Постанова

від 05.02.2007 по справі 20-9/368

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/368

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-9/368

ПОСТАНОВА

І м е н е м     У к р а ї н и

"05" лютого 2007 р.  16:59                                                            м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Рибіной С. А., при секретарі Сербенюке Д. О,

за участю представників:

від позивача – Кухаренко В. Н., довіреність № 04-02 від 10.01.2007;                          

від відповідача – не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

за  позовом  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства «Торговий дім «Президент»

про  стягнення  5117,64 грн.

Суть спору: Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Приватного підприємства «Торговий дім «Президент» (далі –ПП “ТД “Президент”) про  стягнення 5117,64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яке виразилося в тому що в 2005 році замість  1 –фактично на підприємстві  інваліди не працювали.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в неї матеріалами.

Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача  роз'яснені його  процесуальні права і обов'язки.

 За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне    управління  у сфері  соціальної захищеності  інвалідів  здійснюється  Міністерством  соціального захисту населення України, Міністерством охорони  здоров'я України  і міськими радами  народних депутатів України  відповідно до    ст. 8 Закону України «Про  основи  соціальної захищеності інвалідів в  Україні».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів  здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Виходячи з Положення  про Севастопольське  міське  відділення Фонду  України  соціального захисту  інвалідів, затвердженого  директором Фонду   01.11.2002 року дане відділення є  територіальним органом урядового органу державного  управління –Фонду   соціального захисту інвалідів, на  яке, зокрема, покладено здійснення  в установленому порядку  виконання  загальнодержавних програм  соціального захисту  інвалідів і фінансування  заходів  по соціально-трудовій і професійній  реабілітації інвалідів, для створення робочих місць  для  інвалідів  

               Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від  загальної вартості  працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік – встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до  п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95   № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.

Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно  п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу,  створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні  місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.

Якщо юридична  особа   не  забезпечила  створення  робочих  місць для  працевлаштування  інвалідів  на  власному підприємстві, то воно  повинно сплатити  відділенню Фонду   відповідні   штрафні санкції, за  рахунок  яких будуть створені  робочі  місця для інвалідів  на  інших підприємствах.

Згідно поданого відповідачем –ПП “ТД “Президент” до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звіту Форми  № 10-ПІ про зайнятість  та працевлаштування інвалідів за 2005 рік  у відповідача середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 17 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 1 місце від загальної кількості працюючих на підприємстві, фактично на підприємстві протягом 2005 року інваліди не працювали, середня річна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 5117,64 грн.

Згідно Листа Севастопольського міського центру зайнятості відповідачем  звіти форми 3 ПН за 2005 рік  про вакантні місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві не надавалися.

Таким чином відповідачем не виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вважає позивач, підприємство було зобов'язано перерахувати  на рахунок Севастопольського  міського  відділення  Фонду  України соціального захисту інвалідів  суму  штрафних санкцій  у розмірі 5117,64 грн. за одне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Однак, вказані  кошти  на  рахунок Відділення  до теперішнього часу в  добровільному порядку  не поступили, внаслідок чого  утворилася заборгованість підприємства  перед Відділенням по сплаті штрафних  санкцій на суму  5117,64 грн.

         На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Президент»(99055, м. Севастополь, 5-й км. Балаклавського шосе, код ЄДРПОУ  31600677, р/р 26006373096001  в ФКБ «ПриватБанк», МФО 324935)   на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, код ЄДРПОУ  24035598,                      р/р 31216230600007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) адміністративно –господарські  санкції  в сумі 5117,64 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

                  Суддя                                                                                                С. А. Рибіна

Повний текс постанови виготовлений 10.02.2007.