Постанова

від 03.02.2015 по справі 910/18386/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/18386/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Бреус В.М. - представник за дов. №1 від 02.02.2015 року;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП"

на рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2014 р.

у справі № 910/18386/14 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП"

про стягнення 118 435,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП" 118 435,60 грн, із яких: 106 112,81 грн основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 3090,93 грн - 3% річних, 9 228,86 грн - пеня.

10.10.2014 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 109999,85 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 12 515,61 грн. пені, 3535,09 грн. - 3% річних.

20.10.2014 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 101399,85 грн основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 12431,87 грн пені, 3529,08 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" 86 205,75 грн основного боргу, 12 431,87 грн пені, 15194,10 грн - інфляційні, 3 529,08 грн - 3% річних та 2 347,21 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі №910/18386/14 в частині стягнення з відповідача 12431,87 грн пені, 15194,10 грн. інфляційних та 3529,08 грн 3% річних та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 12431,87 грн пені, 15194,10 грн інфляційних та 3529,08 грн. 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що як вбачається з розрахунку пені вона здійснена за період з 22.10.2013р. по 22.10.2014 р. за 12 місяців, що є порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 28.11.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП було прийнято до провадження.

Представник відповідача у судове засідання 02.01.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №12060975.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 20.01.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 20.01.2015 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 03.02.2015р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП" було укладено договір поставки №09/07/11 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання позивача передати у власність відповідача продукцію, сировину для харчової промисловості, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно умов договору покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити позивачу за фактично поставлену продукцію протягом 30 календарних днів після покупцем (відповідачем) права власності на продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку відповідачу продукції на загальну суму 2 068 498,29 грн., що підтверджується видатковими накладними (наявні в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем.

Відповідачем, в свою чергу здійсненна оплата отриманої продукції частково, заборгованість відповідача перед позивачем на час подання позову та розгляду справи становить 94 805, 75 грн.

Крім того, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції, частково сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 3482 від 13.10.2014 року, №3498 від 14.10.2014 року на суму 2150 грн, №3500 від 15.10.2014 року на суму 2150,00 грн, №3507 від 16.10.2014 року на суму 2150 грн, всього на суму 8600,00 грн (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 86 205,75 грн (94 805,75 грн - 8600,00 грн).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12 431,87 грн, 3529,08 грн. - 3% річних, та 15 194,10 грн - інфляційних, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 12 431,87 грн, оскільки період прострочення платежів за які нарахована пеня складає 145 днів, що не суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження скаржника про невірний розрахунок позивачем суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 3529,08 грн та інфляційних на загальну суму 15 194,10 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі №910/18386/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КАПІТАЛ ГРУП» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. у справі №910/18386/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18386/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун