немирівський район, Вінницька область, 22851 (ідентифікаційний код - 36585910) на користь Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Соборна, 15А, кімната 511, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 13320947) - 15 000 грн 00 коп. боргу.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Міцний горішок", вул.Хижняка, 3, с.Чуків, Немирівський район, Вінницька область, 22851 (ідентифікаційний код - 36585910) в доход Державного бюджету України 1 827 грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати прокурору та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 05 лютого 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - прокурору - вул.Володарського, 33, м. Вінниця, 21050.

3 - відповідачу - вул.Хижняка, 3, с.Чуків, Немирівський район, Вінницька область, 22851.