Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/28962/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2015Справа №910/28962/14 За позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" до    Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "КОМУНШЛЯХБУД"                                 про стягнення 25 467,37 грн. Суддя Грєхова О.А. Представники сторін: від позивача: не з'явилися від відповідача: не з'явилися СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "КОМУНШЛЯХБУД" про стягнення 25 467,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 25/9-13 від 10.09.2013 позивач надав автомобільним транспортом та механізмами, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16891,64 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 3899,89 грн., інфляційних втрат у розмірі 4043,51 грн. та 3% річних у розмірі 632,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.   Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2014 порушено провадження по справі № 910/28962/14 та призначено її розгляд на 02.02.2015. Представник позивача в судове засідання 02.02.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв. Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 25.12.2014 була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи        (ст.64 ГПК України). Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 14.01.2015 була отримана ухвала суду від 25.12.2014, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про    розгляд справи судом. Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення        про розгляд справи,        суд        на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу        за наявними в ній матеріалами та доказами. На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи. Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом. У судовому засіданні 02.02.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника  позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 10.09.2013 між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКП "КОМУНШЛЯХБУД" (замовник) було укладено договір на надання послуг автомобільним транспортом № 25/9-13 (надалі – “Договір”). Положеннями п. 1.1 договору визначено, що виконавець надає замовнику автотранспортні послуги та послуги роботи механізмів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та в строки визначені цим договором. Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт (послуг) за даним договором визначається сумарною вартістю за години роботи згідно тарифів на машини та механізми або вартістю тонокіломента, діючих у виконавця на момент виконання робіт, сплачуючи, крім цього, вартість холостого пробігу обслуговуючої техніки до та від замовника. Замовник сплачує виконавцю передоплату у розмірі 50% згідно виставленого рахунку, а кінцевий розрахунок за надані послуги (виконані роботи) здійснюється протягом п'ять робочих днів після приймання-передачі робіт, що оформляється актом надання послуг, який виготовляється виконавцем та підписується (погоджується) обома сторонами а установленому порядку. Загальна сума визначається як сума по актам приймання здачі надання послуг (п. 2.2 договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині грошових зобов'язань – до їх повного виконання (п. 6.1 договору). Додатком №1 до договору сторони погодили тарифи на послуги за Договором. На виконання умов Договору, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 17891,64 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 460 за вересень 2013 року. В свою чергу, відповідач частково здійснив оплату наданих послуг у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.        Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за укладеним Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16891,64 грн. Договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Матеріали справи, а саме актом виконаних робіт № 460 за вересень 2013 року підтверджується надання позивачем послуг на суму 17891,64 грн. Зазначений вище акт містить підпис повноважного представника та відтиск печатки підприємства відповідача, а доказів існування будь-яких зауважень до наданих послуг відповідачем не надано. Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання позивачем згідно Договору послуг відповідачу на загальну суму 17891,64 грн. В свою чергу, грошове зобов'язання з оплати наданих послуг здійснено відповідачем частково у розмірі 1000,00 грн. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2.2 договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю передоплату у розмірі 50% згідно виставленого рахунку, а кінцевий розрахунок за надані послуги (виконані роботи) здійснюється протягом п'ять робочих днів після приймання-передачі робіт, що оформляється актом надання послуг, який виготовляється виконавцем та підписується (погоджується) обома сторонами а установленому порядку. Загальна сума визначається як сума по актам приймання здачі надання послуг (п. 2.2 договору). Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем згідно Договору послуг на момент розгляду справи настало. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 16891,64 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "КОМУНШЛЯХБУД" заборгованості у розмірі 16891,64 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3899,33 грн. нарахованої за період з 06.10.2013 по 10.12.2014. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі прострочення замовником виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь період прострочення. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано. Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Судом встановлено, що позивач розрахував пеню за період який перевищує встановлений законом шестимісячний строк нарахування. Таким чином, здійснивши перерахунок та привіривши його у відповідність до вимог законодавства, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1166,14 грн. В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 632,33 грн. – 3% річних та 4043,51 грн. інфляційних нарахованих за період з 06.10.2013 по 10.12.2014. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 632,33 грн. – 3% річних та 4043,51 грн. інфляційних нарахованих. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" підлягають частковому задоволенню. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню із сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України,- В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "КОМУНШЛЯХБУД" (01015, м. Київ, вулиця Старонаводницька, 40, код ЄДРПОУ 21589942) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 16, код ЄДРПОУ 31806946) 16891 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 64 коп. основного боргу, 1166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн. 14 коп. пені, 4043 (чотири тисячі сорок три) грн. 51 коп. інфляційних, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 33 коп. – 3% річних, 1630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. 4. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено: 05.02.2015 р. Суддя                                                                                                                                                                    Грєхова О.А.